Постанова № 7512402, 17.12.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-19169/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,

за участю представника позивача Сорокопуда М.О.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватної фірми «Кондор-плюс» до Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПФ «Кондор-плюс» звернулася з позовом до Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2009р. №0000991504/08936, яким податковий орган визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1739грн., в тому числі: 1656грн. - за основним платежем та 83грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірне, в порушення Конституції України та Законів України, якими встановлена система оподаткування, донарахування підприємству податковим органом податкового зобов’язання з ПДВ на підставі Розпоряджень Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009р. та №838-р від 17.07.2009р.

У судовому засіданні представник позивача усно уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.04.2009р. №0000991504/08936, уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач – Володимир-Волинська ОДПІ у своєму запереченні та представник відповідача в судовому засіданні просять в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено обов’язок покупця декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання, що не було зроблено ПФ «Кондор-плюс», Розпорядження КМУ лише регламентують застосування норм зазначеного Закону і не встановлюють відмінних від Закону правил щодо порядку сплати податку на додану вартість, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне:

20.07.2009 року ПФ «Кондор-плюс» подано до Володимир-Волинської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 року, у графі 17 якої визначено суму податкового кредиту в розмірі 10 762грн.

19 серпня 2009р. до Володимир-Волинською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку декларації з ПДВ, за результатами якої складено акт №769/15-21753956, яким встановлено завищення ПФ «Кондор-плюс» податкового кредиту у червні 2009 року в розмірі 4612грн. та збільшено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 1656грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000991504/0/8936 від 04.09.2009р. про визначення ПФ «Кондор-плюс» податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1739грн., в тому числі: 1656грн. основного платежу та 83грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки Володимир-Волинська ОДПІ стверджує про неправомірне формування підприємством податкового кредиту з врахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковому періоді. При цьому відповідач посилається на:

1)Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та від 17.07.2009 року № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», якими встановлено, що: платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання; коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації;

2)пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі – Закон України №168/97-ВР), яким передбачено право отримувача товарів у разі відмови постачальника таких товарів (послуг) надати податкову накладну додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Оскільки підприємством до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року було включено податкові накладні за січень-березень 2009 року, Володимир-Волинська ОДПІ вважає такий податковий кредит невиправданим.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі – Закон України №2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Строк давності згідно вимог статті 15 Закону України №2181-ІІІ становить 1095 днів.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Актом перевірки Володимир-Волинської ОДПІ від 19.08.2009 року №769/15-21753956 не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пункту 7.5 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З акту перевірки вбачається, що підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно накладних за січень, лютий, березень 2009 року, тобто в межах строків, встановлених статтею 15 Закону України №2181-ІІІ, що відповідає вищенаведеним нормам законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків Володимир-Волинської ОДПІ щодо невиправданого включення до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкової декларації за червень 2009 року та відповідно визначення відповідачем товариству податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1656грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 83грн.

Посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та від 17.07.2009 року № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», до уваги судом не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92).

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу передбачено, зокрема, що встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р та від 17.07.2009 року № 838-р встановлено додаткові правила щодо порядку сплати цього податку для платників.

Згідно пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 (у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також наголошував на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податковий орган при перевірці правильності показників податкової декларації повинен був керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», так як пріоритет та вищу юридичну силу мають закони, а не підзаконні нормативно-правові акти.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на той факт, що вказані Розпорядження прийняті лише для регламентації вже встановлених правил оподаткування, оскільки жодна норма Закону України №168/97-ВР не містить вимоги про обов’язок платників податку на додану вартість декларувати суму податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобов’язання.

Згідно усно уточнених позовних вимог ПФ «Кондор-плюс» просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 04.09.2009р. №0000991504/0/8936. При постановленні рішення суд відповідно до ст.162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 04.09.2009р. №0000991504/0/8936 як таке, що прийняте всупереч вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.2, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Законів України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 04.09.2009р. №0000991504/0/8936 про визначення приватній фірмі «Кондор-плюс» податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев’ять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 22 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                     В.В.Дмитрук