Постанова № 75115552, 05.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/15853/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1037/2018

Головуючий у 1 інстанції Михальченко А.О.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ротар Я.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 234/15853/15-ц за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»,

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2016 року (суддя Михальченко А.О.), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк», на даний час АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідно до умов укладеного кредитного договору від 23 січня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ними вказаний договір, що підтверджується підписом у заяві. Порушуючи умови зазначеного договору, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 16181, 26 грн., яка складається з 6036,83 грн. - заборгованість за кредитом; 7997,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 746,73 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

З зазначеним рішенням суду не погодився позивача, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до анкети заяви між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами починаючи з 23 січня 2006 року, що вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку; щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт; таким чином Банком було змінено кредитний ліміт, яким скористався та виконував свої обов'язки сумлінно до 28 лютого 2014 року, з цієї дати відповідач вийшов на постійне прострочення; виконання своїх обов'язків є безперечною згодою зі всіма умовами кредиту (кредитного ліміту, процентної ставки, тощо); сумніви з приводу законності підвищення кредитного ліміту та процентної ставки не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позовних вимог в цілому.

Відповідач через представника ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачем не надано повний пакет договору, укладеного між сторонами 23 січня 2006 року, оскільки в матеріалах справи відсутня пам`ятка та Тарифі банку. Тобто, через не укладення сторонами в письмовій формі договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, позовні вимоги про стягнення неустойки є необґрунтованими; договір між сторонами укладався на суму 5000 грн., тому підстави для стягнення заборгованості за кредитом у сумі 6036,83 грн. відсутні; в період з 31 березня 2006 року по 31 грудня 2012 року в порушення умов договору банк нараховував проценти на прострочену заборгованість у розмірі 72 % річних; з 01 квітня 2015 року банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом до 43,2 %.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до цього суду.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 59).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 57).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 січня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір з оформленням картки «Універсальна», за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00 % річних на суму заборгованості за кредитом.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 24 травня 2005 року введена спрощена форма укладення договору, яка складається з Умов надання банківських послуг і правил користування платіжною карткою та заяви.

Згідно із заявою на отримання кредиту відповідач згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку та згодна з тим, що заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг (а.с. 7).

Згідно розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором, наданим позивачем, станом на 31 серпня 2015 року заборгованість відповідача складала 16181,26 грн., з яких заборгованість за кредитом - 6036,83 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 7997,70 грн., комісія - 900 грн., штрафи 1246,73 грн.

Відповідно до наказів ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28 січня та 19 вересня 2013 року, які досліджені в судовому засіданні, банк збільшив розмір пені.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача і позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника. Крім того, у заяві позичальника від 1 грудня 2005 року домовленості сторін щодо збільшення розміру кредитного ліміту немає, як немає домовленості і щодо збільшення розміру пені.

Проте погодитись з таким висновком суду не можливо з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Відповідно до заяви від 01 грудня 2005 року відповідач ОСОБА_1 своїм підписом погодилась з тим, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач своїм підписом також засвідчила ознайомлення та згоду з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка (а.с. 7 т.1).

У пунктах 3.2. та 3.3. Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до пункту 3.3. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміни Тарифів банку, а також інших умов обслуговування рахунків. Право змін розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням банка та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до пункту 6.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 6.6. Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 6036,83 грн, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 31 серпня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом.

Доводи заперечень відповідача щодо незаконності зміни розміру кредитного ліміту спростовуються положенням Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміни Тарифів банку, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до пункту 5.5. Правил користування платіжною карткою банк нараховує проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Пунктом 5.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасне виконання боргових зобов`язань (користування Простроченим Кредитом та Овердрафтом), Утримувач сплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розмір яких визначається Тарифами.

Матеріалами справи встановлено, що сторони кредитного договору з оформленням картки «Універсальна» під час його укладення погодили, що банк надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00 % річних на суму заборгованості за кредитом.

При цьому у розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23 січня 2006 року, наданого позивачем, зазначена процентна ставка (поточна заборгованість) 36,00 % і процентна ставка (прострочена заборгованість) 72,00%, а з 01 січня 2013 року процентні ставки поточної та простроченої заборгованості встановлені в розмірі 30,00%, з 1 вересня 2014 року - 34,80 %, з 1 квітня 2015 року - 43,20 % і відповідно до зазначених ставок розрахована заборгованість за процентами за користування кредитом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком процентів на поточну заборгованість за користування кредитом за період з дати укладення договору до 31 грудня 2012 року виходячи з 36,00 % відсотків річних.

Проте банк, за відсутності визначеного в Тарифах та Умовах та Правилах надання банківський послуг, розміру підвищеної процентної ставки за користування простроченим кредитом, нарахування заборгованості за процентами на прострочену заборгованість за період з дати укладення договору до 31 грудня 2012 року, здійснював за процентною ставкою 72,00 %.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із нарахуванням відповідачу відсотків на прострочену заборгованість у подвійному розмірі з тих підстав, що в наданих банком Умовах та Правилах надання банківський послуг та тарифах , зазначені положення не передбачені та вважає за необхідне проценти на прострочену заборгованість за користування кредитом до 31 грудня 2012 року виходячи з 36 % річних.

Апеляційний суд зазначає, що процентну ставку 3% щомісяця слід використовувати до 01 квітня 2015 року (дати підвищення банком процентної ставки).

Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом з 01 квітня 2015 року, апеляційний суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що з 01 квітня 2015 року процентна ставка збільшена банком до 43,2 %.

За змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв'язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).

Дослідивши надані сторонами докази по справі, апеляційний суд дійшов висновку що банк не дотримався встановленого порядку повідомлення клієнта про підвищення відсоткової ставки за кредитом, тим самим зробив це в односторонньому порядку, чим порушив вимоги ст. 1056-1 ЦК України.

Крім того, відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року з 01.09.2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01.09.2014 року - 2,9%; трати клієнтів до 01.09.2014 року - 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01.09.2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23 січня 2006 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_1, починаючи з 01 червня 2014 року кредитною карткою не користується, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснює, підстави для нарахування їй збільшених процентів за користування кредитом з 01 квітня 2015 року до 3,6 % на місяць (43,2 % на рік) відсутні. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 3 % щомісяця, що складає 36,00% річних.

У пункті 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, зокрема, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Відповідно до пункту 5.5. Правил користування платіжною карткою банк нараховує проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги визначені банком періоди та суми поточної і простроченої заборгованості, розмір відсоткової ставки, та формулу розрахунку, апеляційний суд для розрахунку поточних відсотків використовував наступну формулу: поточна заборгованість х 36% / 360 днів х кількість днів у відповідному періоді; для розрахунку прострочених відсотків суд використовував наступну формулу: прострочена заборгованість х 36% / 360 днів х кількість днів у відповідному періоді. Розрахунок проведено з урахуванням погашених процентів.

Всього сума відсотків за користування кредитом за весь період, що підлягає стягненню, складає 1883,4 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У частині першій статті 611 ЦК України закріплено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами першою та другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.6. Умов надання банківських послуг у разі порушення позичальником строків платежів за кожним з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

Тарифами банку передбачена пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, а саме: пеня дорівнює 5,8% /30 (нараховується за кожний день прострочки кредиту на суму загальної заборгованості) + 50 грн. (при кожному виникненні прострочки) при виникнення прострочки по кредиту або процентам на суму від 100 грн. Пеня = 5,8% /30+100 грн. (при кожному виникненні прострочки) при виникнення прострочки по кредиту або процентам на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше (а.с. 74-75).

Проте, нараховуючи відповідачу штрафні санкції з 14 квітня 2014 року банк не врахував наступне.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З метою забезпечення реалізації ст.2 Закону, Національний банк України листом від 05 листопада 2014 року №18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пп.16 п.1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р до зазначених населених пунктів також належить місто Краматорськ (Краматорська міська рада).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що місце реєстрації та проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване у м. Краматорську з 05 лютого 2009 року (а.с.14-15).

З розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що за спірний період банком нарахована заборгованість за пенею та комісією у розмірі 900 грн.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. №1669-VII, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, яка виникла до 14 квітня 2014 року у розмірі 100 грн., у стягненні неустойки (штрафу, пені) в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви) у розмірі 1218 грн. (а.с.1 т.1).

З апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі, встановленому пп.1, 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час подання апеляційної скарги) у розмірі 1339,8 грн. (а.с.167 т.1).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 604 (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), з позивача на користь відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 664 (пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та неправильним застосування норм матеріального права, тому судове рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2016 року скасувати.

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом станом на 31 серпня 2015 року у сумі 6036 (шість тисяч тридцять шість) гривень 83 копійки, заборгованість за процентами станом на 31 серпня 2015 року у сумі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) гривень 40 копійок, заборгованість за комісією та пенею у сумі 100 (сто) гривень, а разом 8020 (вісім тисяч двадцять) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), судовий збір за подання позову в сумі 604 (шістсот чотири) гривень, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) гривень

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий О.О. Тимченко

Судді: І.О. Дундар

О.І. Корчиста