Ухвала суду № 75123824, 04.07.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.07.2018 Справа № 554/4981/18

Провадження № 1-кс/554/5872/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., при секретарі Садошенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУ НП в Полтавській області Стеценко Л.Г. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018170260000461 від 27.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Полтавської області, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018170260000461 від 27.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст. 263 КК України.

Підставами для арешту майна слідчий вказує, що СУ ГУНП в Полтавській області розслідується кримінальне провадження за №12018170260000461 за фактом організації та вчинення за попередньою мовою групою осіб втечі з-під варти особи, яка перебуває у попередньому ув’язненні, з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 27.06.2018 року близько 12 години 30 хвилин громадянин ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з громадянкою ОСОБА_2 та підсудним ОСОБА_3, які попередньо у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці вступили у злочинну змову, направлену на втечу з-під варти підсудного громадянина ОСОБА_3, відповідно до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст.289, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, та 27.06.2018 року під час конвоювання якого в приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, розташованого в м. Миргород по вулиці Гоголя, 133, громадянин ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Ауді А6», номерний знак європейського зразка LT EEO987, що знаходився по вулиці Гоголя у м. Миргород, неподалік Миргородського міськрайонного суду надав зазначений автомобільний транспортний засіб підсудному ОСОБА_3, тобто засіб для здійснення втечі з під варти і відвіз на вказаному автомобілі підсудного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у невідомому напрямку, чим допоміг вчинити втечу з-під варти підсудного ОСОБА_3

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, що виразилися у наданні засобів для втечі з-під варти, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з використанням зброї, що є кваліфікуючими ознаками скоєного, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.393 КК України.

За даним фактом 27.06.2018 року СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України за №12018170260000461.

Крім того, 27.06.2018 року СУ ГУНП в Полтавській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за №12018170260000068.

27.06.2018 року кримінальні провадження №12018170260000461 та №1201817260000068 об’єднані в одне провадження за номером №12018170260000461.

28.06.2018 року в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 було затримано, під час особистого обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone, ІМЕІ 353046097827352 білого кольору; сім-карта оператора мобільного зв’язку «Vodafone» із зазначенням на ній цифр 430706399956; банківська картка «ПриватБанк» із №4149 6293 1031 4851; футболка темно-сірого кольору; чоловіча сумка «Ferrary» чорного кольору; грошові кошти на загальну суму 2 тис. доларів США; грошові кошти в розмірі 5 грн.; ключ з двома брелками; чохол на телефон червоного кольору; пристрій для зарядження телефону; годинник «iWatch»; речовина рослинного походження у фользі чорного кольору; сумка спортивна червоного кольору; powerbank на 10 000 mAh; шорти чорного кольору.

На підставі вищевикладеного слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.

В судове засідання слідчий та прокурор не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив відмовити в частині накладення арешту на годинник «iWatch», powerbank на 10 000 mAh, оскільки дані речі належать матері підозрюваного.

У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Встановлено, що у провадженні Слідчого Управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170260000461 від 27.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст. 263 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення органом досудового розслідування підозрюється ОСОБА_1, якому 28.06.2018 року оголошено про підозру за ч.2 ст. 393 КК України.

29.06.2018 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Виходячи із аналізу положень пункту першого частини третьої статті 132 КПК України , статті 170 КПК України, слідчий , прокурор в ході розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні , в якому особі оголошено про підозру, має довести існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Розглядаючи клопотання слідчого по суті, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, із змісту клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, вбачається, що зазначені обставини підозри, які інкримінуються ОСОБА_1, мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Слідчим доведено, що вищевказане майно, вилучене під час затримання особи 28.06.2018 року, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вилучене, відповідно до протоколу затримання особи майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Проте, суд вважає в частині накладення арешту на годинник «iWatch», powerbank на 10 000 mAh необхідно відмовити, оскільки вказані речі не мають відношення до даного кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя роз’яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУ НП в Полтавській області Стеценко Л.Г. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018170260000461 від 27.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст. 263 КК України – задовольнити частково.

Накласти арешт на речі, які були вилучені 28.06.2018 року під час особистого обшуку ОСОБА_1, при затриманні в порядку ст. 208 КПК України, а саме: мобільний телефон iPhone, ІМЕІ 353046097827352 білого кольору; сім-карту оператора мобільного зв’язку «Vodafone» із зазначенням на ній цифр 430706399956; банківську картку «ПриватБанк» із №4149 6293 1031 4851; футболку темно-сірого кольору; чоловічу сумку «Ferrary» чорного кольору; грошові кошти на загальну суму 2 тис. доларів США; грошові кошти в розмірі 5 грн.; ключ з двома брелками; чохол на телефон червоного кольору; пристрій для зарядження телефону; речовину рослинного походження у фользі чорного кольору; сумку спортивна червоного кольору; шорти чорного кольору, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

В решті клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Слідчий суддя: А.М. Чуванова