Ухвала суду № 75116187, 04.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2335/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Феєра І. С., Животова Є. Г.,

за участю секретаря судових засідань –ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Галай М. М.,

та захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження 11- сс /777/257/18, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 (далі – прокурор),

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України кримінального правопорушення.

Цією ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на строк два місяці із дня винесення ухвали.

На підозрюваного ОСОБА_2 на строк до 25 червня 2018 року покладені такі обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місце фактичного проживання - будинок № 1 по провулку Степовому в місті Мукачеві Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду в залежності від стадії кримінального провадження.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покладено на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Сторонам роз’яснено, що щодо ОСОБА_2 діє цілодобовий домашній арешт за адресою: м. Мукачево, пров. Степовий, 1, у зв'язку із чим, він зобов’язаний прибувати за кожною вимогою слідчого протягом усього кримінального провадження до моменту його припинення за встановлених законом обставин. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Ухвалу передано для виконання за місцем проживання підозрюваного та зобов'язано відповідних посадових осіб негайно поставити підозрюваного на облік, про що повідомити суд, та роз'яснити підозрюваному правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

Визначено строк дії ухвали – до 25 червня 2018 року включно.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 25 квітня 2018 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 У клопотанні слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що: « 22 грудня 2017 року в період з 13-ї год. по 13-у год. 10 хв., гр. ОСОБА_2, перебуваючи на території ринку ГІД, що по вулиці Томаша Масарика, 19, у місті Мукачеві, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, таємно викрав із прилавку магазину «Айбок» належні потерпілій ОСОБА_6 кросівки марки «Reebok» classic Ortholite зі шкірозамінника чорного кольору, вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 1380 гривень, після чого, вийшов з магазину й зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму. 22 грудня 2017 року, в період з 13-ї год. 15 хв. по 13-у год 25 хв., ОСОБА_2, перебуваючи на території ринку ГІД, що по вулиці Томаша Масарика, 19, в місті Мукачево, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, таємно викрав із прилавку магазину «Ексклюзив» належні потерпілій ОСОБА_8 кросівки зимові зі шкірозамінника, утеплені, марки «Еxclusive», вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 1350 гривень, після чого, вийшов із магазину й зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вищевказану суму. 22 грудня 2017 року в період з 13-ї год. 30 хв. по 13-у год. 45 хв., ОСОБА_2, перебуваючи на території ринку ГІД, що по вулиці Томаша Масарика, 19, в місті Мукачево, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, таємно викрав із прилавку магазину «Кантрі Джинс» належні потерпілому ОСОБА_9 штани «Jeans», вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 300 гривень, штани «Metod» вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 299 гривень, штани «Enjoystar jeans» вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 299 гривень, після чого, вийшов із магазину й зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 898 гривень. 22 грудня 2017 року в період з 13-ї год. 45 хв. по 14-у год., ОСОБА_2, перебуваючи на території ринку ГІД, що по вулиці Томаша Масарика, 19, в місті Мукачево, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, таємно викрав із прилавку належні потерпілій ОСОБА_10 джинси марки «Denim industry», вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 580 гривень, джинси марки «Redford», вартість яких, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 400 гривень, кепку чоловічу шкіряну, вартість якої, згідно висновку експерта-оцінювача «ОСОБА_7О.» від 10.01.2018 становить – 300 гривень, після чого, вийшов із магазину й зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 1280 гривень. У клопотанні також вказується на те, що 25.04.2018 підозрюваному ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України кримінального правопорушення – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Разом із тим, слідчий посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування, що підтверджується тим, що після вчинення злочинів він відсутній за місцем постійного проживання; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, будучи неодноразово судимим за вчинення тяжких злочинів, що свідчить про те, що він є суспільно-небезпечною особою; може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, зокрема, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків кримінального правопорушення, оскільки він, знаючи про те, які обставини склалися щодо нього та до яких наслідків вони можуть призвести, з метою уникнення покарання, може відшукати свідків події і чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти свідків до дачі неправдивих показань, мотивуючи тим, що їх покази зможуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності. Разом із тим, вказує на те, що, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, і за вчинення яких йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, а також дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2 (раніше неодноразово судимий, посередньо характеризується, близьких по роботі осіб не має, члени сім’ї не мають на нього впливу, не має постійного джерела доходів та будь-якого майна у власності, не має постійного місця проживання і після вчинення кримінальних правопорушень зник із місця реєстрації), більш м’які запобіжні заходи, зокрема, у виді особистого зобов’язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту, будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що в ході розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого частиною 2 статті 185 КК України кримінального правопорушення, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, а також наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень, який підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_2 раніше судимий і відносно нього складені у 2017 році та направлені до суду для розгляду обвинувальні акти, відповідно до яких ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України кримінальних правопорушень, однак, додані до клопотання матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і не доведеними є ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на потерпілих та свідків. Разом із тим, вказується на те, що стороною обвинувачення не вмотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання на те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, буде переховуватися від слідства та незаконно впливати на свідків, чим перешкоджатиме встановленню істини в справі, мають характер припущення, та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Також вказується і на те, що мотиви щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому, з урахуванням вищенаведеного та даних про особу підозрюваного – раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про міцність соціальних зв’язків підозрюваного за місцем його постійного проживання, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, що у свою чергу свідчить про можливість застосування щодо підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням електронних засобів контролю.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував наявність ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_11, розуміючи невідворотність призначення йому покарання за вчинені ним злочини, може: уникнути від слідства та суду, оскільки систематично виїжджає за межі Закарпатської області, про що свідчать відповідні рапорти працівників поліції, чим перешкодить швидкому проведенню досудового розслідування кримінального провадження та виконанню процесуальних рішень; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, зокрема, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування; продовжити вчиняти корисливі кримінальні правопорушення, оскільки постійного джерела доходів не має. Разом із тим, вважає, що, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя не дав належної оцінки всім обставинам кримінального провадження. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора Галай М. М., який підтримав апеляційну скаргу; захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Із журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_2так і його захисник – адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_2 на захист.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбачених ч. 2 ст. 185 КК України кримінальних правопорушень. Обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, копія якого 25 квітня 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, йому вручена (а. с. 22-25). Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також враховує і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень стороною захисту не оспорюється.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дав належну оцінку тому факту, що ОСОБА_2 раніше судимий і щодо нього у 2017 році складені та направлені до суду для розгляду обвинувальні акти, відповідно до яких ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України кримінальних правопорушень, і прийшов до вірного висновку про наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику щодо можливості вчинення підозрюваним ОСОБА_2 інших кримінальних правопорушень, із чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

