Рішення № 75111148, 03.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/478/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнути недоотриманий доход, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до Суворовського районного суду м. Одеси. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.01.2018 року позовну заяву направлено до Одеського окружного адміністративного суду.

06.02.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати рішення № 445 (Пр. № 93) від 26.01.2017 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області про утримання частини призначеної позивачу на законних підставах пенсії з 01 лютого 2017 року протиправним та скасувати вказане рішення;

зобов’язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області в термін до 30 діб з моменту ухвалення рішення здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням щомісячної у період з лютого по жовтень 2017 року індексації втрачених доходів, у зв’язку із не виплатою пенсій у повному обсязі з вини відповідача, на час набрання рішенням суду законної сили;

стягнути з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму недоотриманих доходів за період з лютого по жовтень 2017 року шляхом переведення коштів з рахунку ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області на розрахунковий рахунок позивача в Ощадному банку протягом 10 діб з моменту проведення перерахунку;

стягнути з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області 704,80 грн. для відшкодування витрат на судовий збір.

Ухвалою від 28.03.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20 квітня 2018 року судом ухвалено рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працював на посаді начальника відділу управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області та був звільнений у запас Збройних сил України за п. 64 «ж» за власним бажанням 20.04.2014 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР 29.07.1991 № 114.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 21.04.2014 року отримував пенсію за вислугу років. З червня 2014 року перебуває на обліку у ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України та є ветераном органів внутрішніх справ України. З вересня 2014 року по 06 листопада 2015 працював на посаді державного службовця в управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області та продовжував отримувати пенсію. З 7 листопада 2015 року у зв’язку із реформуванням органів внутрішніх справ України та створенням Національної поліції позивач працює на посаді державного службовця в управлінні карного розшуку ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області.

Позивач вказує, що на підставі Закону України від 24.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсії, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016, не здійснювалась. У 2017 році управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийняте рішення № 445 (Пр. № 93) від 26.01.2017 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій у розмірі 9668 грн. 14 коп. та починаючи з 01.02.2017 з позивача стягувалось 20 відсотків призначеної пенсії з метою утримання переплати виплаченого пенсійного забезпечення за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року.

Підставою прийняття вказаного рішення вказується розрахунок відділу з питань призначення пенсії особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ від 25.01.2017 року ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким встановлено суму надміру виплаченої пенсії з 07.11.2015 по 28.12.2015 у зв’язку із перебуванням позивача на посаді державного службовця у Національній поліції України та отримання пенсії за вказаний період з порушенням норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

17.04.2018 року (вх. № ЕП/2107/18) від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому посилаючись на положення п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ викладено в наступній редакції: "Стаття 54. Виплата пенсій пенсіонерам за наявності заробітку (прибутку)

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється ".

У відзиві також зазначено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено вичерпний перелік осіб, щодо яких скасовуються обмеження, у виплаті пенсії на період роботи на зазначених підставах, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах. Відповідач вказує на те, що у вказаному переліку Закон № 2262-ХІІ відсутній, у зв’язку з чим обмеження щодо виплати пенсії для працюючих пенсіонерів продовжували діяти.

Крім того, відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911 до ст.. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено відповідні зміни, де зазначено, що відповідні обмеження тимчасово продовжуються з 01 січня по 31 грудня 2016 року. Також, у зазначеній статті передбачено, що виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється після звільнення з роботи. Інших підстав для поновлення пенсії не передбачено. У відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що на позивача, якому призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХІІ, поширюється дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами, які працюють на посадах державних службовців.

Крім цього, як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, відповідно до ст.. 60 Закону № 2262-ХІІ пенсіонери зобов’язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов’язку і одержання у зв’язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Відповідач зазначає, що інформація про працевлаштування позивача не була подана головному управлінню своєчасно, на підставі ст.. 60 Закону № 2262-ХІІ та ст.. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV головним управління було прийнято рішення № 445 від 06.01.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 02.07.2018 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 18539/18 від 02.07.2018 року). Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 18540/18 від 02.07.2018 року).

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід частково задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2014 року підполковник міліції ОСОБА_1, начальник відділу організації агентурної роботи та розкриття злочинів минулих років управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 “ж” (а.с.11), а з вересня 2014 по 06 листопада 2015 року працював на посаді державного службовця в органах внутрішніх справ України.

Після вступу в дію ЗУ «Про Національну поліцію», з 07 листопада 2015 року по теперішній час позивач працює на посаді державного службовця в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області.

Позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 2014 року та отримує довічну пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що 26 січня 2017 року ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 26 січня 2017 року № 445 (Пр. № 93) в якому зазначено, що за пенсійною справою № НОМЕР_1 пенсіонера МВС ОСОБА_1, який одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з розрахунком відділу з питань призначення пенсій особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ від 25 січня 2017 року № Д1503013099/9 за період з 07 листопада 2015року по 28 грудня 2015 року утворилась переплата пенсії в розмірі 9668,14 грн., яка підлягає поверненню ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с.13).

Рішенням ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області Пр. №93 про утримання надміру виплачених сум пенсій від 26 січня 2017 року № 445 визначено, у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01 лютого 2017 року до повного погашення.

Відповідно до пункту 5 розділу 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове тримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу 3 Прикінцевихі положень Закону № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення, і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

А відтак особам, які підпадали під дію Закону України «Про державну службу» протягом спірного періоду пенсія призначалась відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року посада, на якій працював позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим, передбачені статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підстави для невиплати позивачеві пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали.

Не витримують критики та не відповідають дійсності твердження відповідача, яким вмотивоване рішення ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Одеській області Пр. №93 про утримання надміру виплачених сум пенсій від 26 січня 2017 року № 445 про те, що позивач допустив порушення пенсійного законодавства, оскільки не повідомив органи пенсійного фонду про переведення на роботу з органів внутрішніх справ до органів поліції.

Положеннями ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 103 Закону № 1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.03 № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.14 року № 25-3) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.03 за №374/7695 (далі - Порядок № 6-4).

Пунктами 3 та 4 Порядку № 6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу:

- зловживання з боку пенсіонера;

- подання страхувальником недостовірних даних.

Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому, слід відмітити, що відповідач не навів у своєму рішенні обґрунтованих обставин щодо фактів зловживання з боку позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №489/2724/17.

Таким чином, рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області Пр. №93 про утримання надміру виплачених сум пенсій від 26.01.2017 року № 445 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру з пенсії позивача за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року прийняте не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Законом № 1058-IV, відтак підлягає скасуванню.

За положеннями з ч.1 та ч.2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області, здійснення перерахунку призначеної пенсії та стягнення з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму недоотриманих доходів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов’язання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області в термін до 30 діб з моменту ухвалення рішення здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням щомісячної у період з лютого по жовтень 2017 року індексації втрачених доходів, у зв’язку із не виплатою пенсій у повному обсязі з вини відповідача, на час набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає, що така позовна вимога не може бути задоволена в частині зобов’язання її виконання в термін до 30 діб з моменту ухвалення рішення, оскільки рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили лише після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. За таких умов, суд не може прийняти рішення, яке заздалегідь неможливо виконати, оскільки обов’язок щодо його виконання виникає після набрання ним законної сили за винятком рішень, які підлягають негайному виконанню або не підлягають оскарженню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області суми недоотриманих доходів за період з лютого по жовтень 2017 року шляхом переведення коштів з рахунку ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області на розрахунковий рахунок позивача в Ощадному банку протягом 10 діб з моменту проведення перерахунку, суд зазначає, що така позовна вимога не може бути задоволена судом, оскільки розрахунковий рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Чинним законодавством України не передбачено право та повноваження суду на переведення коштів з рахунку ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області на розрахунковий рахунок позивача. Щодо стягнення з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області суми недоотриманих доходів за період з лютого по жовтень 2017 року, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням щомісячної у період з лютого по жовтень 2017 року індексації втрачених доходів, у зв’язку із не виплатою пенсій у повному обсязі з вини відповідача, в повній мірі відновлює порушене право позивача прийнятим протиправним рішенням щодо утримання надміру виплачених сум пенсій.

Принцип обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Окрім того, суд зазначає, що твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду також не відповідають вимогам закону. Так згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

02.05.2018 року (вх..№12027/18) від позивача надійшла відповідь на відзив позовної заяви ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач зазначив, що дізнався про прийняте ОСОБА_2 управління м Пенсійного фонду Укарїни в Одеській області рішення від 26.01.2017 № 445 (Пр. №93) лише при особистому зверненні до ГУ ПФУ в Одеській області 22.12 2017 року (а.с.90). Іншого висновку, враховуючи наявні докази в матеріалах справи, зробити не вбачається можливим, а відповідач не надав до суду жодного доказу, який би спростовував твердження та докази позивача.

Враховуючи викладене, оскільки строки звернення до суду пропущено не було, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнути недоотриманий доход – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 445 (Пр. № 93) від 26.01.2017 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області про утримання частини призначеної позивачу на законних підставах пенсії з 01 лютого 2017 року.

Зобов’язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням щомісячної у період з лютого по жовтень 2017 року індексації втрачених доходів, у зв’язку із не виплатою пенсій у повному обсязі з вини відповідача.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн.. вісімдесят коп.).

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ВалерійЯрославович (АДРЕСА_1, 65006, код платника податків НОМЕР_2)

Відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Корой С.М.

.