Рішення № 75114421, 10.05.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/3566/17

Номер провадження 2/237/58/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.18 м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Медведського М.Д.,

при секретарі Мишко Д.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Курахове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики та визнання заяви недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики та визнання заяви недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2016 року між позивачем та відповідачем в справі ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_5 прийняв гроші в розмірі 22516500 грн., що за курсом НБУ на день позики складало 850000 доларів США. Зазначений договір позики був посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4.Відповідно до п. 4 цього договору позичальник зобов’язався повернути всю позику в термін до 01 грудня 2017 року. Проте, у встановлений договором строк та пізніше вище зазначена сума позичальником повернута не була. З метою забезпечення виконання зобов’язань по зазначеному договору позиви, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05.03.2016 року уклали між собою договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручається перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_2 її обов’язку за договором позики грошей на суму 850000 доларів США, укладений між кредитором і боржником 05.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 538 а також інші договори позики, які можуть бути укладені в наступному між боржником та кредитором. Тому вважає, що обов’язки боржника по договору позики від 05.03.2017 року також забезпечені порукою ОСОБА_6. Крім того, в забезпечення вимог щодо своєчасного повернення суми позики за описаним вище договором позики, 05.03.2016 року між ОСОБА_1 Васильовичеам та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 належну йому на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку з посвідченням іпотечного договору та у відповідності до ст. 73 ЗУ «Про нотаріат», нотаріусом було накладено заборону на відчуження квартири, що стала предметом іпотеки, про що в реєстрі були внесені відповідні данні. В березні 2017 року відповідач звернулась до позивача з пропозицією звернутися до нотаріуса з метою подання заяви про зняття «заборони» з іпотечної квартири. Обгрунтовуючи подання вище зазначеної заяви, відповідач ОСОБА_2 пообіцяла позивачу продати сторонній особі квартиру, яка була предметом іпотеки та, отримавши гроші від продажу квартири, повернути останньому борг який та залишилась винна за договором позики. Крім того, ОСОБА_2 звернула увагу, що в тексті договору позики від 05.03.2016 року допущено грубу помилку. Так, позикодавцем в договорі значиться ОСОБА_2, яка фактично є позичальником, а позичальником зазначений ОСОБА_1, який фактично є позикодавцем. З метою виправлення суттєвої помилки в договорі, відповідач ОСОБА_2 запропонувала звернутися до нотаріуса та формально припинити позику з подальшим поновленням впродовж декількох днів договору позики та на тих самих умовах. 07.03.2017 року позивач разом з ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса ОСОБА_4 з метою нотаріального посвідчення заяви, якою ОСОБА_1 заявляє, що розрахунок між ним та ОСОБА_2 по договору позики від 05.03.2016 року проведено повністю та просить зняти заборону на відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Проте, будь-яких грошей в рахунок виплати боргу по договору позики від 05.03.2016 року ОСОБА_2 ОСОБА_1 не передавалось. З боку відповідача ОСОБА_2 після продажу вище зазначеної квартири борг по договору позики від 05.03.2016 року не було повернуто позивачу, хоча про це була домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про ще зазначалось вище. Таким чином, взяті на себе зобов’язання відповідач ОСОБА_2 не виконала. На прохання та вимоги позивача про добровільну сплату боргу по договору позики, ОСОБА_2 відповідає обіцянками, проте будь-яких дій в цьому напрямку не здійснює. Вважає, що поведінка дає підстави стверджувати, що позичання грошей було здійснено без наміру повернути борг, а нотаріально посвідчена заява, згідно з якої розрахунок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором позики від 05.03.2016 року нібито проведено, підписана позивачем, введеним в оману та складено ОСОБА_1 помилково. За таких підстав правочин, який полягає в укладанні вище зазначеної заяви є недійсним. З зазначених підстав просить визнати недійсною заяву від 07.03.2017 року, згідно з якою розрахунок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено повністю; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34174027 від 07.03.2017 року прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; визнати діючим (неприпиненим) договір позики від 05.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта про іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи надіслав заяву з проханням справу розглянути в її відсутність.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з’явилися в судове засідання без повідомлення причин, не подаливідзив на позов, як то передбачає ст. 280 ЦПК України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, суд встановив наступне.

05 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики грошей.

Згідно п. 1 вказаного Договору позики грошей Відповідач передає Позивачу 22516500 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання цього договору становить 850000 доларів США в наступному порядку: під час підписання договору позикодавець отримав від позичальника грошові кошти в сумі 13245000 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання цього договору еквівалентно 500000 доларів США; після підписання цього договору позичальник зобов’язується передати позикодавцю в термін до 11 травня 2016 року грошові кошти в сумі, що еквівалентна 200000 доларів США; залишок суми, а саме 150000 доларів США, позичальником буде передано та проведено повний розрахунок між сторонами в термін до 01 грудня 2017 року.

На виконання п. 1 Договору позики грошей від 05.03.2016 року Відповідачем ОСОБА_2 була надана розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 17563000 грн., що за офіційним курсом НБУ на момент видачі цієї розписки складає 650000 доларів США під 20% річних. Зобов’язується повернути позику в повному обсязі в строк до 10 березня 2018 року та виплатити відсотки до 10 березня 2018 року за угодою сторін.

Згідно п. 4 вказаного Договору позики грошей від 05.03.2016 року Позичальник зобов’язаний повернути всю позику в термін до 01 грудня 2017 року (включно).

Згідно п. 5 вказаного Договору позики грошей позикодавець має право нараховувати пеню у разі прострочення повернення позики в розмірі, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п. 1 договору поруки від 30.03.2016 року ОСОБА_6 поручився перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_2 свого обов’язку за договором позики грошей на суму 850000 (вісімсот п’ятдесят тисяч) доларів США, укладеним між кредитором і боржником 05.03.2016 року, а також за інші договори позики, які можуть бути укладеними в наступному між боржником та кредитором. Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов’язку в повному обсязі і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов’язання боржником. Вище зазначений договір позики передбачає виконання зобов’язання боржником до 01.12.2017 року.

05.03.2016 року між ОСОБА_1 Васильовичеам та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 належну йому на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно вимог ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається виз забезпечення зобов’язання нерухомим майном,що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки договір набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов’язань по Договорам Позики (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 9, 76-81, 141, 259, 264-265, 267, 268, 224-228, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230, 525, 548, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Визнати недійсною заяву від 07.03.2017 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно з якою розрахунок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором позики від 05.03.2016 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 537 проведено повністю.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34174027 від 07.03.2017 року прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Визнати діючим (неприпиненим) договір позики від 05.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2; визнати діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 537.

Визнати діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 538.

Поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта про іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 538.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повному заочного рішення суду.

Суддя М.Д. Медведський

Дата документу 10.05.2018