Рішення № 75125496, 05.07.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2159/17

Провадження № 2/591/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Клименко А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської громадсько-ділової газети «ВАШ ШАНС» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю)

про спростування відомостей та стягнення моральної шкоди -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і свої вимоги мотивує тим, що в березні 2017 року в друкованому засобі масової інформації розміщено оголошення про його розшук Сумським відділом поліції ГУНП України в Сумській області через підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення.

На думку позивача ОСОБА_1, розповсюджена про нього інформація в оголошенні не відповідала дійсності, є недостовірною та такою, що принижувала його честь, гідність, ділову репутацію, у зв»язку з чим йому завдано моральної шкоди, яка оцінена ним у розмірі 90000 гривень, а тому він просить суд зобов»язати Сумську громадсько-ділову газету «ВАШ ШАНС» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) не пізніше місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена у газеті «Ваш Шанс» №13/29 березня - 5квітня 2017 року та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 90000 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача - Сумської громадсько-ділової газети «ВАШ ШАНС» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що на момент розміщення оголошення позивач офіційно перебував у розшуку з боку органів досудового розслідування. Розповсюджена інформація про розшук позивача повністю відповідає тій, яка на момент виходу оголошення містилася на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ. Дане оголошення було розміщено з метою сприяння слідству у розкритті злочину, а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши фактичні обставини справи в межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 29 березня 2017 року в друкованому засобі масової інформації - Сумському громадсько-діловому щотижневику «Ваш шанс» №13 від 29 березня 2017 року на сторінці 11А вийшло оголошення про розшук позивача - ОСОБА_1. Дане оголошення мало наступний зміст:

«Внимание! Розыск! Сумским ОП ГУНП Украины в Сумской области разыскивается ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, подозревается в совершении преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 296 УК Украины. Пропал из поля зрения правоохранителей 22.08.2016 года. Всех, кто располагает информацией о местонахождении разыскиваемого, просят сообщить в полицию по телефонам: 102 или (0542)611-792, 667-205. Источник - wanted.mvs.gov.ua»

Окрім того, дане оголошення містило фотокартку із зображенням позивача – ОСОБА_1.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Судом також перевірена наведена в оголошенні інформація на достовірність та встановлено, що постановою слідчого СВП (м. Суми) ГУ НП в Сумській області від 22 серпня 2016 року було оголошено розшук підозрюваного позивача – ОСОБА_1.

Із змісту вказаної постанови вбачається, що розшук позивача- Терещенко В.О. було дійсно оголошено у зв»язку з підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, який полягав у заподіянні громадянину ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів.

Судом також встановлено, що наведена в змісті оголошення інформація не протирічить повідомленню суб»єкта владних повноважень – Міністерства внутрішніх справ України та була розміщена на його офіційному сайті wanted.mvs.gov.ua в розділі «Особи, які переховуються від органів влади», що підтверджується роздруківкою з веб-сайту Міністерства внутрішніх справ.

Факт розміщення інформації на сайті Міністерства внутрішніх справ про розшук позивача ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, на час виходу оголошення також не заперечується сторонами.

Обставина стосовно перебування позивача ОСОБА_1 у розшуку за підозрою у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та наявність відповідної інформації з цього приводу на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ також встановлена рішенням Зарічного районного суду міста Суми у цивільній справі № 591/5485/16-ц, яке набрало законної сили, а тому, згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, такі обставини не підлягають доказуванню в даній справі у якій бере участь той самий позивач – ОСОБА_1, відносно якого і встановлені зазначені обставини.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача, як на підставі для задоволення позову, на наявність на час виходу оголошення ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми по справі № 1-кс/592/3378/16 від 19 вересня 2016 року, оскільки в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, дана ухвала не є належним та допустимим доказом, який би містив інформацію щодо предмета доказування, тобто не містить у своєму змісті інформації, яка б підтверджувала, що позивач – ОСОБА_1 на час виходу оголошення не перебував у розшуку, не є підозрюваним, а постанова про його розшук є скасованою.

Також, в розумінні ч. 5, ч.6 ст. 82 ЦПК України дане судове рішення немає приюдиційного, обов»язкового значення при розгляді даної справи, оскільки не є судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, як і не є вироком суду в кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, а тому наведена в ній правова оцінка, згідно ч. 7 даної статі, не є обов»язковою для суду.

