Рішення № 75115359, 04.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/2960/18

Провадження № 2/243/1378/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання майна особистою приватною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання майна особистою приватною власністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.11.1989 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб. З грудня 1995 року ОСОБА_3 не з’являвся за місцем свого мешкання, відомостей про його місцезнаходження не надходило. Ухвалою Слов'янського міського суду від 06.05.2001 року його було оголошено безвісно відсутнім.

23.10.2001 року шлюб між ними було розірвано. У зв’язку з втратою годувальника їхнім дітям була призначена пенсія.

31.12.1999 року за особисті кошти вона придбала 1/10 частину житлового будинку № 56 по вул. Р.Люксембург у м. Слов’янську з відповідними господарськими будівлями. У цьому будинку ОСОБА_3 зареєстрований не був. Наразі вона хоче розпорядитись належною їй 1/10 часткою будинку, у зв’язку з чим вона звернулась до нотаріуса. Нотаріусом їй було повідомлено, що оскільки майно було придбано тоді, коли вона перебувала у шлюбі, то це майно є спільною сумісною власністю. У зв’язку з цим, відповідно до ст. 64 Сімейного кодексу України, розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою. Таким чином без згоди свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 вона не може розпорядитись майном, незважаючи на те, що він був визнаний судом безвісно відсутнім.

Просить суд визнати її особистою приватною власністю 1/10 частини житлового будинку № 56 по вул. Поштова (Р.Л.ксембург) у м. Слов’янську з відповідними господарськими будівлями, що складає квартиру № 10 загальною площею 30,3 м2, житловою площею 16,7 м2.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10.04.2018 року, до судового засідання не з’явились, надали суду заяви з проханням справу розглянути за їхньої відсутності та про те, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с. 37,38).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради, до суду не з’явився, але від міського голови до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просив винести рішення на розсуд суду (а.с. 36).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності зібрані та наявні у справі докази та письмові матеріали, надавши їм належну оцінку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії І-НО № 023957 від 22 липня 1998 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Слов’янськ Донецької області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 04.11.1989 року (а.с.9).

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області № 2-2145-2001 від 20.06.2001 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано безвісно відсутнім (а.с.11).

23.10.2001 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-НО № 285747, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_2 міського управління юстиції (а.с.12).

ОСОБА_1 отримувала пенсію в разі втрати годувальника, що підтверджується посвідченням серії АБ № 442719, виданим ОСОБА_2 міським управлінням Пенсійного фонду України (а.с.13-14).

31.12.1999 року ОСОБА_1 придбала 1/10 частину житлового будинку № 56 по вул. Р.Люксембург у м. Слов’янську з відповідними господарськими будівлями, що підтверджується договором купівлі - продажу частини будинку, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу Донецької області (а.с.15-16).

Право власності ОСОБА_1 на 1/10 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Р.Люксембург, буд. № 56 зареєстроване у КП БТІ, що підтверджується довідкою № 649 виданою 03.10.2005 року директором КП «БТІ» (а.с.17).

З копії домової книги АДРЕСА_1 вул. Р.Люксембург, у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.18-20).

Відповідно до висновку про вартість майна та експертне дослідження частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Поштова (колишня Р.Люксембург), буд. № 56, зробленого оцінювачем ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1, станом на 05.03.2018 року ринкова вартість об’єкту оцінки складає 40 300,00 грн. (а.с.22-23).

Статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі п. 37 Постанови Пленуми Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з рішення Слов'янського міського суду Донецької області від 20.06.2001 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, судом під час розгляду справи було встановлено, що з грудня 1995 року ніяких відомостей про місцезнаходження ОСОБА_3 не відомо.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає встановленим в судовому засіданні, що вказана частка будинку була придбана позивачем ОСОБА_1 під час окремого проживання сторін, за кошти, які

належали їй особисто.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.57 КК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; та інше.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265ЦПК України, Сімейним кодексом України, ст. ст. 317, 319, 321, 392 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити.

Визнати, що 1/10 частина житлового будинку № 65 по вул. Поштовій (колишня Р.Люксембург) у м. Слов’янську з відповідними господарськими будівлями, що складає квартиру № 10, загальною площею 30,3 м2, житловою площею 16,7 м2 є особистою приватною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Поштова (колишня Р.Люксембург)АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_8