Рішення № 75120743, 26.06.2018, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/263/18

Провадження по справі №2/498/175/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Козачінської Л.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 01 грудня 2010 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов’язань, встановлених кредитним договором, позивач просив стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором б/н від 01 грудня 2010 року в розмірі 104834,30 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 квітня 2018 року провадження по справі відкрито.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», діючий за довіреністю, в судове засідання не з’явився, надав до суду відповідь на відзив, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, раніше надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника банка. У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 01.12.2010 року отримав картку №4149437411333998, яка мала термін дії до останнього дня 01.2014 року, отже перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31.01.2014 року, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після сплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору, а так як строк позовної давності, відповідно до п.1.7.3.1 Умов договору, був збільшений до 50 років, то в межах строку позовної давності позивач 11.04.2018 року звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву слухати справу у його відсутність, просив суд відмовити у задоволенні позову, та застосувати строк позовної давності, раніше надав до суду відзив на позову заяву із застосуванням строків позовної давності та заперечення, в яких просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до нього через сплив позовної давності.

В обґрунтування відзиву посилався на те, що за трудовим договором він працював у «Приватбанку» і на картку отримував заробітну плату. Його трудові відносини з ПАТ КБ «Приватбанк» розірвані в 2013 році і останній платіж здійснено 01.09.2013 року, а строк дії платіжної картки закінчився 01.02.2014 року, і з вказаного часу до дня подачі позовної заяви 16 квітня 2018 року будь-яких претензій щодо повернення боргу до нього не надходило, тому строк звернення з позовом до суду банком пропущений.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою, керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки.

Судом встановлено, що 01 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов кредитного договору, договір складається з заяви позичальника, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною картою» та «Тарифів Банку».

Встановлено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правила користування платіжною картою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Однак за думкою суду такі умови не містять підпису позичальника (відповідача у справі), а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви.

Судом встановлено, що банк свої зобов’язання за кредитним договором б/н від 01 грудня 2010 року виконав в повному обсязі, однак відповідач від виконання своїх зобов’язань ухиляється.

Через невиконання зобов’язань за кредитним договором б/н від 01 грудня 2010 року у відповідача станом на 28 лютого 2018 року склалася заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 104834,30 грн., яка складається з:

заборгованості за кредитом 1842,62грн.,

заборгованості за відсотками за користування кредитом 92085,47 грн.,

заборгованості за пенею та комісією 5437,91грн.,

штрафу (фіксована частина) 500,00 грн.,

штрафу (процентна складова) 4968,30 грн.

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов Кредитного договору б/н від 01 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов’язання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При розгляді справи, відповідачем була надана заява про застосування строку позовної давності, передбаченого ст.267 ЦК України.

При розгляді вимог відповідача щодо застосування позовної давності, суд виходить з роз’яснень п.1.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого - встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4. правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Судом встановлено, що останній платіж здійснено відповідачем 01 вересня 2013 року, а дія картки до січня 2014 року, отже строк її дії закінчився 01.02.2014 року.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правила про позовну давність мають застосовуватися, коли буде доведення існування самого субєктивного права або факту його порушення.

Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Посилання позивача на той факт, що позовна давність не сплинула, оскільки строк позовної давності був, відповідно до п.1.7.31 Умов договору, збільшений до 50 років, спростовуються матеріалами справи, так як домовленості сторін з цього приводу не було, договір про збільшення позовної давності в письмовій формі не укладався, позовну заяву позивачем було подано до суду 16 квітня 2018 року.

Тобто, як вбачається із копії кредитної картки, її строк закінчився 01.02.2014 року, тобто граничний термін звернення до суду позивача за захистом свого порушеного права був січень 2017 року.

Зі змісту правової позиції Верховного Суду України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14) вбачається, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Клопотання про поновлення з поважних причин пропущеного строку позовної давності позивач до суду не подавав.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не встановлено і в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають (а.с.1).

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

У задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великомихайлівський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570 (рахунок отримувача для погашення заборгованості та судових витрат 29092829003111); МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації вул.Сонячна (Щорса), буд.30 село Новопетрівка Великомихайлівський район Одеська область.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2018 року.

Суддя О.Л.Ткачук