Суд вважає, що дана ухвала прийнята судом всупереч кримінальним процесуальним нормам, а отже не може вважитися допустимим доказом в даній справі. Дана судова ухвала прийнята на стадії досудового слідства, в межах якого адвокат позивача -ОСОБА_1 просив суд зобов»язати слідчого виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а також про припинення його розшуку.

Однак, згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому слідстві заявлення вищенаведених вимог є неможливим. Зокрема, на такій стадії можуть бути оскаржені лише такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов»язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його.

Виходить, що приймаючи вищенаведену ухвалу, суд вийшов за межі повноважень, передбачених законодавством.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач на час розповсюдження відповідачем спірного оголошення не перебував у розшуку.

Крім того, навіть якщо вважати, що наведена ухвала суду є належним та допустимим доказом і доводить факт відсутності перебування позивача у розшуку, то відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція не несе відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб»єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Тобто, якщо позивач - ОСОБА_1 вважав, що використане відповідачем повідомлення органів досудового розслідування стосовно його розшуку порушує його немайнові права, то позов мав би заявлятися до суб»єкта владних повноважень, який повідомив інформацію, що була лише відтворена відповідачем, оскільки в даному випадку відповідач не може нести відповідальності за розповсюджені суб»єктом владних повноважень відомості.

Стосовно правомірності використання відповідачем фотокартки позивача – ОСОБА_1 у змісті оголошення, відповідачем надано пояснення, що дана фотокартка була взята з відкритих джерел – особистої сторінки позивача у соціальній мережі «Facebook».

Дані пояснення відповідача підтверджуються роздруківкою зображення з мережі «Facebook» та не спростовані позивачем.

Зокрема, з даної роздруківки вбачається, що використане відповідачем зображення позивача розміщено в мережі «Facebook» 7 травня 2014 року і має відмітку «Опубликовано для: Доступно всем».

Створюючи особисту сторінку в соціальній мережі «Facebook», позивач ОСОБА_1 погодився з умовами її користування, що зазначено на стартовій сторінці за посиланням: www.facebook.соm

Відповідно до п. 4 розділу 2 Умов користування соціальною мережею Facebook, що розміщені у вигляді Угоди користувача: публікація матеріалів або інформації з використанням настройки «доступно всім», означає те, що позивач надав дозвіл на використання розміщеної ним інформації усім, включаючи людей поза «Facebook», отримувати доступ до цієї інформації та використовувати її, а також пов’язувати її з користувачем (тобто з іменем користувача та фото профілю).

Окрім того, суд також приймає до уваги положення ч. 3 ст. 308 ЦК України, згідно з якою, фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту інтересів інших осіб.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що розміщена відповідачами інформація відповідає отриманим з органів влади офіційним документам, інформації, розміщеної органом влади на своєму офіційному сайті, а зображення позивача отримане з відкритих джерел з безумовним погодженням позивача, при розміщенні цього зображення на його використання іншими. Саме тому,зображенням позивача - ОСОБА_1 не потребувало отримання у нього додаткової згоди, і могло використовуватися відповідачем з метою захисту інтересів інших осіб.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов»язку відшкодувати шкоду, є заподіяння шкоди.

Зобов»язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов»язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ч. 3 даної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Право на відшкодування завданої моральної шкоди закріплено також в положеннях ст. 1167 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи, що позивачем не доведено розповсюдження відносного нього недостовірної інформації, то і посилання на завдання йому моральної шкоди також є безпідставним.

Більш того, зміст позовної заяви не містить особистих та достовірних пояснень позивача стосовно характеру та обсягу його страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інших обставин.

Представником позивача не надано доказів стосовно стану здоров»я позивача, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення до попереднього стану.

Необхідність доведення та встановлення наявності даних обставин є обов»язковим відповідно роз»яснень, наведених в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року.

Позивач також не з»явився в судове засідання та не надав з цього приводу жодних особистих пояснень.

Враховуючи наведені вище обставини та норми права, обставини поширення інформації та її зміст, джерела походження цієї інформації, у суду відсутні підстави для задоволення позову, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовуОСОБА_1 відмовити в зв»язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення виготовлено 05 липня 2018 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.