Постанова № 7512161, 10.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.09Справа №2а-6021/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях " Кримтур"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним та відміну податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю Роденко Н.О.,

від відповідача представник за довіреністю Радін А.О.

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Феодосія АР Крим та просить визнати нечинним та відмінити податкове повідомлення рішення № 0000492301/0 від 22.04.09р. про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 87321грн. основного платежу та 43660,5грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані повідомлення рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів на поставку паливно - мастильних матеріалів з контрагентами.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про непроведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач, у судовому засіданні, яке відбулося 26.05.09р., уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000492301/0 від 22.04.09р.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.82-56). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

По справі було призначено судово економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (а.с.123-141). Відповідач надав письмові заперечення на висновок експерта (а.с.150-155).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Філія Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчий комплекс «Пріморє» включений до Державного реєстру підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 02649868) без права юридичної особи (а.с.35).

Кримське Закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Кримтур» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа (ідентифікаційний код 02648828) (а.с.34).

Відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Філії Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчий комплекс «Пріморє» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платниками податків ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком» за період з 01.01.06р. по 30.09.08р.

За результатами перевірки складений акт №1031/23-2/02649868 від 15.04.09р. (а.с.6-32) (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 5.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження та несплати податку на прибуток всього у сумі 87321грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 22.04.09р. №0000492301/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 87321грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 43660,5грн. (а.с.33).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходячи з того, що розрахунки позивача з контрагентами проводилися у безготівковій формі, суми отриманого від контрагентів дизельного пального відносилися до картки рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками». Документи, що підтверджують транспортування нафтопродуктів, зокрема товаро - транспортні накладні, на дослідження не надані. Суми отриманого дизельного палива віднесені у склад валових витрат. Встановлено, що контрагенти позивача за договорами, за наслідком проведених перевірок, діяльність у період, на який поширюється перевірка позивача, не здійснювали. У контрагентів відсутній трудовий ресурс, виробниче обладнання, транспорт та торгівельне обладнання, за юридичною адресою підприємства не знаходяться.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були укладені договори постачання №72 від 01.01.06р. з ТОВ «Юком», №1 від 01.01.08р. з ТОВ «Техпромсервіс Ойл», №63 від 01.04.07р. з ТОВ «Центр будівельної підготовки», №153 від 01.07.06р. з ТОВ «Прогресс Плюс» (а.с.38-41).

З умов вказаних договорів вбачається, що сторони домовилися про те, що ціни та товар встановлюються сторонами в накладній на час передачі партії товару, загальна сума договору встановлюється виходячи з цін на товар та загальної кількості товару, проданого відповідно з умовами договору, покупець здійснює оплату за товар протягом 10 ти календарних днів з моменту отримання товару, оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, договір вступає у силу з дня його підписання сторонами.

З матеріалів справи, зокрема акту перевірки, вбачається, що контрагенти позивача за вказаними вище договорами (ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком») зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у звязку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як свідчать матеріали справи та як встановлено актом перевірки, позивачем з контрагентами (ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком») в порядку встановленому ЦК України були укладені договори. Позивачем проведені розрахунки з контрагентами.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до абзаців 4,5,6 пп.2.3.2. зазначеного наказу, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки не досліджувалися та не оцінювалися первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких ним здійснювалося оприбуткування паливно мастильних матеріалів та використання їх у власній господарській діяльності.

Як зазначалося вище, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходячи з того, що перевіркою було встановлено відсутність реального постачання товару (дизельного пального) в звязку з відсутністю документів, що підтверджують транспортування (перевозку) нафтопродуктів. Також відповідачем в акті зроблений висновок, що товар не перевозився та не зберігався, на підставі наданих документів неможливо встановити вид транспорту.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.1. вказаних правил, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98р. N 460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Пунктом 1.2. даних Правил встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).

Пунктом 1.3. встановлено, що перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

З положень вказаних норм вбачається, що накладні на які посилається в акті відповідач не є документом на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а є супровідним документом при перевезенні вантажу.

Судом, з метою дослідження первинних бухгалтерських документів позивача при залучені спеціальних знань у бухгалтерській галузі, по справі було призначено судову економічну експертизу.

Відповідно висновку судової економічної експертизи від 27.10.09р. (а.с.123-140) експерт дійшов до висновку, що завищення валових витрат у сумі 349284,6 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 87321,0 грн. по Філії Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчий комплекс «Пріморє» за період з 01.01.06р. по 30.09.08р. наданими на дослідження документами не підтверджується.

Відповідно наданих документів оприбуткування дизельного пального по Філії Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчий комплекс «Пріморє» за вказаний період складає за оборотно сальдовою відомістю 210188,69кг., у тому числі 93852,24кг. від постачальників ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком». Прихід від вказаних постачальників підтверджений накладними, сплата платіжними дорученнями.

Висновок експерта суд приймає у якості доказу по справі, оцінює його як достатньо повний, достовірний, зроблений на підставі всебічно досліджених первинних бухгалтерських документів позивача та як такий, що відповідає діючому законодавству і матеріалам справи виходячи з наступного.

З висновку судової економічної експертизи (а.с.123-140), вбачається, що експертом були досліджені картки рахунку 63.1.2. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по Філії Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчий комплекс «Пріморє» за період з 01.01.06р. по 30.09.08р. з постачальниками ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсепвіс Ойл», ТОВ «Прогресс плюс», ТОВ «Юком» (а.с.130), в результаті чого встановлено здійснення оплат контрагентам.

При співставленні платіжних доручень на сплату товару та виписки по рахунку в МТБ за 11.01.08р. з зворотно сальдовими відомостями по рахунку 63.1.2. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що усі записи в зворотно сальдових відомостях по сплаті товару підтверджені платіжними дорученнями та випискою з банку.

При дослідженні та співставленні наданих накладних на прихід товару та карток рахунку 63.1.2. «Розрахунок з вітчизняними постачальниками» було встановлено, що весь прихід товару підтверджується первинними документами (а.с.131).

Також експертом вказано на те, що підставою для приходу та пересування товарно матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку підприємства є первинні документи накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № м-11). При дослідженні наданих накладних від постачальників ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс Ойл», ТОВ «Прогресс-плюс», ТОВ «Юком», по яких здійснювався прихід продукції на склад позивача, розбіжностей не встановлено (а.с.138).

Суд вважає, що експертом правильно оцінені вказані документи для вирішення питання про оприбуткування позивачем товару від зазначених вище контрагентів, виходячи з наступного.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, досліджені експертом документи потрібно вважати первинними та такими, на підставі яких позивач здійснив оприбуткування товару (нафтопродуктів) отриманого від контрагентів.

При цьому твердження відповідача про відсутність отримання позивачем товару в звязку з відсутністю документів на перевезення вантажу суд до уваги не приймає, оскільки ці документи, як зазначалося вище, не можуть бути підставою для оприбуткування товару.

Слід зазначити, що відповідно до розрахунків витрат пального (а.с.42-65) підтверджується використання позивачем дизельного пального, цей факт також підтверджується експертним висновком, відповідно до якого, експертом також встановлено, що за період з 01.01.06р. по 30.09.08р. позивачем було списано дизельного пального у кількості 175703,15 кг., всього списано по зворотно сальдовим відомостям 208945,58кг. Як вказує експерт розбіжності між даними по первинним документам та зворотно сальдової відомості виникли в наслідок не надання на дослідження розрахунків за січень, лютий, жовтень 2006р. та вересень 2008р.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що укладені між позивачем та контрагентами договори направлені на реальне отримання товару, підтверджують здійснення господарських операцій, яки є предметом вказаних вище договорів та свідчать про отримання позивачем товару, а контрагентами плати за товар.

Підпунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень абзацу 4 підпункту 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, висновки зроблені в акті перевірки щодо відсутності реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентами не підтверджується матеріалами справи, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення п.п. 5.3.9. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що також підтверджується висновком судової економічної експертизи від 27.10.09р. №74 (а.с.123-140).

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялося дизельне пальне за укладеними договорами, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного звязку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Також суд не приймає у якості доказу по справі посилання відповідача на наявність вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.09р. про притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого ст. 205 КК України ОСОБА_1, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, у вироку немає конкретних посилань на правочини, що мали місце між позивачем та контрагентами щодо постачання паливно мастильних матеріалів.

Як вбачається з вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.09р. ним взагалі не встановлена протиправна діяльність посадових осіб позивача, а також будь яка інша протиправна діяльність позивача.

Суд не приймає у якості показань свідків залучені до матеріалів справи письмові пояснення осіб, які були викликані у судове засідання у якості свідків: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.64, 96, 98), з підстав відсутності у КАС України положень, що дозволяли б здійснювати судом допит свідка поза межами судового засідання шляхом надання свідком письмових пояснень. Крім того, надані письмові пояснення не дають можливості ідентифікувати їх автора та встановити автентичність підпису.

Враховуючи викладене суд не приймає доводи відповідача, по яких він заперечує проти адміністративного позову.

Слід також зазначити, що у податковому повідомлені рішенні, яке оскаржується, у графі: «повне найменування юридичної особи платника податків…» відповідачем зазначена назва юридичної особи: «Кримське закрите акціонерне суспільство по туризму і екскурсіям «Кримтур», що не відповідає назві юридичної особи щодо якої здійснено перевірку - Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Кримтур».

За таких підстав податкове повідомлення рішення відповідача є таким, що прийняте необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню, в звязку з чим податкові вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному об'ємі 14.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крім від 22.04.09р. №0000492301/0 про нарахування Кримському закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Кримтур» (Філії Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» туристсько оздоровчого комплексу «Пріморє») податкового зобовязання з податку з прибутку підприємств у сумі 87321грн. основного платежу та 43660,5грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Кримтур» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Маргарітов М.В.