Рішення № 75121519, 14.06.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/946/17

Провадження № 2/487/126/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Плетенчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, Управління комунального майна ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, третьої особи Житлово-комунального підприємства ОСОБА_3 міської ради «Бриз» про скасування рішень, визнання договорів купівлі-продажу та свідоцтв про право власності недійсними, усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5, Управління комунального майна ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, третьої особи Житлово-комунального підприємства ОСОБА_3 міської ради «Бриз» про скасування рішень, визнання договорів купівлі-продажу та свідоцтв про право власності недійсними, усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями житлового будинку.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог до ОСОБА_5 та судом прийнято таку відмову.

У своєму позові Позивач зазначав, що він є співвласником квартири №41 в багатоквартирному будинку № 4 по вул. Нікольській в м. Миколаєві, яку отримано в порядку приватизації державного житлового фонду.

Житловий будинок №4 по вул. Нікольській підключений до мережі централізованого опалення, яке обслуговує Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго». Вузол комерційного обліку тепла знаходиться безпосередньо у допоміжному приміщенні будинку, 1954 р. забудови. Згідно даних первинної інвентаризації, у вказаному будинку наявне приміщення котельної.

Позивача обрано відповідальним за зняття показників з теплового лічильника, експлуатації його та обслуговування, що підтверджується протоколом загальних зборів власників будинку № 4 по вул. Нікольській в м. Миколаєві від 02.10.2016 р.

З жовтня 2016 р. Позивач не може зняти показники з лічильника (вузлу комерційного обліку тепла), оскільки допоміжні приміщення, в яких знаходиться вказаний пристрій та врізка теплової траси та води на весь будинок знаходиться в ОСОБА_2 не допускає нікого у вказані приміщення.

Як стало відомо Позивачу 21.12.2016 р., 24.02.2006 р. рішенням ОСОБА_3 міської ради (далі – Відповідач 2) №43/53 «Про внесення доповнення до рішення міської ради від 26.04.2000 N 18/7 "Про виконання Програми приватизації комунального майна м. Миколаєва, затвердження звіту про використання коштів позабюджетного фонду приватизації за 1999 рік та затвердження Програми приватизації на 2000-2002 роки" N 43/53, 24.02.2006» визначено перелік об’єктів, що будуть приватизуватися способом «викуп». Згідно Додатку 1 до рішення, в п. 18 зазначено нежитлове приміщення по вул. Нікольській, 4 підвал ПП ОСОБА_2 На підставі чого, між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 07.06.2006 р., згідно якого ПП ОСОБА_2 передано у власність нежитлові приміщення №№ 57-1–57-4, загальною площею 115,5 кв.м в частині підвалу житлового будинку літ. «А-3».

19.06.2007 р. рішенням ОСОБА_3 міської ради №13/11 Про внесення доповнень до рішення міської ради від 26.04.2000 N 18/7 "Про виконання Програми приватизації комунального майна м. Миколаєва, затвердження звіту про використання коштів позабюджетного фонду приватизації за 1999 рік та затвердження Програми приватизації на 2000-2002 роки" визначено перелік об’єктів, що будуть приватизуватися способом «викуп». Згідно Додатку 1 до рішення, в п. 28 зазначено нежитлове приміщення по вул. Нікольській, 4 цоколь ПП ОСОБА_2 На підставі чого, між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 06.09.2007 р., згідно якого ПП ОСОБА_2 передано у власність нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 58-1, 58-2 в літ. «А-3» загальною площею 155,4 кв.м.

Позивач вважає, що вказаними рішеннями порушено його законні права та інтереси, рішення прийняті без законних підстав, а дії ОСОБА_2 є незаконними та протиправними. Під час розгляду справи позовні вимоги уточнювались позивачем. В остаточній редакції позовної заяви, позивач просив:

- визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 26.09.1997 р. №14/22 в частині оформлення права власності та видачі територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1239,0 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4;

- визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 22.01.2010 р. №80 в частині оформлення права власності та видачі територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 968,4 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4;

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №583408, видане Виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради 26.01.2010 р. Територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 968,4 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4, та його державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведене державним реєстратором Комунального підприємства «ОСОБА_3 міжміського бюро технічної інвентаризації»;

- визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 24.02.2006 р. № 43/53 в частині п. 18 додатку 1 до рішення, про те що нежитлові приміщення підвалу по вул. Нікольській, 4, м. Миколаєва є приміщеннями комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва та підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна – 9/1000 нежитлових приміщень підвалу, першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1 239,0 кв.м., в житловому будинку літ. «А-3», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4, та складається з нежитлових приміщень підвалу №№ 57-1, 57-2, 57-3, 57-4, загальною площею 115,5 кв.м., укладений 07.06.2006 р. між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведене державним реєстратором Комунального підприємства «ОСОБА_3 міжміського бюро технічної інвентаризації»;

- визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 19.06.2007 р. № 13/11 в частині п. 28 додатку 1 до рішення, про те що нежитлові приміщення цокольного поверху по вул. Нікольській, 4, м. Миколаєва є приміщеннями комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва та підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна – 125/1000 нежитлових приміщень підвалу, першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1 239,0 кв.м., в житловому будинку літ. «А-3», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4, та складається з нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 58-1, 58-2, загальною площею 155,4 кв.м., укладений 06.09.2007 р. між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведене державним реєстратором Комунального підприємства «ОСОБА_3 міжміського бюро технічної інвентаризації»;

- зобов’язати ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення №№ 57-1, 57-2, 57-3, 57-4, загальною площею 115,5 кв.м в частині підвалу житлового будинку літ. «А-3» та цокольного поверху №№ 58-1, 58-2, загальною площею 155,4 кв.м. житлового будинку літ. «А-3» за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4;

- зобов’язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в доступі до нежитлових приміщень №№ 57-1, 57-2, 57-3, 57-4, загальною площею 115,5 кв.м в частині підвалу житлового будинку літ. «А-3» та цокольного поверху №№ 58-1, 58-2, загальною площею 155,4 кв.м. житлового будинку літ. «А-3» за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4;

- стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, Управління комунального майна ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми суму оплаченого судового збору, витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

У судовому засіданні Позивач та його представник ОСОБА_6, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просили задовольнити позов, з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився. Його представник ОСОБА_7, надав письмові заперечення проти позову, вважаючи, що позивач не навів законних підстав для скасування рішення про передання спірних приміщень у власність ОСОБА_2, зазначав, що він є добросовісним набувачем та просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав вказану позицію.

У судове засідання представник відповідачів ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради та Управління комунального майна ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_8 проти позову заперечувала, посилаючись на законність рішень відповідачів та зазначала, що органи місцевого самоврядування діяли в межах своїх повноважень.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є співвласником квартири №41 в багатоквартирному будинку № 4 по вул. Нікольській в м. Миколаєві, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 16.11.1998 р., отримане в порядку приватизації державного житлового фонду.

Житловий будинок №4 по вул. Нікольській підключений до мережі централізованого опалення, яке обслуговує Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго». Вузол комерційного обліку тепла знаходиться безпосередньо у допоміжному приміщенні будинку, 1954 року забудови. Згідно даних первинної інвентаризації, у вказаному будинку наявне приміщення котельної, що підтверджується довідкою БТІ №3609 від 28.12.2016 р. У вказаному допоміжному приміщенні будинку, також знаходиться врізка теплової траси та води на весь будинок.

На засіданні загальних зборів власників будинку № 4 по вул. Нікольській в м. Миколаєві, 02.10.2016 р. прийнято рішення про обрання Позивача відповідальним за зняття показників з теплового лічильника, експлуатації його та обслуговування.

Наказом N71 від 14.02.2007 р. Міністерства палива та енергетики України затверджено Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі – Правила), положення яких поширюються на суб'єктів відносин у сфері теплопостачання (в тому числі, які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії або є споживачами теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що є складовою частиною системи заходів щодо організації виробництва, перетворення, постачання та споживання теплової енергії.

Згідно п. 6.3.79. Правил, у процесі експлуатації теплових мереж необхідно стежити за станом ЗВТ, періодично звіряти їх покази з контрольними.

Пунктом 5.4.14. Правил встановлено, що кожний черговий повинен своєчасно зазначати показників роботи устатковання у відомостях (журналах) і записувати всі помічені відхилення і недоліки. Періодичність записів встановлюється відповідною інструкцією на суб'єкті господарювання (суб'єкті господарювання).

Пунктом 7.2.41. Правил визначено обов’язок споживачів один раз на місяць у терміни, установлені відповідним договором, персонал споживача має визначити за показами приладів обліку величину використаної теплової енергії, занести ці дані в журнал і передати їх до теплопостачальної організації у встановленому порядку.

