Рішення № 75111351, 02.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 р. № 820/3169/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) Міністерства інфраструктури України про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) Міністерства інфраструктури України щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178;

- зобов'язати 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) Міністерства інфраструктури України здійснити виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, відповідно до довідки № 11 від 02.02.2018, виданої Військовою частиною № Т0330 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 на загальну суму 23941,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні із 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) Міністерства інфраструктури України йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, виплата якого гарантована чинним законодавством України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, надав до суду відзив на позов, згідно до якого зазначив, що питання про отримання військовослужбовцем грошової компенсації за неотримане речове майно має бути вирішено до виключення його зі списків особового складу військової частини, а оскільки позивач звернувся із заявою після виключення його із списків особового складу військової частини, отже законних підстав після виключення позивача зі списків особового складу військової частини, для виплати зазначеної грошової компенсації не має. У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, у період з квітня 2014 року по вересень 2017 року проходив військову службу у Збройних силах України на посаді начальника служби протипожежного захисту і рятувальних робіт 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330).

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від ЗІ серпня 2017 року №54 на підставі пункту "ї" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу.

Із списків особового складу частини ОСОБА_1 був виключений на підставі наказу командира військової частини Т0330 по стройовій частині від 07.09.2017 № 185.

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до командира 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) із заявою, відповідно до якої просив надати вказівку начальнику речової служби щодо підготовки та видачі довідки про вартість речового майна.

Листом від 30.10.2017 № 747 командиром 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціалізованої служби транспорту (військова частина № Т0330) направлено позивачу накладну від 31.08.2017 та повідомлено про те, що він може забрати речове майно в речовій службі частини.

Судом встановлено, що 17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Державної спеціалізованої служби транспорту із заявою, у якій просив відновити його право та посприяти в отримані довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі.

Листом від 05.02.2018 № 38/10-12/150 Адміністрація Державної спеціалізованої служби транспорту повідомила позивача про те, що за результатами розгляду його звернення в управлінні матеріальних ресурсів Адміністрації Держспецтрансслужби було підготовлено та відправлено телеграму начальника управління матеріальних ресурсів від 29.01.2018 №38/5.1/5 командуванню 36 шляхо - відновлювального загону Держспецтрансслужби з вимогою надання йому довідку про вартість речового майна.

Також, із матеріалів справи вбачається, що листом від 26.02.2018 № 142 командир 36 шляхо-відновлювального загону Держспецтрансслужби повідомив позивача про те, що виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, а кошти для виплати компенсації за неотримане речове майно у бюджеті Держспецтрансслужби відсутні. Крім того, зазначив, що командування частини не в змозі виплатити грошову компенсацію, так як на момент написання заяви ОСОБА_2 вже не являвся військовослужбовцем Державної спеціалізованої служби транспорту і не скористався своїм правом на отримання грошової компенсації під час проходження служби в Державній спеціалізованій службі транспорту.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 пункту "б" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пунктів 2- 4 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд дійшов висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до положень Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Згідно Наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Пунктом 4 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Враховуючи наведені вище положення вказаної Інструкції, суд вважає, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.

Разом з тим, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив відсутність рапорту позивача станом на день виключення позивача із списків особового складу частини, як підстави для виплати компенсації за неотримане речове майно. Доказів подачі відповідної заяви (рапорту) до відповідача під час звільнення з військової служби позивач до суду також не надав.

Отже, на момент виключення позивача зі списків особового складу 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) Міністерства інфраструктури України позивач не звертався, відповідні вимоги перед відповідачем не ставив, чим не дотримався правил, передбачених пунктом 4 Порядку № 178.

Водночас, суд критично оцінює посилання позивача, на факт його звернення до відповідача з заявою 03.10.2017, оскільки ці дії вчинені позивачем після втрати ним статусу військовослужбовця, та як наслідок втрати права на отримання відповідної грошової компенсації, що суперечить п.3 Порядку № 178.

З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, положення статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ не розповсюджуються на позивача, оскільки вказана норма регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідач на переконання суду надав усі належні докази, чим довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, відповідач діяв на підставі та в межах вимог встановлених чинним законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. П'ятисотницька, буд. 19 "Б", кв. 26, м. Харків, 61020, код НОМЕР_1) до 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) Міністерства інфраструктури України (вул. Клубна, буд. 87, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 38426944) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин