Рішення № 75125610, 05.07.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1456/18

Провадження № 2/545/996/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді - Потетій А.Г.,

за участю секретаря - Задорожна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району, третя особа – Полтавська районна державна нотаріальна контора , про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на майно за набувальною давністю,посилаючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.05.2018 року є власником ? частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32, посвідченого державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2018 року ОСОБА_1 є власником ? частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 98.9 кв.м., житловою площею 47.2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2, що знаходяться в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32.

Співвласником іншої ? частки у вказаному вище домоволодінні був гр.ОСОБА_3, який згідно свідоцтва про смерть серії 1-КЕ № 259154, виданого Полтавським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції 25.09.2003 року, помер 23.09.2003 року у віці 38 років від алкогольного отруєння, про що зроблено відповідний актовий запис за № 3114.

Право власності на ? частку домоволодіння в с.Безручки Полтавського району Полтавської області, вул.Шевченка, 32 за ОСОБА_3 закріплено Договором Купівлі-продажу від 27.08.1999 року.

Останній не мав родини, проживав в с.Безручки сам, зловживаючи алкогольними напоями. Як відомо позивачу, після смерті ОСОБА_3 спадщина ніким не приймалась.

Будучи співвласниками домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (при житті) проживали за адресою реєстрації, утримуючи домоволодіння. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 продовжував утримувати частину домоволодіння, що належала померлому, задля уникнення його руйнування і псування із часом.

Відповідно до висновку № 36/05/18 експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного судовим експертом ОСОБА_6 29.05.2018 року, на розв’язання експертного дослідження якого посталено питання щодо невід’ємних поліпшень нерухомого майна, здійснених ОСОБА_1 на ? частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по вул.Шевченка, 32 в с.Безручки Полтавського району Полтавської області, яка раніше належала його співвласнику ОСОБА_3, після його смерті у 2003 році, судовим експертом перераховані невід’ємні поліпшення, виконані силами ОСОБА_1, за період відсутності ОСОБА_3, а саме: Житловий будинок літ.А-1: укріплено бетоном просідаючий кут фундаменту зовні, перекладено зовнішню стіну з цегли, замінено покрівлю на прибудові а1 до житлового будинку та виконано ремонт стелі і стін; Літня кухня літ. Б: виконано ремонт стелі та стін в кімнаті; водопостачання: улаштовано свердловину для водопостачання.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Вказаною статтею передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.

Крім того, довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обгрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обгрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов’язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження.

У зв’язку з викладеним, законодавчим встановленням вичерпного переліку осіб, органів, що вправі отримати у нотаріуса інформацію про вчинені нотаріальні дії, сторонні особи, а також адвокати позбавлені права на отримання вказаної інформації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані в ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої в м.Рим 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, яка є складовою її правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України. Ця норма міжнародної Конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів. У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, зокрема в ст. 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Згідно із ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Підставою виникнення законного права власності не може бути правопорушення, тому добросовісність заволодіння майном є однією із найважливіших ознак для визнання права власності на річ за набувальною давністю. Ця умова є однією з найважливіших, оскільки вона сформульована з метою захисту прав законного власника речі від незаконних дій набувача.

Право власності на річ (майно) набувається учасниками цивільних відносин на підставах, що не заборонені законом. Однією з засад цивільного законодавства є засада справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто усі набувачі вважаються добросовісними, якщо інше не встановлено судом. Цивільне законодавство розрізняє набувачів за різними ознаками, у тому числі за ознаками добросовісності та недобросовісності. Ці ознаки набувають практичного значення і відповідних правових наслідків у певних випадках. Наприклад, набуття права власності на таких підставах, як набувальна давність, пов’язане з добросовісністю заволодіння чужим майном.

Підсумовуючи викладене, можливо прийти до висновку про те, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем.

Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарчими спорудами і будівлями не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

ОСОБА_1 добросовісно, відкрито, безперервно володів нерухомим майном, а саме: ? частиною домоволодіння, що належала померлому у 2003 році ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: с.Безручки Полтавського району Полтавської області, вул.Шевченка, 32, з 2003 року і по даний час.

Якщо врахувати період, з якого необхідно починати рахунок набувальної давності згідно діючого законодавства, а саме, з 01.01.2001 року, то нерухоме майно знаходиться у користуванні позивача майже 15 років. Отже, він набув право на звернення до суду з даним позовом за набувальною давністю.

У представленому до суду технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 32 по вул.Шевченка, що в с.Безручки Полтавського району Полтавської області від 01.03.2018 року, виготовленого ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», зафіксовано та перераховано наявність житлового будинку літ. А-1 загальною площею 98.9 кв.м., житловою площею 47.2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2,

У вказаному технічному паспорті штампи щодо самовільного будівництва відсутні.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 36/05/18 від 29.05.2018 року встановлено ринкову вартість ? частки житлового будинку А-1 з господарськими будівлями і спорудами (літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2, що знаходяться в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32), яка становить 128 300 грн.

Згідно довідки Микільської сільської ради від 15.05.2018 року № 02-11/1212, земельна ділянка площею 0,1500 га, відведена у 1942 році для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в с.Безручки Полтавського району Полтавської області, вул. Шевченка, 32, обліковується за померлим батьком позивача ОСОБА_1.

Позивач та його представник в судове засідання не з?явилися, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримали та прохали задовольнити.

Від представника відповідача – Терешківської сільської ради, на адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання, попередньо надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому прохали відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на позов посилався на те, що відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Терешківська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальних громад села. Також відповідно до ст.4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеве самоврядування здійснюється на принципах підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

Згідно ст. 19,68,140 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач - Терешківська сільська рада Полтавського району Полтавської області не погоджується з позовом з наступних підстав. Як зазначено у позовній заяві позивача ОСОБА_1 - співвласник іншої 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться в с.Безручки, вул.Шевченка,32 Полтавського району Полтавської області - ОСОБА_7, - померлий 23.09.2003року, не мав родичів, себто, не мав спадкоємців на спадкове майно.

Стверджувати про відсутність родичів померлого є не правильно, оскільки, можливо, родичі померлого не володіють інформацією щодо смерті свого родича і факту відкриття спадщини.

Відповідно до п.1 ст.1222 ЦКУ спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Тому, з вище викладеного, свідчить, що спадкоємці (якщо вони з'являться), позбавляються права на спадкування належного померлому спадкового майна. І будуть змушені в судовому порядку доводити своє право на спадкування нерухомого майна.

Згідно погосподарської книги за №17 станом на 1986-1990рр., що є у сільській раді, співвласником 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: с.Безручки, вул.Шевченка,32 є ОСОБА_8. Відомостей про те, що 1/2 частини вище вказаного житлового будинку належала померлому ОСОБА_3, у відповідача не має оскільки останній не був зареєстрований на території сільської ради.

Від третьої особи – Полтавська районна державна нотаріальна контора надійшло до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність повідомивши , що не володіють даними щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_3В

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.05.2018 року є власником ? частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32, посвідченого державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2018 року ОСОБА_1 є власником ? частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 98.9 кв.м., житловою площею 47.2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2, що знаходяться в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32.

Співвласником іншої ? частки у вказаному вище домоволодінні був гр.ОСОБА_3, який згідно свідоцтва про смерть серії 1-КЕ № 259154, виданого Полтавським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції 25.09.2003 року, помер 23.09.2003 року у віці 38 років від алкогольного отруєння, про що зроблено відповідний актовий запис за № 3114.

Право власності на ? частку домоволодіння в с.Безручки Полтавського району Полтавської області, вул.Шевченка, 32 за ОСОБА_3 закріплено Договором Купівлі-продажу від 27.08.1999 року.

Останній не мав родини, проживав в с.Безручки сам, зловживаючи алкогольними напоями. Після смерті ОСОБА_3 спадщина ніким не приймалась.

Будучи співвласниками домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (при житті) проживали за адресою реєстрації, утримуючи домоволодіння. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 продовжує утримувати частину домоволодіння, що належала померлому, задля уникнення його руйнування і псування із часом.

Відповідно до висновку № 36/05/18 експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного судовим експертом ОСОБА_6 29.05.2018 року, на розв’язання експертного дослідження якого поставлено питання щодо невід’ємних поліпшень нерухомого майна, здійснених ОСОБА_1 на ? частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по вул.Шевченка, 32 в с.Безручки Полтавського району Полтавської області, яка раніше належала його співвласнику ОСОБА_3, після його смерті у 2003 році, судовим експертом перераховані невід’ємні поліпшення, виконані силами ОСОБА_1, за період відсутності ОСОБА_3, а саме: житловий будинок літ.А-1: укріплено бетоном просідаючий кут фундаменту зовні, перекладено зовнішню стіну з цегли, замінено покрівлю на прибудові а1 до житлового будинку та виконано ремонт стелі і стін; Літня кухня літ. Б: виконано ремонт стелі та стін в кімнаті; водопостачання: улаштовано свердловину для водопостачання.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Вказаною статтею передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.

Крім того, довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обгрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обгрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов’язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження.

У зв’язку з викладеним, законодавчим встановленням вичерпного переліку осіб, органів, що вправі отримати у нотаріуса інформацію про вчинені нотаріальні дії, сторонні особи, а також адвокати позбавлені права на отримання вказаної інформації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані в ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої в м.Рим 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, яка є складовою її правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України. Ця норма міжнародної Конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів. У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, зокрема в ст. 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Згідно із ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Підставою виникнення законного права власності не може бути правопорушення, тому добросовісність заволодіння майном є однією із найважливіших ознак для визнання права власності на річ за набувальною давністю. Ця умова є однією з найважливіших, оскільки вона сформульована з метою захисту прав законного власника речі від незаконних дій набувача.

Право власності на річ (майно) набувається учасниками цивільних відносин на підставах, що не заборонені законом. Однією з засад цивільного законодавства є засада справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто усі набувачі вважаються добросовісними, якщо інше не встановлено судом. Цивільне законодавство розрізняє набувачів за різними ознаками, у тому числі за ознаками добросовісності та недобросовісності. Ці ознаки набувають практичного значення і відповідних правових наслідків у певних випадках. Наприклад, набуття права власності на таких підставах, як набувальна давність, пов’язане з добросовісністю заволодіння чужим майном.

Підсумовуючи викладене, можливо прийти до висновку про те, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем.

Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарчими спорудами і будівлями не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

ОСОБА_1 добросовісно, відкрито, безперервно володіє, вільно розпоряджається нерухомим майном, а саме: ? частиною домоволодіння, що належала померлому у 2003 році ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: с.Безручки Полтавського району Полтавської області, вул.Шевченка, 32, з 2003 року і по даний час.

Якщо врахувати період, з якого необхідно починати рахунок набувальної давності згідно діючого законодавства, а саме, з 01.01.2001 року, то нерухоме майно знаходиться у користуванні позивача майже 15 років. Отже, він набув право на звернення до суду з даним позовом за набувальною давністю.

У представленому до суду технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 32 по вул.Шевченка, що в с.Безручки Полтавського району Полтавської області від 01.03.2018 року, виготовленого ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», зафіксовано та перераховано наявність житлового будинку літ. А-1 загальною площею 98.9 кв.м., житловою площею 47.2 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2,

У вказаному технічному паспорті помітки щодо самовільного будівництва відсутні.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 36/05/18 від 29.05.2018 року встановлено ринкову вартість ? частки житлового будинку А-1 з господарськими будівлями і спорудами (літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2, що знаходяться в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32), яка становить 128 300 грн.

Згідно довідки Микільської сільської ради від 15.05.2018 року № 02-11/1212, земельна ділянка площею 0,1500 га, відведена у 1942 році для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в с.Безручки Полтавського району Полтавської області, вул. Шевченка, 32, обліковується за померлим батьком позивача ОСОБА_1.

Також на адресу суду надійшла заява від свідка ОСОБА_9 який підтвердив обставини, викладені в позові.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК;

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнішим володільцем та повернення цього майна протягом одно го року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до вимоги положень ст.ст. 335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно ст.16 ЦК України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 12,13, 30, 78-80, 141, 258 – 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст. 11, 15-16, 321, 328, 344, 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, за набувальною давністю після померлого 23.09.2003 року ОСОБА_3, на майно, а саме: на ? частину житлового будинку літ. А-1 з господарськими спорудами і будівлями, до складу якого входять: літня кухня – Б,б, літня кухня – Е,е, навіс – е1, погріб – б1, погріб – е2, гараж – Г, колодязь 1, огорожа 2, що знаходяться в с.Безручки Полтавського району, Полтавської області, вул.Шевченка, 32.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Головуючий: А.Г.Потетій