Теплопостачальна організація заносить дані щодо обсягів споживання теплової енергії до відомості обліку кількості теплової енергії, використаної споживачем за поточний місяць.

З жовтня 2016 р. Позивач не може зняти показники з лічильника (вузлу комерційного обліку тепла), оскільки допоміжні приміщення, в яких знаходиться вказаний пристрій, знаходиться у фактичному користуванні Відповідача ОСОБА_2, який не допускає нікого у вказані приміщення. Проти вказаних обставин не заперечував представник відповідача ОСОБА_2

Згідно листу ЖКП ММР «Бриз» від 23.11.2016 р. нежитлові приміщення житлового будинку №4 по вул. Нікольській знаходяться в користуванні ОСОБА_2.

Про передачу допоміжних приміщень у власність відповідача ОСОБА_2 позивач дізнався 21.12.2016 р. з відповідей виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради на адвокатський запит в інтересах позивача.

21.12.2016 р. виконавчим комітетом ММР надано відповідь, згідно якої 24.02.2006 р. рішенням ОСОБА_3 міської ради (далі – Відповідач 2) №43/53 «Про внесення доповнення до рішення міської ради від 26.04.2000 N 18/7 "Про виконання Програми приватизації комунального майна м. Миколаєва, затвердження звіту про використання коштів позабюджетного фонду приватизації за 1999 рік та затвердження Програми приватизації на 2000-2002 роки" N 43/53, 24.02.2006» визначено перелік об’єктів, що будуть приватизуватися способом «викуп». Згідно Додатку 1 до рішення, в п. 18 зазначено нежитлове приміщення по вул. Нікольській, 4 підвал ПП ОСОБА_2 На підставі вказаного рішення, між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 07.06.2006 р., згідно якого ПП ОСОБА_2 передано у власність нежитлові приміщення №№ 57-1–57-4, загальною площею 115,5 кв.м в частині підвалу житлового будинку літ. «А-3».

19.06.2007 р. рішенням ОСОБА_3 міської ради №13/11 Про внесення доповнень до рішення міської ради від 26.04.2000 N 18/7 "Про виконання Програми приватизації комунального майна м. Миколаєва, затвердження звіту про використання коштів позабюджетного фонду приватизації за 1999 рік та затвердження Програми приватизації на 2000-2002 роки" визначено перелік об’єктів, що будуть приватизуватися способом «викуп». Згідно Додатку 1 до рішення, в п. 28 зазначено нежитлове приміщення по вул. Нікольській, 4 цоколь ПП ОСОБА_2 На підставі вказаного рішення, між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 06.09.2007 р., згідно якого ПП ОСОБА_2 передано у власність нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 58-1, 58-2 в літ. «А-3» загальною площею 155,4 кв.м.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Аналогічну правову позицію визначено у рішенні Конституційного суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 р.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Конституційним судом у рішенні від 9 листопада 2011 року №14-рп/2011 зазначено, що положення пункту 2 статті 10 закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України теж встановлено, що власникам квартир у дво-або багатоповерховому житловому будинку приміщення загального користування (в тому числі і допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, належать на праві спільної сумісної власності.

Під час відчуження нежитлових приміщень Відповідачу ОСОБА_2 органами державної влади, не враховано, що нежитлові приміщення підвалу площею 115,5 кв.м. та цокольного поверху 155,4 кв.м., загальною площею 270,90 кв.мв м. Миколаєві по вул. Нікольській, 4 є допоміжними і належать на праві сумісної власності мешканцям житлового будинку, а тому не можуть бути передані в приватну власність третім особам без згоди власників будинку.

Під час розгляду питання про приватизацію спірних житлових приміщень шляхом викупу, ММР не вирішувалось питання про узгодження такого продажу між співвласниками житлового будинку № 4 по вул. Нікольській.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що спірні приміщення, які передані у власність відповідача ОСОБА_2 є допоміжними приміщеннями, які забезпечують потреби багатьох власників і користувачів житлових приміщень та належне функціонування всього будинку в цілому, відповідно до його проекту.

Під час відчуження спірних приміщень, ОСОБА_3 міською радою, були порушені права позивача та інших співвласників будинку на користування та володіння спірними приміщеннями, також не враховано, що у вказаних приміщеннях проходять комунікації всього будинку, а відтак порушенні права підлягають поновленню судом.

В зв’язку з тим, що приміщення, де встановлено тепловий лічильник належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, мешканці не мають змоги коректно експлуатувати та обслуговувати лічильник, оскільки ОСОБА_2 не надає доступу у приміщення та відмовляється від пропозиції перенести вузол підключення до теплотраси всього будинку в інше приміщення, надавши цим самим змогу обслуговувати лічильник.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні їм права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені у разі видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений Конституцією України та законами України, та керуватися в своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно - правовими актами Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, які прийняті в межах їх компетенції.

В даному випадку, ОСОБА_3 міська рада перевищила свої повноваження, передбачені ст. 19 Конституції України та передала у власність частину допоміжних приміщень, що належать співвласникам будинку на праві власності. Отже, рішення про передачу спірного майна у власність підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі зазначеного, у зв’язку із визнанням недійсними рішень ММР про передачу майна, недійсним є й правочини, укладені на підставі вказаних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів інвентаризаційної справи БТІ у судовому засіданні 19.09.2017 р., на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 26.09.1997 р. №14/22 видано територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1239,0 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4 (свідоцтво серії ЯЯЯ №911007 від 17.04.2006 р.).

Після відчуження ОСОБА_2 частини нежитлових приміщень, 22.01.2010 р. рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №80 видано територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 968,4 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4 (свідоцтво серії САС №583408 від 26.01.2010 р.).

Виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради розпорядився допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку №4 по вул. Нікольській, які є власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Такі приміщення не можуть виступати об'єктами права власності та призначені для експлуатації будинку та задоволення побутових потреб мешканців. Допоміжні приміщення - спільне майно власників квартир у багатоквартирному будинку, незалежно від того, створено ОСББ.

В 1994 року було зміненено п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме: «нежитлові приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних та сільських Рад ».

Разом з тим, нежитлові приміщення - це окремі об'єкти цивільно-правових відносин: магазини, аптеки, банки та інше. Вони можуть бути об'єктами права власності.

Допоміжні приміщення – це підвали, вестибюлі, коридори, горища, сходові клітини та майданчики, інші технічні приміщення, які є власністю мешканців багатоквартирного будинку та не можуть бути об’єктом права власності територіальної громади міста.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції від 20.02.1997 р., що діяла на час винесення оскаржуваного рішення Виконкому від 26.09.1997 р., зазначено, що допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Вказана норма передбачає, що право на допоміжні приміщення мають всі користувачі житлового будинку, незалежно від проведення приватизації житлового фонду. Вказане право є непорушним, та не обмежується наявністю чи відсутністю приватизації на квартиру.

У зв’язку із тим, що на час прийняття оскаржуваного рішення, Позивач на законних підставах вже проживав та користувався квартирою, яку в подальшому отримав у приватизацію, його права на допоміжні приміщення були порушені, суд не приймає висновок представника Відповідача ОСОБА_2 про безпідставність вимог позивача.

Станом на день прийняття оскаржуваного рішення, не діяв Цивільний кодексу України 2004 р., разом з тим, аналогічна норма, яка в подальшому була в ньому закріплена, містилась у ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 1992 р., який був діючий і на день прийняття вказаного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише з на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

За змістом пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - Позивача у справі.

Не зважаючи на вищенаведене, приймаючи рішення орган місцевого самоврядування — ОСОБА_3 міська рада та Виконавчий Комітет ОСОБА_3 міської Ради діли з перевищенням своїх повноважень, оскільки визнав за Відповідачем ОСОБА_2 право власності на частину допоміжних приміщень всього будинку, без узгодження такого відчуження із співвласниками будинку.

Самостійно усунути порушення виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради не може, оскільки вказане суперечить п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Усунення порушень закону можливе лише в судовому порядку.

Тому, такі рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до 2 ст. 20 Цивільного кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України, права та інтереси можуть захищатись і шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо вони порушують права та інтереси інших осіб чи суперечать законодавству.

Позиція Відповідача щодо добросовісності набуття права власності (ст. 388 ЦК України), не підлягає застосуванню, оскільки майно вибуло не з волі власника (співвласників багатоквартирного будинку), а іншим шляхом, крім того Відповідач ОСОБА_2. проживає у спірному будинку, а тому також є співвласником майна в певній мірі. Враховуючи зазначене, йому була відома ситуація, що під час переходу до нього права власності, співвласники майна не надавали погодження на його відчуження.

Оскільки відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324 ЦК України нерухоме майно є об’єктами цивільних прав, а держава в особі територіальній громади через свої органи беруть участь у житлових відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, вказаний спір є приватноправовим та виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Не підлягає задоволенню заява представника відповідача ОСОБА_2 щодо застосування строків позовної давності за наступних підстав:

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач дізнався про порушення своїх прав в жовтні 2016 року, коли був обраний відповідальним за зняття показників з теплового лічильника, експлуатації його та обслуговування, та не зміг виконати свого обов’язку через недопущення ОСОБА_2 до приміщень. Про наявність оспорюваних рішень та договорів купівлі-продажу дізнався із листу ЖКП ММР «Бриз» від 23.11.2016 р. та листу виконкому ОСОБА_3 міської ради від 21.12.2016 р.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем оплачено судовий збір у розмірі 2560 грн. 00 коп..

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для захисту своїх прав, Позивач звернувся до адвоката ОСОБА_6, з якою уклав договір про надання правової допомоги від 07.12.2016 р. №1207/16-1/Д.

Згідно п. 4.3. Договору, Позивачем оплачено правові послуги у розмірі 5 000,00 грн. на підставі виставленого рахунку №0210/17-1-Р від 10.02.2017 р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №0210/17-1-ор. від 10.02.2017 р.

Суд приходить до висновку, що судові витрати щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу підлягають задоволенню.

Керуючись ст. т.ст.5, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 265, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, Управління комунального майна ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, третьої особи Житлово-комунального підприємства ОСОБА_3 міської ради «Бриз» про скасування рішень, визнання договорів купівлі-продажу та свідоцтв про право власності недійсними, усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями житлового будинку - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 26.09.1997 р. №14/22 в частині оформлення права власності та видачі територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1239,0 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4.

Визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 22.01.2010 р. №80 в частині оформлення права власності та видачі територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 968,4 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4.

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №583408, видане Виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради 26.01.2010 р. Територіальній громаді міста Миколаєва в особі ОСОБА_3 міської ради на нежитлові приміщення підвалу першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 968,4 кв.м. в житловому будинку А-3 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4, та його державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведене державним реєстратором Комунального підприємства «ОСОБА_3 міжміського бюро технічної інвентаризації».

Визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 24.02.2006 р. № 43/53 в частині п. 18 додатку 1 до рішення, про те що нежитлові приміщення підвалу по вул. Нікольській, 4, м. Миколаєва є приміщеннями комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва та підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна – 9/1000 нежитлових приміщень підвалу, першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1 239,0 кв.м., в житловому будинку літ. «А-3», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4, та складається з нежитлових приміщень підвалу №№ 57-1, 57-2, 57-3, 57-4, загальною площею 115,5 кв.м., укладений 07.06.2006 р. між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведене державним реєстратором Комунального підприємства «ОСОБА_3 міжміського бюро технічної інвентаризації».

Визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 19.06.2007 р. № 13/11 в частині п. 28 додатку 1 до рішення, про те що нежитлові приміщення цокольного поверху по вул. Нікольській, 4, м. Миколаєва є приміщеннями комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва та підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна – 125/1000 нежитлових приміщень підвалу, першого поверху, сходинкових клітин загальною площею 1 239,0 кв.м., в житловому будинку літ. «А-3», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4, та складається з нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 58-1, 58-2, загальною площею 155,4 кв.м., укладений 06.09.2007 р. між Фондом комунальної власності міської ради та ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проведене державним реєстратором Комунального підприємства «ОСОБА_3 міжміського бюро технічної інвентаризації».

Зобов’язати ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення №№ 57-1, 57-2, 57-3, 57-4, загальною площею 115,5 кв.м в частині підвалу житлового будинку літ. «А-3» та цокольного поверху №№ 58-1, 58-2, загальною площею 155,4 кв.м. житлового будинку літ. «А-3» за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в доступі до нежитлових приміщень №№ 57-1, 57-2, 57-3, 57-4, загальною площею 115,5 кв.м в частині підвалу житлового будинку літ. «А-3» та цокольного поверху №№ 58-1, 58-2, загальною площею 155,4 кв.м. житлового будинку літ. «А-3» за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 4.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, Управління комунального майна ОСОБА_3 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2560 грн. 00 коп. , та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354,355 ЦПК України.

Суддя: Д.Г. Нікітін