Постанова № 75121355, 02.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/780/18 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/783/1725/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

ОСОБА_3 – представника ОСОБА_4;

ОСОБА_5 – представника ПАТ «Оксі Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 04 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 (в подальшому – „державний виконавець”), у якій просила суд визнати неправомірним покладення державним виконавцем обов'язку на неї, як боржника у виконавчому провадженні, додатково сплатити 19 800 грн. у виконавчому провадженні № 53806924 про примусове виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.10.2016 року у цивільній справі № 447/1470/16-ц; зобов'язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 53806924 про примусове виконання згаданого рішення суду та зупинити стягнення на підставі виконавчого листа до розгляду скарги по суті.

Вимоги скарги обгрунтовувалися тим, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.10.2016 року солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 стягнуто у користь ПАТ „Оксі Банк" 218 948 грн. 62 коп. боргу та 1 642 грн. 12 коп. судового збору, а всього 220 590 грн. 74 коп.

31.10.2016 року боржник ОСОБА_4 у порядку добровільного виконаним вказаного рішення двома платежами переказала стягувачу 19 800 гри. на банківський рахунок останнього № 2909601005472.

20.04.2017 року державний виконавець на підставі виконавчого листа № 447/1470/16-ц від 20.02.2017 року відкрив виконавче провадження № 53806924 про примусове стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у користь ПАТ „Оксі Банк" 218 948 грн. 62 коп. боргу та 1 642 грн. 12 коп. судового збору, а всього 220 590 грн. 74 коп.

Після відкриття даного виконавчого провадження боржники ОСОБА_4 і ОСОБА_7 сплатити стягувачу шляхом переказу на відповідний рахунок Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ще 200 790 грн. 74 коп., а саме: 19.05.2017 року - 41 655 грн. 45 коп.; 22.05.2017 року - 40 909 грн. 09 коп.; 17.07.2017 року - 45 454 грн. 55 коп.; 28.08.2017 року - 45 454 грн. 54 копю; 21.09.2017 року - 9 090 грн. 91 коп.; 05.10.2017 року - 9 090 грн. 91 копп.; 01.11.2017 року - 9 135 грн. 29 коп.

Тобто, на виконання вказаного рішення боржники сплатили стягувачу 220 590 грн. 74 коп., а відтак повністю виконали рішення суду.

Однак, 26 березня 2018 року на прийомі у державного виконавця ними було з'ясовано, що постанову про закінчення виконавчого провадження № 53806924 не винесено з тих підстав, що державним виконавцем не було зараховано у якості сплати боргу 19 800 грн. перерахованих боржником стягувачу до моменту відкриття виконавчого провадження, що вважає неправомірним (а.с. 1-3).

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 31-32).

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_4

Апелянт просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її скарги, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду про те, що сплачені скаржником 31.10.2016 року 19 800 грн. не були сплаченими за виконавчим документом, оскільки на вказану дату такий виконавчий документ був відсутнім і ці кошти є платежем боржника по кредиту, а не за судовим рішенням, вважає необгрунтованими, оскільки особа, щодо якої судом ухвалено рішення, зобов’язана виконувати саме судове рішення, а не виконавчий документ (а.с. 33-36).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника ПАТ «Оксі Банк» (в подальшому – «Банк»), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 1 ст. 82 ЦПК України – що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається стороною заявниці ОСОБА_4, що Банк звернувся з позовом до суду про стягнення солідарно з ОСОБА_4 (апелянта) та ОСОБА_7 заборгованості по кредитному договору 12.07.2016 року, який було частково задоволено (на суму 218 948 грн. 62 коп.) рішенням суду від 03.10.2016 року, яке набрало законної сили 24.01.2017 року – в результаті відхилення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на згадане рішення (а.с. 62, 63).

Виконавчий лист на виконання вище згаданого рішення суду про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 218 948 грн. 62 коп. боргу та 1 642 грн. 12 коп. судового збору, а всього 220 590 грн. 74 коп. судом було видано лише 20.02.2017 року, а постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено 20.04.2017 року (а.с. 6).

Ще до набрання вище згаданим рішенням суду від 03.10.2016 року законної сили та видачі судом 20.02.2017 року виконавчого листа, а саме – 31.10.2016 року, відповідачкою (боржником) ОСОБА_4 було внесено на рахунок Банку два платежі на загальну суму 19 800 грн.: як зазначено у квитанціях – в якості «погашення кредиту» та «погашення заборгованості» (а.с. 4, 5).

Як вбачається з відповідей Банку за запити ВДВС, і станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції (05.04.2018 року) Банк не визнавав вище згадані платежі на суму 19 800 грн., як платежі внесенні боржниками (відповідачами) на виконання рішення суду від 03.10.2016 року, оскільки такі були внесеними до набрання законної сили згаданим рішенням суду (в результаті його оскарження в апеляційному порядку саме боржниками/відповідачами) та до видачі судом виконавчого листа на виконання цього рішення, наводячи при цьому відповідні розрахунки (а.с. 17, 23).

За вище наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у державного виконавця були відсутніми правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53806924 про примусове виконання рішення суду від 03.10.2016 року.

Крім цього, навіть по версії заявниці (апелянта) ОСОБА_4 останній платіж на виконання рішення суду від 03.10.2016 року нею було здійснено лише 01.11.2017 року, відтак – навіть по версії апелянта до 01.11.2017 року вона продовжувала залишатися у договірних стосунках з Банком: з усіма наслідками (відповідними нарахуваннями тощо), що випливають з договірних відносин з Банком, і останній вправі був вважати внесені 31.10.2016 року боржниками 19 800 грн. платежами, які внесені ними на виконання цих договірних відносин, а не на виконання рішення суду, оскільки в квитанціях про внесення цих платежів відсутнє посилання (примітка тощо) про їх внесення саме на виконання рішення суду.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цієї ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків ухвали, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 04 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 05 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: