Постанова № 75120469, 04.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7879/13-ц 04.07.2018

Справа № 489/7879/13-ц

Провадження № 22ц-784/1104/18 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року,постановлену під головуванням судді – Тихоновій Н.С. в приміщенні того ж суду за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

11 травня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Заява обґрунтована тим, що 22 листопада 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2/489/2867/13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» кредитної заборгованості, якій було пред’явлено до виконання до Інгульського (Ленінського) відділу ДВС. Відповідно до наданої інформації Інгульським відділом ДВС, виконавчий лист було повернуто стягувачу. Проте, постанова та виконавчий лист на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» не надходили та на переконання Банку виконавчий лист втрачено, пошуки позитивного результату не дали.

Посилаючись на те, що виконавчий лист втрачено, а рішення суду до теперішнього часу не виконано, ПАТ КБ «Приватбанк» просило видати дублікат виконавчого листа №2/489/2867/13 та поновити строк для пред’явлення його до виконання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 рокуу задоволені заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на незаконність ухвали суду, порушення норм процесуального права, просило її скасувати та постановити нову, якою його заяву задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 листопада 2013 року було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, з якого на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 407,58 грн., з яких заборгованість за кредитом – 9 459,82 грн., заборгованість за процентами – 21 641,60 грн., комісія - 6 811,20 грн., штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 1900,36 грн. процентна складова (а.с.36).

На підставі вказаного судового рішення 22 листопада 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2/489/2867.

Постановою державного виконавця Інгульського (Ленінського) відділу ДВС від 23 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження №48310100.

Як на підставу задоволення своєї заяви ПАТ КБ «Приватбанк» посилалося на те, що виконавчий лист втрачено з незалежних від нього обставин.

Так, за змістом п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, якщо відповідна заява подана після закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання, стягувач повинен одночасно заявляти вимоги щодо поновлення відповідного процесуального строку.

Згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Посилаючись на втрату оригіналу виконавчого листа, Банк на підтвердження цього надав відповідь Інгульського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 15 лютого 2018 року з якої вбачається, що виконавче провадження за виконавчим листом №2/489/2867 було завершено 19 листопада 2015 року на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.41).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на 19 листопада 2015 року виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, слід зазначити, що будь-яких належних доказів, а саме супровідних листів про відправлення виконавчого документа, так і копій журналів/реєстрів вихідної кореспонденції Інгульського відділу ДВС, а також копій журналів/реєстрів вхідної кореспонденції ПАТ КБ «Приватбанк» за вказаний період Банком не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що стягувачем належним чином не доведено факт втрати виконавчого листа.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм висновок суду про відмову у видачі ПАТ КБ «Приватбанк» дублікату виконавчого листа №2/489/2867 від 22 листопада 2013 року є вірним.

Щодо поновлення строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання, то слід зазначити наступне.

Пунктом 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час звернення Банку до суду з даною заявою) встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що за загальним правилом виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, як встановлено судом, що постановою державного виконавця від 19 листопада 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону в редакції на той час, а відтак строк пред’явлення виконавчого листа переривається та може бути пред’явлено до виконання до 19 листопада 2018 року.

За таких обставин, вимога ПАТ КБ «Приватбанк» про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання є передчасною.

Відмовляючи у поновленні строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання суд першої інстанції виходив з відсутності доказів поважності причин пропуску строку, але це не вплинуло на правильність висновку про відмову у поновленні строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий лист було втрачено саме органами ДВС не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не місять.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав заяви, яким судом надана належна оцінка, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінськогорайонного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 5 липня 2018 року.