При цьому, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про недоведеність передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків щодо переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на потерпілих та свідків, - є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на матеріалах судового провадження, оскільки додані до клопотання матеріали не містять доказів, які б давали достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 має на меті переховуватися від органу досудового розслідування чи незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Вищенаведені обставини свідчать і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що додані до клопотання матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, проаналізувавши доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів також вважає обґрунтованим і висновок слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не вмотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання на те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, буде переховуватися від слідства та незаконно впливати на свідків, чим перешкоджатиме встановленню істини в справі, мають характер припущення, та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а мотиви щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Погоджуючись із такими висновками слідчого судді, колегія суддів зазначає, що обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та його тяжкість, не свідчать про те, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування та впливати на потерпілих чи свідків.

Тому, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного (раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про міцність соціальних зв’язків підозрюваного за місцем його постійного проживання), прийшов до належних висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв’язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання встановленого в ході розгляду клопотання ризику – вчинення підозрюваним ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував наявність ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_11, розуміючи невідворотність призначення йому покарання за вчинений ним злочин, може: уникнути від слідства та суду, оскільки систематично виїжджає за межі Закарпатської області, про що свідчать відповідні рапорти працівників поліції, чим перешкодить швидкому проведенню досудового розслідування кримінального провадження та виконанню процесуальних рішень; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, зокрема, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування; продовжити вчиняти корисливі кримінальні правопорушення, оскільки постійного джерела доходів не має, - колегія суддів, з урахуванням наведеного вище, відхиляє як необґрунтовані й такі, що не свідчать про незаконність висновку слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Разом із тим, як такі, що не знайшли свого підтвердження, а також спростовуються наведеними вище обставинами та змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя не дав належної оцінки всім обставинам кримінального провадження.

На інші доводи в обґрунтування апеляційної скарги, які б свідчили про незаконність судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується, і на такі не посилався прокурор у ході її розгляду.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів також враховує те, що під час розгляду апеляційної скарги прокурор не посилався на факти невиконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього слідчим суддею процесуальних обов’язків із часу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому, колегія суддів також враховує і пояснення прокурора про те, що дане кримінальне провадження направлено до суду першої інстанції й обвинувальний акт призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні, що також підтвердив і захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3. Під час розгляду апеляційної скарги прокурор також підтвердив, що під час досудового розслідування кримінальних проваджень ОСОБА_2 не перешкоджав повному та всебічному встановленню обставин справи, і добросовісно виконував покладені на нього процесуальні обов’язки.

Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано, з дотриманням вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, визначено строк дії постановленої ним ухвали, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на ОСОБА_2 передбачені п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України обов’язки.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв’язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи свідчити про незаконність таких висновків; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4,

залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: