Рішення № 75114860, 15.06.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3483/17

Провадження № 2/209/358/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування - адміністрація Дніпровського району Кам’янської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя між ними не склалося і майже одразу після народження сина між ними фактично були припинені сімейно-шлюбні відносини, а 10 жовтня 2014 року шлюб між ним було розірвано. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 грудня 2011 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином віку повноліття. Виконавчий лист був пред’явлений нею до виконання у передбаченому законом порядку. З моменту припинення шлюбних відносин відповідач не виконує батьківські обов’язки по відношенню до сина, дитиною не опікується, не цікавиться його життям та розвитком, не приймає участі у житті сина, його зовсім не цікавлять потреби та інтереси дитини. Навіть після винесення судом рішення про стягнення аліментів, відповідач матеріальним забезпеченням дитини не займається, у зв’язку з чим в період з 22 листопада 2011 року по 30 листопада 2017 року сума заборгованості по аліментам складає 43303,60 грн., яку він не має наміру виплачувати. Відповідач жодного разу не прийшов відвідати сина, не поцікавився його життям та розвитком, він повністю звільнив себе від будь-яких батьківських обов’язків щодо сина, в тому числі і щодо матеріального утримання дитини. Син, з моменту припинення між нею та відповідачем сімейних відносин, з батьком не бачився. Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 березня 2013 року відповідача засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів та призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі з іспитовим строком на один рік. Син ОСОБА_4 за станом здоров’я потребує стаціонарного та амбулаторного лікування і оздоровлення, в тому числі за межами України, і вона не бажає, щоб при вирішенні питання виїзду на лікування сина, їй було необхідно розшукувати відповідача, якому байдужа доля сина, і просити його дозволу. Відношення відповідача до сина, невиконання відповідачем своїх батьківських обов’язків не залишає сподівань на те, що він коли-небудь проявить батьківські почуття по відношенні до дитини. Всі батьківські почуття відповідача взагалі невільовані і вона вже не бачить сенсу звертатися до його розуму та совісті, тому необхідно вирішити питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Вона, в свою чергу, робить все можливе для того, щоб виховати дитину гідною людиною, має почуття відповідальності за сина, якого бажає та може виховувати у нормальних умовах, у піклуванні і любові. У ОСОБА_3 хороші побутові умови, він відвідує дошкільний заклад, вона займається оздоровленням та вихованням дитини, і надалі буде робити все можливе для того, щоб син міг жити повноцінним життям. Окрім того, для оздоровлення дитини та її гармонійного розвитку, духовного виховання та розширення кругозору, вважає, що було б доцільним виїздити за межі України у країни Євросоюзу і США, однак ОСОБА_1, всупереч інтересам дитини, відмовляється надавати їй дозвіл на виїзд дитини за межі України, хоча залишається батьком для дитини лише у свідоцтві про народження дитини.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив та не подав відзив на позовну заяву.

Від начальника служби у справах дітей адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради ОСОБА_5 до суду надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника третьої особи Органу опіки та піклування - адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради, до якої також доданий висновок Органу опіки та піклування - адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3. ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1, ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу у судовому засіданні за відсутності представника третьої особи та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Позивач ОСОБА_2В у вступному слові стисло виклала зміст та підстави своїх позовних вимог щодо предмету позову та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Крім того, допитана як свідок згідно ст. 92 ЦПК України, суду пояснила, що вона просить позбавити відповідача батьківських прав, оскільки він не спілкується з дитиною, не приймає участі у вихованні, не утримує дитину та не платить аліменти. Вони з відповідачем перебували у шлюбі з 22 січня 2011 року, 11 березня 2011 року у них народився син. Шлюбні відносини між ними не склалися. Дитина народилася недоношеною, на шостому місяці вагітності. Передчасні пологи почалися через те, що відповідач побив її. Вона знаходилася у лікарні з 08 березня 2011 року по червень 2011 року. Дитина народилася хвора і були потрібні кошти на її лікування. Відповідач не цікавився дитиною. Після народження сина, він не приїздив до лікарні і ніяк не допомагав, у тому числі й матеріально. До пологів вони мешкали разом у орендованій квартирі, а після вона переїхала до своїх батьків. Потім батьки подарували їй квартиру, у якій вона мешкає разом з дитиною до теперішнього часу. З відповідачем після народження дитини вони спільно не проживали. Відповідач за власною ініціативою ніколи не намагався побачитися з сином, матеріально не допомагав і не приймав ніякої участі у вихованні дитини. Йому не відомо, який дитячий садок відвідував син і в яку школу він збирається йти у цьому році. Відповідач декілька разів бачив сина випадково, коли зустрічав їх на вулиці, останній раз це було три роки тому. Батьки відповідача не цікавляться онуком і ніколи його не бачили. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 грудня 2011 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина, але жодного місяця вони не сплачувалися. Його притягували до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів. Відповідач не дає дозвіл на виїзд з дитиною за кордон для відпочинку та оздоровлення. Також він не дав згоди на безоплатне заняття логопеда з дитиною у дитячому садку, тому вона оплачує послуги логопеда, навчання англійською мовою та у інших вчителів. У відповідача є дитина ІНФОРМАЦІЯ_3 від першого шлюбу. А також від третьої дружини дочка ІНФОРМАЦІЯ_4. Вона наполягає на позбавленні відповідача батьківських прав, бо той не допомагає сину, а тільки шкодить.

Вислухавши вступне слово позивача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2011 року по 10 жовтня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 02, та рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 10 жовтня 2014 року у справі № 209/4556/14-ц (а.с. 9, 11).

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (актовий запис № 193), в якому батьком дитини вказаний відповідач ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно довідки № 1/37921 від 21 листопада 2017 року (а.с. 14), позивач ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Позивач працює акушеркою у ТОВ «Незалежна лабораторія Інвітро» з 28 січня 2013 року, її сукупний дохід у період з травня 2017 року по жовтень 2017 року становив 38258,01 грн., з яких було утримано 7460,32 грн. та до виплати підлягала сума в розмірі 30797,69 грн., що підтверджується характеристикою та довідкою (а.с. 19, 20).

Як пояснила в судовому засіданні позивач, з самого народження, тобто з 11 березня 2011 року її неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні та вихованні, відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає, не цікавиться життям, навчанням та здоров’ям дитини. З 11 березня 2011 року відповідач жодного разу не зустрічався із сином.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 19 грудня 2011 року у справі № 2-2088/11 (а.с. 12) з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 листопада 2011 року.

Станом на 30 листопада 2017 року заборгованість відповідача по аліментам на утримання малолітнього ОСОБА_3 становить 43303,60 грн., що підтверджується довідкою Дніпровського ВДВС міста Кам’янське ГТУЮ у Дніпропетровській обл. МУЮ за вих. 3 23312 від 30 листопада 2017 року (а.с. 15).

Згідно вказаної довідки, аліменти з відповідача не стягнуті ні за один місяць вказаного періоду часу.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 28 березня 2013 року у справі № 209/925/13-к (а.с. 17) відповідач засуджений за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Те, що відповідач не спілкується з сином, не цікавиться його життям, навчанням, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка надала показання про те, що позивач - її племінниця, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 Вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Їй відомо, що коли племінниця з чоловіком мешкали разом у орендованій квартирі, між ними були сварки, відповідач побив племінницю, через що у тієї почалися передчасні пологи і народилася недоношена дитина на 28 тижні вагітності. Племінниця спочатку знаходилася у пологовому відділенні, а потім у 6-й міській лікарні. Додому з лікарні племінницю забирала вона, її чоловік не з’явився ні до пологового будинку, ні до лікарні, дитиною він взагалі не цікавився. Після народження дитини, племінниця мешкала разом з дитиною у орендованій квартирі, відповідач до них не приходив і до теперішнього часу він не бачив свого сина. Також відповідач не приходив до сина у дитячий садок. Матеріально відповідач не допомагає утримувати сина. Аліменти на утримання дитини стягнуті судом. Але племінниця їх не отримує, бо відповідач їх не платить. Племінниця зверталася до державного виконавця, але аліменти все одно не стягуються.

Також факт ухилення відповідача від своїх батьківських обов’язків підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка надала показання про те, що позивач – її онука по її матері. Онука вийшла заміж за відповідача у 2011 році, вони мешкали разом у орендованій квартирі. Відповідач то працював, то ні, а потім він побив онуку, коли вона знаходилась на 6-му місяці вагітності, через що у неї почалися передчасні пологи. Вага дитини при народженні становила 1200 г. Пологи були у 9-й лікарні, а потім вона перебувала у 6-й лікарні на протязі двох місяців, доки дитина не набрала вагу. Відповідач один раз прийшов до онуки у пологове відділення, а потім більше не приходив. У 6-ту лікарню він не приходив. Він нічого не приносив та матеріально не допомагав онуці. Їй допомагали вони. Після лікарні онука мешкала разом з дитиною зі своєю матір’ю за адресою: м. Кам’янське, б-р Будівельників. На протязі приблизно чотирьох останніх років вона живе разом з дитиною у своїй власній квартирі, яка раніше належала її батькам. Відповідач не приходив до онуки, вони розлучилися. Дитину відповідач жодного разу не бачив, до дитячого садка не приходив. Матеріально відповідач не допомагає утримувати сина, з нього стягнуто аліменти, але він їх не платить.

Згідно характеристики (а.с. 16) та психолого-педагогічної характеристики (а.с. 18), наданих завідувачем ДНЗ-ЦРД № 35 «Попелюшка», малолітній ОСОБА_3 відвідує заклад на протязі трьох років. Хлопчик проживає та виховується у неповній сім’ї, яка складається з двох осіб. Мати ОСОБА_2 приділяє достатньо уваги вихованню та розвитку сина. Відповідально ставиться до виховання сина, піклується про його всебічний розвиток, забезпечує всім необхідним, своєчасно приводить та забирає сина, регулярно сплачує за харчування, забезпечує учбовими посібниками та приладдям, цікавиться успіхами та досягненнями дитини, постійно консультується з педагогами закладу щодо виховання та навчання хлопчика, завжди відвідує батьківські збори та свята. За період перебування ОСОБА_3 в групі, його батько до дошкільного закладу не з’являвся, з педагогами не спілкувався, справами сина не цікавився.

Згідно витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 12 листопада 2015 року № 701-д9 (а.с. 13), ОСОБА_3 має затриманий психічний розвиток з нерізким недорозвитком пізнавальних процесів, нестійкою увагою, виснажливістю та зниженням працездатності. Научуваність збережена. Поведінка впорядкована. Загальне недорозвинення мовлення ІІІ рівня. Рекомендовано: навчання за програмою розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення до початку шкільного навчання. Корекційно-розвиткові заняття з вчителем-дефектологом в умовах навчального закладу.

Таким чином, судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом із позивачем, знаходиться на її вихованні та утриманні. Позивач піклується про стан здоров’я дитини, його фізичний та духовний розвиток, забезпечує малолітньому ОСОБА_3 гідні умови для існування та навчання.

Відповідач ОСОБА_1 не цікавиться життям, навчанням, здоров’ям та інтересами сина, не приймає ніякої участі у його вихованні та утриманні.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім’я є природним середовищем для фізичного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належним умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Згідно висновку Органу опіки та піклування – адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради від 24 квітня 2018 року (а.с. 62-63), з урахуванням рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини від 11 квітня 2018 року, захищаючи інтереси малолітньої дитини, орган опіки та піклування - адміністрація Дніпровського району Кам’янської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3.

Відповідач не надав суду заперечень проти позову та будь-яких доказів на їх підтвердження.

Враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню та утриманню дитини, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд вважає, що відповідача належить позбавити батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_3.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у справі.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування - адміністрація Дніпровського району Кам’янської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що є підставою для внесення відповідних змін до актового запису № 193 від 25 березня 2011 року про народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, 640,00 грн. сплаченого судового збору.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.