Постанова № 75125836, 03.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м.Суми

Справа №574/49/17

Номер провадження 22-ц/788/464/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_4,

представник відповідача – ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 11 січня 2018 року в складі судді Куцана В.М., ухваленого у м. Буринь,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом 27.12.2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні Ініціативи») просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість у розмірі 66266,31 грн., а саме: 28315,82 грн. – за кредитом, 21169,74 грн. – по відсоткам, 1557,56 грн. – по комісії, 15223,19 грн. – пеня за рік, а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.06.2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) було укладено кредитний договір №73, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 50000,00 грн. 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який є правонаступником Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого товариство передало грошові кошти в розпорядження банку, а банк зобов’язався відступити на користь товариства право грошових вимог до боржників, в тому числі за кредитним договором від 05.06.2007 року №73. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував внаслідок чого виникла заборгованість. Товариством було направлено ОСОБА_6 вимогу про погашення наявної кредитної заборгованості, яка залишилась без виконання, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 11.01.2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором №73 від 05.06.2007 року в сумі 66266,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 28315,82 грн., по відсотках – 21169,74 грн., по комісії – 1557,56 грн., пеня за рік – 15233,19 грн., та в рахунок повернення сплачених судових витрат – 1378,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що ним було заявлено клопотання про витребування з позивача належних та допустимих доказів наявної заборгованості, якими є банківські виписки з рахунка позичальника, яке було задоволено судом, однак не виконане товариством, що позбавило його можливості спростувати доводи позивача. Крім того, товариством було приховано факт наявності виконавчого напису нотаріуса про стягнення з нього заборгованості, яке перебуває на виконанні в органах ДВС.

Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не направлено.

Представник відповідача доводи скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача проти скарги заперечив, але в судовому засіданні визнав про відсутність заборгованості по тілу, відсоткам та комісії у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав взяте на себе кредитне зобов’язання, тому з нього підлягає стягненню заявлений розмір заборгованості, доведений позивачем належними доказами.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що 05.06.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №73, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 50000,00 грн. зі сплатою 17 % річних терміном повернення до 25.05.2017 року відповідно до Додатку 1 «Графік погашення кредиту, відсотків та комісійної винагороди» (а.с. 6-12).

Також, умовами даного договору, зокрема, визначено, що у випадку порушення позичальником графіку погашення одержаного ним кредиту (п. 2.4 договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом із процентної ставки у розмірі 30% річних (п. 3.3 договору).

За надання кредиту банк встановлює одноразову комісійну винагороду в розмірі 200,00 грн., яка підлягає сплаті позичальником (п. 3.4 договору).

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/чи процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу (п. 6.4 договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого внаслідок передачі кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набував усіх прав первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальника належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставне майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами забезпечення, в тому числі і за кредитним договором №73 від 05.06.2007 року ( а.с.14-33).

Таким чином, внаслідок укладання договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року до ТОВ «Кредитні Ініціативи» перейшло право вимоги за кредитним договором №73 від 05.06.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

07.02.2013 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на адресу ОСОБА_4 було направлено повідомлення про зміну кредитора відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року (а.с. 76).

20.12.2016 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» на адресу ОСОБА_4 направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №73 від 05.06.2007 року в сумі 66266,31 грн. у строк 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання (а.с. 35-36).

Дана вимоги залишилась без виконання і 27.12.2016 року їх позов надійшов до суду з вимогою про стягнення вказаної суми заборгованості, яка відповідно до наданого ТОВ «Кредитні Ініціативи» розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 15.11.2016 року, становить 66266,31 грн., з яких: 28315,82 грн. – тіло кредиту, 21169,74 грн. – відсотки за користування кредитом, 1557,56 грн. – комісія, 15223,19 грн. – пеня (а.с. 34).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Але звернувшись до суду із даним позовом, заявник в порядку досудового врегулювання спору звернувся до нотаріуса і 31.10.2017 року приватним нотаріусом було видано виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за період з 01.12.2014 по 01.10.2017 на загальну суму 58671,71грн., яка складає борг: за кредитом - 28315,82 грн; по відсотках - 28486,84 грн; по комісії - 1869,05 грн.

За цим виконавчим документом державним виконавцем Буринського районного відділу ДВС ГТУ юстиції у Сумській області було 03.02.18 відкрито виконавче провадження. 29.05.2018 року позивач сплатив 64658,88 грн, з яких 30.05.2018 сума 58671,71 грн була перерахована позивачу в рахунок погашення цієї заборгованості.

Але про ці обставини позивач не повідомив суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 599 цього Кодексу зобов’язання припиняється виконанням належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши порушення виконання умов кредитного договору позичальником, дійшов правильного висновку про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, що складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення суми пені, яка нарахована кредитором у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України в межах річного строку.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність виконавчого напису нотаріуса, який перебуває на виконанні в органах ДВС, то слід зазначити наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, та не перешкоджає кредитору звернутись до суду за захистом свої порушених прав.

На час постановлення судом рішення 11.01.2018 заборгованість заявлена у позові існувала.

В судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що рішення підлягає зміні з метою уникнення подвійного стягнення з відповідача сум заборгованості через часткове погашення ним боргу за іншим виконавчим документом - виконавчим написом нотаріуса, який було складено ще до ухвалення місцевим судом оскарженого рішення.

Рішення суду першої інстанції у зв'язку із поданням апеляційної скарги не набрало законної сили і на час перегляду справи апеляційним судом, відповідач на виконання виконавчого напису нотаріуса сплатив суми заборгованості по кредиту, відсотках та комісії, заявлені у позові, тому апеляційний суд приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги, відповідно до ст. 376 ЦПК України з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача сум заборгованості по кредиту, відсотках та комісії, і залишає без змін рішення в частині стягнення з відповідача пені в сумі 15223,19 грн, нарахованої за рік, що передує зверненню до суду, оскільки представлені останнім доказами не є переконливими, які б доводили обставини проте, що заборгованість за кредитним договором виникла через неспроможність відповідача здійснювати щомісячні платежі своєчасно з вини кредитора.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.

Пропорційно задоволеному розміру позовних вимог та доводів апеляційної скарги, з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» у відшкодування фактично понесених судових витрат підлягає стягненню 316,56 грн за подання позову, а з товариства на користь ОСОБА_4 у відшкодування фактично понесених судових витрат за подання апеляційної скарги – 474,85 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 11 січня 2018 року в частині стягнення заборгованості по кредиту, відсотках і комісії - скасувати, розподілу судових витрат - змінити, в частині стягнення пені залишити без змін.

Викласти абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість по пені за кредитним договором № 73 від 05 червня 2007 року в розмірі 15223 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» у відшкодування фактично понесених судових витрат 316 грн. 56 коп. за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на користь ОСОБА_4 у відшкодування фактично понесених судових витрат 474 грн. 85 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

ОСОБА_7