Вирок № 75113012, 04.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/14572/18

Провадження №1-кп/127/612/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2018 р. за № 12018020010001832 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, розлученого, громадянина України, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Янішевського А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.05.2018 року близько 09 год. 00 хв. знаходився на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького неподалік концертного залу "Райдуга", що по вулиці Хлібній, 1 в м. Вінниці. В цей час по доріжці парку в напрямку концертного залу "Райдуга" йшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Побачивши їх, ОСОБА_1, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, незважаючи на те, що перебував у громадському місці, стоячи поряд з прогулянковою доріжкою парку, грубо порушуючи громадський порядок з винятковим цинізмом, зневажаючи загальноприйняті норми моралі, демонстративно оголив свій статевий орган та почав здійснювати своїми руками непристойні рухи (мастурбувати). Усвідомлюючи, що його помічено ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 не припинив свої злочинні дії, не відреагував на їхнє обурення, а продовжив демонструвати свій оголений статевий орган, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2, отримавши моральне потрясіння, викликали працівників поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро кається та завіряє суд, що подібне більше не повториться. Просить суд врахувати, що в нього на утриманні перебуває мати похилого віку, яка потребує постійного догляду, просить суворо його не карати та не позбавляти волі.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є злочином невеликої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно із статтею 75 Кримінального кодексу України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є злочином невеликої тяжкості, особу винного, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Під час судового провадження встановлено, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненому щиро кається та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Суд, враховуючи вище викладені обставини та пом'якшуючу покарання обставину, вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Зазначені обставини, на думку суду, є такими, що свідчать про усвідомлення обвинуваченим вчиненого ним злочину та щире розкаяння.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч. ч. 1, 2 ст. 76 Кримінального кодексу України обов'язки.

Суд не вбачає підстав для застосування більш суворого покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя