Ухвала суду № 75111751, 03.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

03 липня 2018 року м. Київ № 826/9302/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та недійсними положень як неконституційних та таких, що не відповідають постанові Кабінету Міністрів України, суперечать договору,

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду з позовною заявою у справі, позивачем одночасно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та згідно з рішенням від 21.03.2018 №14-57цс18 Верховного Суду, обґрунтоване тим, що позивач є споживачем електроенергії за адресою реєстрації місця проживання, так як між тим та АК "Харківобленерго" укладено договір про користування електроенергією від 21.03.2016 №4993.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) 10.11.2011 №15-рп/2011 (номер справи №1-26/2011) положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як слідує з наведеного, положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" відносяться до реалізації прав споживачів саме під час укладання та виконання споживчих кредитів. Натомість спірні відносини, що становлять предмет даної адміністративної справи, є відмінними від тих, які підпадають під регулювання Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак, положення ч. 3 ст. 22 цього Закону застосуванню у даному випадку не підлягають, що свідчить про помилковість тверджень позивача щодо наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору при поданні даного позову.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що про обставини, передбачені у ст. 133 КАС України, позивачем не зазначалось, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про звільнення від сплати судового збору і відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 133, 243 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.А. Костенко