Вирок № 75117593, 04.07.2018, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua

Справа № 281/32/18

Провадження по справі № 1-кп/281/48/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 рокусмт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю секретаря судових засідань Гельвейчук І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Лугини кримінальне провадження № 12017060200000290 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коростень, Житомирської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шуби Т.П.,

представника потерпілої сторони ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2

встановив:

02.12.2017 ОСОБА_2, не повідомляючи про свої злочинні наміри попросив свого знайомого ОСОБА_4 підвезти його до с. Станційне, Лугинського району, на що останній погодився та відвіз ОСОБА_2 до території незакінченого об'єкту будівництва, а саме: асфальтобетонного заводу, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, 11-г, с. Станційне, Лугинського району, який на праві власності належить ТОВ ТФ «Селянська община Торг», де висадив останнього після чого поїхав по особистих справах. Після чого ОСОБА_2 пішов на територію асфальтобетонного заводу, для того щоб здійснити крадіжку.

Перебуваючи на території асфальтобетонного заводу, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу за допомогою газового обладнання для різання металу, яке він привіз з собою, почав розрізати металеву водонапірну вежу, вартість якої становить 13400 гривень, та яка знаходиться на території асфальтобетонного заводу. З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_2 порізав водонапірну вежу на металеві частини для подальшого транспортування їх до пункту прийому металобрухту, таким чином виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були виявлені та припиненні сторонніми особами, а саме - ОСОБА_5, який, побачивши, що робить ОСОБА_2, підійшов до нього і викликав працівників поліції.

Своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці) ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

04.07.2018 між представником потерпілої сторони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення, згідно якої ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, вибачився перед представником потерпілої сторони, який прийняв його вибачення, зобов'язався відшкодувати останньому матеріальну шкоду в розмірі 13400 грн. щомісячними платежами до 31.12.2018, пообіцяв в подальшому більше так не вчиняти та щиро розкаявся у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин, а також обвинувачений та представник потерпілої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України крім того, сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_2 за вчинення вказаних злочинів покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що він підтримує угоду про примирення, укладену між ним та ОСОБА_2, а також вказав, що обвинувачений повинен відшкодувати йому матеріальну шкоду в розмірі 13,400 гривень щомісячними платежами до 31 грудня 2018 року. Зі ст. 473 КПК України ознайомлений, наслідки угоди йому зрозумілі. Угода укладена ним добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті що передбачені в угоді.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав укладену угоду про примирення, визнав свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та просив суд затвердити укладену між ним та представником потерпілої сторони угоду про примирення, пояснивши, що наслідки затвердження даної угоди йому відомі.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоду про примирення у даному кримінальному провадженні між обвинуваченим та представником потерпілої сторони.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

В ст. 471 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про примирення.

Згідно вимог ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди, з повідомленням інших учасників судового провадження.

В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

На підставі викладеного, враховуючи обставини та тяжкість вчиненого злочину, пом'якшуючі обставини покарання, відсутність обтяжуючих, врахувавши думку представника потерпілої сторони та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про примирення, думку прокурора який не заперечував проти затвердження даної угоди, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого ОСОБА_2, що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, з'ясувавши, що представник потерпілого розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_2 яким затвердити угоду про примирення, визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та санкції ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 368, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 04 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12017060200000290.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 відшкодувати представнику потерпілої сторони ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 13 400 (тринадця тисяч чотириста) гривень щомісячними платежами до 31 грудня 2018 року.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Лугинський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Суддя Г.Д. Свинченко