Ухвала суду № 75111098, 05.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/9020/18

УХВАЛА

05 липня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов ВП № 55719199 від 26.04.2018р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., від 08.05.2018р. про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та від 10.05.2018р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 р. (вх. № 54294/18) до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій позивач просить:

звільнити Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від сплати судового збору:

визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №55719199 від 26.04.2018р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., від 08.05.2018р. про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та від 10.05.2018р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн.

Згідно ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2018р. дану справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до п.п. 3, 6 ч. 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки він поданий із порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України та виявлені недоліки позовної заяви перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Згідно п.п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Згідно з ч. 5 ст.94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивачем не дотримано вимог ч.5 ст.94 КАС України та не завірено належним чином письмові докази, додані до позовної заяви.

Позовну заяву підписано та подано представником позивача за довіреністю ОСОБА_1, проте додана до позовної заяви довіреність не засвідчена у встановленому порядку.

Крім того, позивачем не дотримано вимог п. 3 ч.5 ст. 160 КАС України та не зазначено у позовній заяві ціни позову.

У позовній заяві викладено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору у зв’язку з відсутністю коштів.

За правилами ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може звільнити від сплати судового збору фізичних осіб за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а також якщо позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Зазначене свідчить, що позивач не є суб'єктом, на якого поширюється дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення сторони від його сплати.

Зазначена позиція також узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року таКреуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З аналізу матеріалів адміністративного позову та заявленого клопотання суддею не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, в зв’язку з чим у задоволенні останнього слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України “Про судовий збір” платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”).

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №55719199 від 26.04.2018р. накладено на позивача штраф у розмірі 5100 грн., від 08.05.2018р. накладено на позивача штраф у розмірі 10200 грн. та від 10.05.2018р. стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 14892 грн. Таким чином, ціна позову становить 30192 грн.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 1 січня 2018 року - 1762 грн., за подання даного адміністративного позову майнового характеру у сумі 30192 грн., розмір судового збору складає 1762,00 грн.

За таких обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені у п’ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме:

зазначення у позовній заяві ціни позову;

зазначення в позовній заяві щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви та надання до суду завірених належним чином письмових доказів, доданих до позовної заяви;

надання до суду копії уточненої позовної заяви та засвідчених належним чином доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;

надання до суду копії документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

засвідчених у встановленому законом порядку копій документів, які підтверджують повноваження представника позивача (у разі подання позовної заяви представником).

Згідно ст. 44 КАС України учасники справи зобов’язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв’язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв’язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 р. за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Керуючись ст.ст. 30, 160, 161, 169, 243, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Прийняти до свого провадження справу № 522/9020/18 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов ВП № 55719199 від 26.04.2018р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., від 08.05.2018р. про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та від 10.05.2018р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн.

У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, – відмовити.

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов ВП № 55719199 від 26.04.2018р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., від 08.05.2018р. про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та від 10.05.2018р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., - залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

У разі не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута позивачу відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню згідно ст. 294 КАС України.

Суддя: Г.П. Самойлюк