Постанова № 7512358, 17.12.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-19073/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,

з участю представників позивача Мисюк А.І., Бабіч І.І.,

представника відповідача Дячука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Луцькводоканал» звернулося в суд із позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2009 року за №0006891601/0 про сплату 221572,02 грн. штрафу в розмірі 20% за платежем «Податок на додану вартість» та за №0006881601/0 про сплату 151940,77 грн. штрафу в розмірі 10% за платежем «Податок на додану вартість».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем протягом грудня місяця 2008 року – липня місяця 2009 року до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість сплачувались поточними платежами суми ПДВ, які неправомірно зараховувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди, оскільки право призначення платежу належить виключно платнику – КП «Луцькводоканал».

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач у запереченні від 2 листопада 2009 року за №38/10/10-002 та представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, обґрунтовуючи тим, що позивачем протягом 2008-2009 років згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість здійснювались проплати податкового зобов’язання, однак у відповідності до пункту 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18липня 2005 року №276, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Оскільки в позивача податковий борг виник до грудня місяця 2008 року, то відповідно всі поточні платежі зараховувались в рахунок його погашення згідно вказаної Інструкції та пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Оскільки податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позов з таких підстав.

Луцькою ОДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку комунального підприємства «Луцькводоканал» з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань за період з 1 грудня 2008 року по 9 вересня 2009 року. За результатами перевірки 9 вересня 2009 року складено акт за №3096/15-115/03339489.

Відповідно до даного акту встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.12.2008 року по 09.09.2009 року в розмірі 374881,13 грн. та відповідно до п.п. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» КП «Луцькводоканал» зобов’язання сплатити штраф з податку на додану вартість при затримці до 30 календарних днів у розмірі 10 відсотків в сумі 151049,77 грн., а при затримці від 30 до 90 календарних днів у розмірі 20 відсотків в сумі 222940,36 грн.

У зв’язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку КП «Луцькводоканал» Луцькою ОДПІ сформовані податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2009 року за №0006891601/0 в якому визначено штраф за затримку на 62 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20% в сумі 221572,02 грн. та №0006881601/0 про застосування штрафу за затримку на 30 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 10% в сумі 151940,77 грн.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту17.1 статті17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представниками сторін, КП «Луцькводоканал» звітував до податкового органу протягом 2008-2009 років податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов’язання, визначені у вказаних податкових деклараціях, що підтверджується копіями податкових декларацій та платіжних доручень, в яких позивач зазначав призначення платежу –ПДВ за відповідний місяць року.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак зазначена стаття Закону не визначає права чи обов’язку органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене у платіжному документі платником податків, який є власником коштів і на свій розсуд ними розпоряджається.

Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як вбачається із наданих суду податкових декларацій з податку на додану вартість за період з листопада місяця 2008 року по червень місяць 2009 року та платіжних доручень за період з грудня місяця 2008 року по липець місяць 2009 року та не заперечується представниками позивача, КП «Луцькводоканал» сплачено ПДВ за зазначений період в сумі 2492281 грн. при задекларованих до сплати 2846 228 грн., зокрема:

- за листопад місяць 2008 року при задекларованих 373935 грн. сплачено 240000 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями із зазначенням «призначення платежу»);

- за грудень 2008 року - 332256 грн. сплачено 382256 грн.;

- за січень 2009 року - 415503 грн. сплачено 415503 грн.;

- за лютий 2009 року - 304695 грн. сплачено 304700 грн.;

- за березень 2009 року - 434091 грн. сплачено 250000 грн.;

- за квітень 2009 року - 339697 грн. сплачено 341100 грн.;

- за травень 2009 року - 241222 грн. сплачено 258722 грн.;

- за червень 2009 року - 404829 грн. сплачено 300000 грн.

Таким чином, суд вважає, що суми ПДВ за грудень місць 2008 року, за січень, лютий, квітень та травень місяці 2009 року є повністю сплаченими позивачем у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань.

За червень місяць 2009 року позивачем сплачено 300000 грн. при задекларованих 404829 грн. Оскільки станом на 9 вересня 2009 року КП «Луцькводоканал» непогашено податкове зобов’язання в сумі 104829 грн., а тому з суд вважає правомірно застосований Луцькою ОДПІ штраф в розмірі 10% та сформоване податкове повідомлення-рішення за №0006881601/0 від 28 вересня 2009 року в частині 10 482,90 грн.

Відповідачем неправомірно сформовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ за №0006891601/0 від 28 вересня 2009 року та застосовано до КП «Луцькводоканал» штраф в розмірі 20%, оскільки на думку суду повинно було застосовано штраф в розмірі 50% за непогашене податкове зобов’язання за листопад місяць 2008 року в сумі 133935 грн. та за березень місяць 2009 року в сумі 184091 грн. Оскільки суд не наділений повноваженнями щодо застосування чи зміни застосованих до платника податків штрафних санкцій за несплату узгоджених сум податкового зобов’язання протягом граничних строків, тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ за №0006891601/0 від 28 вересня 2009 року підлягає визнанню нечинним повністю.

Судом не береться до уваги посилання відповідача та представника відповідача на вимоги Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, щодо здійснення операцій на рахунках платника в хронологічному порядку, так як у графі платіжних доручень «Призначення платежу» чітко вказано, за який саме податковий період підприємством сплачувалося податкове зобов’язання. За таких обставин зарахування цих сум в погашення податкового боргу за минулий період є неправомірним.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 28 вересня 2009 року за №0006891601/0 визнати нечинним повністю.

Податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 28 вересня 2009 року за №0006881601/0 визнати нечинним частково на суму 141457,87 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 22 грудня 2009 року. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                      А. Я. Ксензюк