Вирок № 75113237, 05.07.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/220/18

1-кп/137/65/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2018

Літинський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого - судді ГопкінаП.В.,

за участю секретарів Іванової І.О.,

Гуменюка Б.І.,

прокурора Самборської І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника потерпілого - адвоката Зайця Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в смт.Літин кримінальне провадження внесеное до ЄРДР 02.04.2016 р. за № 12016020210000118 за обвинуваченням:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська Івано-Франсківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)30.09.2011 р. Тлумацьким районним судом м. Івано-Франківськ за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 186 , ч.2 ст. 317, ч.2 ст. 315 КК України до 4 років позбавлення волі;

2)13.02.2018 р. Котовським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2016 р. приблизно 05:30 год. ОСОБА_1, під час незнятої та непогашеної судимості, перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_2, в будинку ОСОБА_2, в якому він тимчасово проживав на підставі усної домовленості із власником ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, будучи підбуреним жагою до легкої наживи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, через незачинені двері проник до підсобного приміщення, звідки викрав зварювальний апарат «Дуга 318 МІ» вартістю 3505,37 грн., автоклав ємністю 40 л. вартістю 850 грн., автоклав ємністю 20 л вартістю 750 грн., 30 будівельних телескопічних стійок для опалубки висотою 2-3,5м марки «Doka» вартістю 9567,6 грн., 30 будівельних оцинкованих триног для опалубки марки «Doka» вартістю» 8906,1 грн., 30 будівельних замків типу «Корона» для опалубки марки «Dока» вартістю 2650,5 грн. та 40 будівельних металевих оцинкованих клинових замків для опалубки марки «Doka» вартістю 10334 грн. Викрадене майно ОСОБА_1 на таксі відвіз до м. Вінниці, де розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на 36563,57 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинена повторно, поєднана з проникненням до приміщення.

02.04.2018 р. потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування 36 563,57 грн. майнової шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди завданих внаслідок вчинення злочину та 7000 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу (а.с. 24-26).

Прокурор Самборська І.М. просила застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі вважаючи, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин під час незнятої та непогашеної судимості. Втім, враховуючи визнання вини та сприяння під час досудового розслідування просила призначити найменшу міру покарання в межах санкції інкримінованої статті КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні під час судових дебатів довірив власну позицію оголосити своєму захиснику.

Захисник потерпілого-адвокат Заєць Б.М. у судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого покарання у виді шести років позбавлення волі, мотивуючи тим, що обвинуваченим не вживались заходи для відшкодування шкоди завданої потерпілому. Також просив задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, моральну шкоду та кошти у якості компенсації витрат за надання правової допомоги.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення за обставин наведених в обвинувальному акті. Під час судових дебатів не міг висловити будь-якої позиції щодо міри покарання, яку просили застосувати до нього прокурор та адвокат потерпілого.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу.

З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого та потерпілого суд приходить до висновку про винність обвинуваченого у вчиненні злочину.

Суд вважає, доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням до приміщення.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Щодо покарання

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання Так, ОСОБА_1 раніше судимий (а.с. 107-108), за місцем проживання компроментуючі відомості відсутні (а.с. 103), на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 106 зв.).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлено.

Досудовою доповіддю від 20.04.2018 р. орган пробації повідомляє суд про те, виправлення особи без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення високий (а.с. 47-52).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи винного, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його діяння, у виді трьох років позбавлення волі.

Враховуючи те, що злочин, за який засуджується цим вироком ОСОБА_1, останній вчинив до постановлення вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2018 року (котрим його було засуджено до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим стороком на 1 рік 6 місяців), остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Абзацом 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлено, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Оскільки злочин, за який ОСОБА_1 засуджується цим вироком до позбавлення волі, яке належить відбувати реально, він вчинив до постановлення вироку Котовським міськрайонним судом Одеської області від 13.02.2018 року, то цей вирок необхідно виконувати окремо.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту його затримання.

Щодо цивільного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, кримінально - процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов заявлений потерпілим по кримінальному провадженню підлягає до часткового задоволення та стягнення відповідних сум із ОСОБА_1, оскільки частково знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно висновків експерта за № 397/18-21, № 398/18-21,399/18-21,400/18-21, 401/18-21 від 22.01.2018 р. ОСОБА_1.спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 36563,57 грн. (а.с. 111-130).

Відтак вказана сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого у якості компенсації завданої матеріальної шкоди.

При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях та моральних переживаннях шляхом порушення нормального ритму його життя, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 1 000 (одну) тисяч грн. у якості компенсації моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки потерпілим не надано суду доказів, того що він виконує будівельні роботи по найму, а відтак втратив вигоду.

Також, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати пов'язанні з наданням потерпілому ОСОБА_2 правової допомоги у розмірі 7000 грн., що підтверджується квитанціями, які міститься в матеріалах справи (а.с. 31,34).

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення судового збору з відповідача на користь держави у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору чинним цивільним процесуальним законом не передбачено.

Крім цього, відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п. п. 6 ст. 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я ,та у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу зазначених вище вимог Закону України «Про судовий збір» та Цивільного процесуального кодексу України слідує, що у разі звільнення позивача від сплати судового збору (тобто ні він, ні інша особа не понесли у цьому випадку судових витрат), такий збір не може бути стягнутий з відповідача на користь держави, а компенсується за її рахунок.

Таким чином, оскільки потерпілий ОСОБА_2судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру не сплачував, а кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, питання щодо справляння такого збору підлягає вирішенню на підставах, визначених ст. 141 ЦПК України. Тобто, судовий збір у даному кримінальному провадженні не може бути стягнутий з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави при ухваленні вироку.

Речові докази відсутні.

Питання про судові витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67,70, 185 КК України, ст.ст. 100, 124, 337, 349, 368, 373-374 КПК України, ст.ст. 128, 141 ЦПК України,ст. ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту його затримання.

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, виконувати окремо.

Стягнути із ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 03.03.2007 року ІваноФранківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_4 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 21.09.2001 р. Літинським РВ УМВС України в Вінницькій області, ІПН НОМЕР_3) 36 563 (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 57 коп. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 1 000 (одну тисячу) грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди та 7 000 (сім тисяч) грн. у якості компенсації витрат за надання правової допомоги.

Стягнути із ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 03.03.2007 року ІваноФранківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області) на користь держави Україна у відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні експертиз:

-№ 397/18-21 від 19.01.2018 р. - 198 грн.

-№ 398/18-21 від 22.01.2018 р. -286 грн.

-№399/18-21 від 22.01.2018 р. - 286 грн.

-№400/18-21 від 22.01.2018 р.- 286 грн.

-№401/18-21 від 22.01.2018 р.-286 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: П. В. Гопкін