Рішення № 75121116, 04.07.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/1102/18

Справа № 484/2169/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого - судді Шикері І.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал", третя особа - керівник КП Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для звернення з позовом до суду, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з посади, зобов’язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що наказом директора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" № 3к від 01.02.2016 року він був призначений на посаду системного програміста.

Наказом № 33к від 05.07.2016 року його було переведено на посаду системного адміністратора.

22.03. 2018 року між ним та Міністерством оборони України (в особі тво командира військової частини А 2227 полковника ОСОБА_3В.) було укладено контракт на проходження військової служби в особливий період терміном на три роки (з 22.03.2018 року до 21.03.2021 року).

23.03.2018 року ним на ім'я директора КП "Первомайський міський водоканал" було подано заяву про те, що він прийнятий на військову службу за контрактом та у відповідності до ч.2 ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", ч.3 ст 119 КЗпП України просить зберегти за ним місце роботи у КП "Первомайський міський водоканал" за посадою системного адміністратора і середній заробіток.

30.03.2018 року тво командира військової частини А 2227 повідомив директора КП "Первомайський міський водоканал", що відповаідно до ч.3 ст 119 КЗпП України, за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

02.04.2018 року на його адресу надійшов рекомендований лист, яким його було повідомлено про необхідність отримання у відділі кадрів підприємства трудової книжки, у зв'язку із його звільненням із підприємства 23.03.2018 року. До листа було додано наказ директора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" № 26к від 23.03.2018 року.

В зв'язку з тим, що відповідно до наказу командира військової частини А 2227 від 02.04.2018 року № 84 він відбув у службове відрядження для прийняття участі у антитерористичній операції в Донецькій області у період з 03.04.2018 року по 24.04.2018 року просив поновити йому строк для звернення з позовом до суду.

За наведених обставин ОСОБА_1 просить визнати незаконними і скасувати п.1 п.1 наказу директора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" від 23.03.2018 року № 26к про звільнення його з посади системного адміністратора за п.3 ст. 36 КЗпП України; поновити його на роботі, на посаді системного адміністратора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" з 23.03.2018 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2018 року в сумі 9809,24 грн. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов'язкових пратежів.

На підставі ст.ст. 274, 276 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу вручені копія позовної заяви та додані до неї матеріали 04.06.2018 року. 20.06.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначав, що 23.03.2018 року підприємством було отримано копію контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби у ЗСУ та копію витягу наказу ТВО командира військової частини А 2227, в зв'язку з чим вони вважають, що ОСОБА_1 вступив на військову службу на професійній основі, уклавши контракт на три роки, а тому на думку відповідача ОСОБА_1 було законно звільнено з підприємства за п.3 ст. 36 КЗпП України. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів державного бюджету України, відповідно до ЗУ "Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, ОСОБА_1 не надав повістки про вступ на військову строкову службу, яка дає право на збереження за ним місця роботи та середнього заробітку.

Посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази про оголошення особливого періоду на території України або в окремих її частинах, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

02.07.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій він просив повернути відзив на позовну заяву без розгляду.

Від третьої особи не надійшло жодних заяв та докази ним не подані.

Відповідно до ухвали судді від 25.05.2018 року у відповідача витребувані письмові докази, які надані суду.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом директора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" № 3к від 01.02.2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду системного програміста (а.с.38).

Наказом № 33к від 05.07.2016 року ОСОБА_1 було переведено на посаду системного адміністратора (а.с.39).

22.03. 2018 року між позивачем та Міністерством оборони України (в особі тво командира військової частини А 2227 полковника ОСОБА_3В.) було укладено контракт на проходження військової служби в особливий період терміном на три роки (з 22.03.2018 року до 21.03.2021 року).

Наказом № 26 к від 23.03.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 3ст. 36 КЗпП України, в зв'язку із вступом на військову службу (а.с 40).

ОСОБА_1 з 03.04.2018 року по 24.04.2018 року приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій області, що підтверджено довідкою № 1341 від 08.05.2018 року (а.с.19).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 4 статті 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форм власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України які перебувають на службі у Збройних та в інших військових формуваннях, а також, члінів їх сімей.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною пятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною пятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Як вбачається з наданих письмових доказів ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу 22.03.2018 року за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Також, на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в діюУказом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

На час укладення контракту позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України.

Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені ч. 4 ст. 119 КЗпП України. З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами 3,4 статті 119 КЗпП України надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи було проведено без законної правової підстави і позивачу слід поновити строк звернення до суду, оскільки під час звільнення він приймав участь у проведенні антитерористичної операції у Донецькій області.

Тому, слід визнати незаконним та скасувати п.1 п.1 наказу директора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" від 23.03.2018 року № 26к про звільнення, а позивача поновити на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначаючись з сумою середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що строк вимушеного прогулу складає з наступної дати після дати звільнення, а саме з 24.03.2018 року по 04.04.2018 2018 року, тобто по день постановлення судового рішення.

Для обчислення середньої заробітної плати суд приймає до уваги надані позивачем та відповідачем довідки про заробітну плату, які за показниками співпадають (а.с.20, 48).

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року по справі № 6-419цс16, згідно якої основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за останні два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. З урахуванням абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Заробітна плата позивача у січні 2018 року складала 4904,62 грн. у лютому 2018 року – 4904,62 грн за 41 робочий день. Тож середньоденна заробітна плата за цей період складає (4904,62 + 4904,62) : 41 = 9809,24 : 41 = 239 грн.25 коп.

Кількість робочих днів, за які має бути проведене стягнення, становить: у березні 2018 року – 5, у квітні 2018 року – 19, у травні 2018 року – 21, у червні 2018 – 20, у липні 2018 року – 3 , а всього 68 робочих днів.

Отже, за період з 24.03.2018 року по 04.04.2018 2018 року сума середнього заробітку складає 16269 грн.

Крім того суд приймаючи рішення по даній справі, зобов'язаний допустити його негайне виконання в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позов задоволено на користь позивача, який при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення із позовом до суду.

Визнати незаконними і скасувати п.1 п.1 наказу директора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" від 23.03.2018 року № 26к про звільнення ОСОБА_1 з посади системного адміністратора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" за п.3 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, на роботі на посаді системного адміністратора Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал" з 23.03.2018 року.

Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал", код ЄДРПОУ 33089321, місцезнаходження: вул. Київська, 129а м. Первомайськ Миколаївська область, р/р 26000300000169 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.03.2018 року по 04.07.2018 року в сумі 16269 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайський міський водоканал", код ЄДРПОУ 33089321, місцезнаходження: вул. Київська, 129а м. Первомайськ Миколаївська область, р/р 26000300000169, на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 04 липня 2018 року.

Суддя: