Рішення № 75124003, 05.07.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/752/18

Провадження № 2/396/375/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/752/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", від імені якого діє представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.04.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 3800.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, та “Тарифами Банку”, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Відповідно умов договору сторони погодили відповідні базові процентні ставки за користування кредитними коштами, а також визначили відповідальність за порушення строків сплати плетежів.

Відповідач порушила умови кредитного договору, тому станом на 31.03.2018 року, має заборгованість за кредитом в розмірі 37691.08 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 16.05.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 06.06.2018 року (а.с. 45).

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу, які відповідач отримала 19.05.2018 року про що свідчить поштове повідомлення з її підписом.

04.06.2018 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що під час вирішення справи просить суд застосувати норми статей 257, 258, 266 ЦК України та в задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що позов заявлено поза межами строку позовної давності, вона не ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, які вона не підписувала. Крім того зазначає, що копія Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані представником позивача до матеріалів справи не може бути належним доказом в справітак як вона не є складовою частиною укладеного договору.

23.06.2018 року представником позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, до суду подано відповідь на відзив, до якого додано докази укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов'язань, виписка по рахунках.

Щодо ознайомлення з Умовами кредитування представником позивача зазначено, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 16.04.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_4 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна’' та особистим підписом засвідчила (в), що “ Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...". Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду" власноруч підписана Відповідачем, з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30,00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Щодо розрахунку заборгованості представник позивача зауважує, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому суду надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі -Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Щодо строків позовної давності заначено, що згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком. Згідно виписки відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє було внесення 26.05.2015 року, позивач звернувся до суду з позовом 19.04.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності. Отже строк позовної давності позивачем дотримано.

Стосовно спеціального строку позовної давності по пені, представник позивача зазначає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, представник позивача просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосуванні строків позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 16.04.2010 року між позивачем і відповідачем укладено договір № б/н згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 3800.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки

Відповідач ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підтверджується (а.с. 7). Як вбачається з заяви, в ній зазначено пункт, що відповідачка ознайомилась та зобов’язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їхніми змінами на сайті ПриватБанку (а.с. 8а).

Отже, під час укладення договору були дотриманні вимоги ст. 207 ЦК України, всі умови договору викладені в письмовій формі, договір скріплений підписами обох сторін, та складається договір з анкети-заяви та Умов та правил надання банківських послуг, отже факт укладення кретиного договору між позивачем та відповідачем доведено.

Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", 55 днів пільгового періоду, з якого чітко вбачається, що встановлено поточну процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2.5% на місяць, наступного за звітним, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості становить 100 грн. на місяць, щоразу коли виникає прострочення за кредитом, розмір штрафу за порушення строків платежів 500 грн. + 5% від ціни позову (а.с. 9).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановлено банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, "Правилами користування платіжною карткою" та “Тарифами Банку”, складає між нею та банком договір, що підтверджується їїпідписом у анкеті-заяві.

ПАТ КБ “Приватбанк” свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг у разі невиконня зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку.

Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п.2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов”язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов”язків за цим договором.

Згідно п.1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та /або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або в установленому банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Пунктом 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно розрахунку позивача (а.с. 7) відповідач порушила умови договору тому станом на 31.03.2018 року має заборгованість за кредитом – 37691.08 грн., яка складається з наступного: 3592.43 грн. - заборгованість за кредитом; 31627.65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200.00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг, 500.00 грн. – штраф (фіксована частина), 1771.00 грн. – штраф (процентна складова).

З даного розрахунку також вбачається, що останній платіж відповідачем зроблено 26.05.2015 року в розмірі 200.00 гривень, позов пред'явлено до суду 07.05.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, вбачається, що на момент отримання кредиту відповідачкою відсотки за користування кредитом нараховувались виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту з ставкої 30%. З 01 вересня 2014 року позивачем змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема до бази розрахунку включено вже нараховані відсотки та санкції за несвоєчасне виконання зобовязань, а також процентну ставку визначено на рівні 34,8 %, з 01 квітня 2015 року 43,20% (а. с. 7).

Виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту фактично отриману позичальником. Зокрема, ч. 1 ст.1048ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, відповідно до Довідки про умови кредитування, відповідач отримав кредит за відсотковою ставкою 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості (а.с. 10), право банку збільшувати процентну ставку та умови такого збільшення в цій довідці не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_2 в заяві зазначила про застосування судом строку позовної давності, тому суд приходить до висновку, що розмір заборгованості зазначений в розрахунку за процентами в сумі 31627 грн. 65 коп. є неправильним, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту в розмірі 5333 грн. 75 коп. за процентною ставкою 30% на рік, в межах строку позовної давності (3 роки) за період з 01 квітня 2015 року по 31 квітня 2018 року, ( 2015 р. - 270 д.; 2016 р. - 360 д.; 2017 р. - 360д.; 2018 р. - 90 д.= 1080 днів) що становить 3233 грн. 19 коп. (3592.43:100х30= 1077 грн. 73 коп. відсотки в рік; 1077.73:360х1080днів=3233.19), а тому в частині нарахування відсотків збільшених в односторонньому порядку не підлягає стягненню сума 31627.65-3233.19=28394.46 грн.

Правовий висновок щодо порядку та умов збільшення процентної ставки викладено Верховним Судом України в постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17.

Заборгованість за пенею також підлягає стягненню в межах спеціального строку позовної давності (1 рік), тобто з 07.05.2017 року по 07.05.2018 року, що згідно розрахунку позивача становить 200.00 грн.

Відповідач в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала та не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним, договором встановлено відповідальність.

Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховним Судом України викладеними у постанові від 06.11.2013 року у цивільній справі № 6-116цс13 та у постанові від 03.06.2015 року у цивільній справі № 6-31цс13.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Також, віповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за оден й те саме порушення.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2016 року №6-248цс15.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг в розмірі 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1771.00 грн. – штраф (процентна складова) в сумі 2271.00 грн. задоволенню не підлягають, у відповідност і до ст. 61 Конституції України.

На час розгляду справи в суді відповідач не подала доказів повного виконання нею кредитного зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин, суд вважає, що відповідач порушила вимоги ст.ст. 526, 530 ЦК України і не виконала належним чином умов кредитного договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитом є частково обгрунтованими та позов підлягає частковому задоволенню, зокрема в розмірі 7025.62 грн., з яких 3592.43 грн. - заборгованість за кредитом; 3233.19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200.00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. В частині позовних вимог про стягнення штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг в розмірі 500.00 грн. – штраф (фіксована частина), 1771.00 грн. – штраф (процентна складова) в сумі 2271.00 грн., відмовити за необгрунтованістю.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування судових витрат понесених позивачем пропорційно сумі задоволення позовних вимог, що складає сплачена сума судового збору в розмірі 328.44 грн. (7025.62:37691.08х1762,00)= 328 грн. 44 коп.

На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 128, 133, 141, 258-259 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 16.04.2010 року в розмірі 7025 (сім тисяч двадцять п'ять) грн. 62 коп., яка складається з наступного:

- 3592.43 грн. - заборгованість за кредитом;

- 3233.19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 200.00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 328 (триста двадцять вісім) грн. 44 коп.

Всього підлягає стягненню 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 06 копійок.

В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом -28394.46 грн.., штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг в розмірі 500.00 грн. – штраф (фіксована частина), 1771.00 грн. – штраф (процентна складова) в сумі 2271.00 грн., відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасники справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз