Постанова № 75122327, 02.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/281/18 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 33/780/365/18 Доповідач у 2 інстанції Гайдай Р. М.Категорія 147 02.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 352 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 23 лютого 2018 року о 19 годині по а/д Пасічна-Селище Баришівського району Київської області керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він дійсно 23 лютого 2018 року перебував в с. Пасічна Баришівського району Київської області по місцю постійного проживання, однак алкогольних напоїв не вживав. Близько 17 години на власному автомобілі він поїхав до лісу де палив сміття, в цей час до нього під'їхали працівники поліції і почали звинувачувати його в тому, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Однак, він п'яний не був, а лише дуже замерз, тому відмовився їхати до медичного закладу для медичного огляду на стан сп'яніння.

Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції в постанові вказав, що факт його керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння підтверджується показами свідка ОСОБА_3, однак даний свідок не бачив факту ніби-то керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а лише чув як він відмовився їхати до лікарні на освідування.

Також, в своїй постанові суд першої інстанції як доказ використав протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 325550 від 23 лютого 2018 року, де зазначено, що він 23 лютого 2018 року о 19 годині керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, хоча сам протокол складений 23 лютого 2018 року о 18 годині.

Вислухавши ОСОБА_2, котрий підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити, пояснення поліцейського ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В даному випадку суддею вищезазначені вимоги Закону належним чином виконані.

Відповідно до ст. 130 ч. 2 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі повторного протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 325550 від 23 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 23 лютого 2018 року о 19 годині по а/д Пасічна-Селище Баришівського району Київської області керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки правопорушення вчинене повторно протягом року з моменту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Правильність висновку суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 325550 від 23 лютого 2018 року, поясненнями ОСОБА_2, підписаних ним власноручно, з яких встановлено, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки був дуже злий і замерз (а.с. 9), копією постанови Баришівського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року та іншими матеріалами справи.

Крім того, в апеляційному суді був допитаний працівник поліції, а саме ст. с-нт. поліції ОСОБА_4 котрий підтвердив обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 та вказані у протоколі факти вчинення останнім адміністративного правопорушення, та пояснив, що він особисто спостерігав за тим, як ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи з лісопосадки на дорогу. ОСОБА_2 був запрошений та за його згодою доставлений до приміщення відділу поліції, для з'ясування відомостей про його особу. У відділі поліції одразу після встановлення відомостей про особу ОСОБА_2 було запропоновано останньому в присутності свідка пройти у встановленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній відмовився.

Апеляційний суд звертає увагу, що підстав для недовіри та сумнівів щодо правдивості пояснень вказаного свідка в ході апеляційного розгляду встановлено не було.

Таким чином, апеляційний суд, дослідивши докази по справі, приходить до обгрунтованного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП, що полягало у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, вчиненого повторно протягом року.

Під час апеляційного розгляду справи, обставини, на які посилається апелянт, не спростовують доведеності його провини, та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і враховуючи особу правопорушника, що останній на шлях виправлення не став, нехтує вимогами закону, свідомо їх порушує, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 14 березня 2018 року, стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області Р.М. Гайдай