Рішення № 75111359, 02.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 р. № 820/3667/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому, з підстав протиправності рішення, просить суд:

- визнати неправомірним рішення про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, викладене в відмові ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №12602/42-10 від 08.11.2017 року;

- зобов’язати Куп’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, на думку позивача, порушує її право на соціальний захист, є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, Куп’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки він звернувся до ОСОБА_2 ОУПФУ не особисто і не через законного представника, звернувся із заявою, яка за формою та змістом не відповідає додатку № 2 Порядку та не надав пакету всіх необхідних документів для поновлення пенсії.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Просив розглядати справу без його участі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України.

Позивач мешкала за адресою: смт Ківшарівка, Куп'янський район, Харківська область, Україна.

По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу позивачу 02.09.1996 року була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.

26.11.1998 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

28.09.2017 року до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області звернувся представник позивача, який діє на підставі виданої довіреності, посвідченої нотаріально з письмовим зверненням до якого було долучено заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії, копію паспорта позивача для виїзду за кордон, копію трудової книжки позивача та копію пенсійного посвідчення.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №12602/42-10 від 08.11.2017 року було розглянуто вищевказане звернення та повідомлено, що відповідно до п.1.5 Порядку №22-1, заява про поновлення виплати пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідно до п.2.9. Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). У зв’язку з вищевикладеним, повідомлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до управління з відповідними документами.

Позивач, вважаючи вищевказані дії протиправними, звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Статтею 51 вищенаведеного Закону було передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, згідно вимог законодавства, чинного на час виїзду позивача на постійне проживання за межі України, виплата пенсії припинялася на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Таким чином виплата пенсії позивачу була припинена з 1999 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визнані неконституційними, а, отже, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Суд не заперечує права позивача на поновлення виплати пенсії, оскільки, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 таке право поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права, які не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Однак, поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові №723/2676/14-а від 06 лютого 2018 року по справі №723/2676/14-а.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Так, постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту – Порядок №22-1).

Згідно з п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 1.5 вказаного Порядку встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Приписами п.2.8 Порядку №22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п.2.9 Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з положеннями п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

При вирішенні спору суд приймає до уваги правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року по адміністративному провадженню №К/9901/6458/18 (справа Кременецького районного суду Тернопільської області №601/198/16), відповідно якого підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Згідно матеріалів справи, позивачем до заяви було додано посвідчену нотаріусом копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а не оригінал, як це передбачено нормами Порядку 22-1, позивач не подав до управління Пенсійного фонду заяву про поновлення виплати йому пенсії встановленого зразка, а саме у поданій заяві не міститься реєстраційний номер облікової картки платника податків, не зазначено банківські реквізити, не надано договір банківського рахунку з тим, щоб пенсія перераховувалась йому на рахунок, відкритий в банківській установі, тобто заявник не дотримався порядку звернення для поновлення виплати пенсій.

Суд зазначає, що позивач, як громадянин України, який виїхав за кордон на постійне місце проживання, має право на призначення пенсії за віком, проте за умови звернення до управління ПФУ з відповідною заявою з дотриманням положень Порядку 22-1, яким врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій.

Судом встановлено, що Куп’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області рішення про відмову в поновленні позивачу пенсії не приймало, а надало відповідь на звернення листом №12602/42-10 від 08.11.2017 року.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, оскільки за письмовим зверненням надав письмову відповідь, що узгоджується з положеннями Закону України “Про звернення громадян”.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки він не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до вимог статті 44 Закону №1058-IV, та необхідним пакетом документів для поновлення виплати пенсії, а відтак відповідач не мав достатніх законних підстав для прийняття рішення щодо поновлення раніше призначеної пенсії, а тому діяв у межах повноважень визначених чинними законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 квітня 2018 року по справі №601/198/16.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що відповідачем на час розгляду даної справи по суті права позивача не порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним рішення про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, викладене в відмові ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №12602/42-10 від 08.11.2017 року та зобов’язання ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ізраїль, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Петра Іванова, б.1, м.Куп’янськ, Харківська обл., Україна, 63701, код ЄДРПОУ 40384269) про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 05.07.2018 року.