Рішення № 75111071, 05.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1588/18

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача в частині припинення нарахування і невиплати пенсії позивачу з 01.06.2014;

2) зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.06.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером. Пенсію нараховувало та сплачувало УПФУ в Артемівському районі м. Луганська. Однак, з 01.06.2014 виплату пенсії припинено у зв’язку з початком у м. Луганську бойових дій. Останню пенсію отримала у липні 2014 року.

У лютому 2018 року позивач звернулась до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з проханням нарахувати та виплатити позивачу пенсії, на що отримала відмову, з підстав того, що державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання виплати пенсії особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій України. Жодними нормативними актами, що регламентують порядок соціальних виплат у період збройного конфлікту, тимчасової окупації не передбачено здійснення виплат пенсіонерам, які не перемістилися з тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.

Позивач відмову відповідача вважає неправомірною та такою, що не відповідає чинному законодавству України.

З посиланням на статті 47, 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – ОСОБА_2 № 1058-IV), позивач вважає дії щодо припинення виплати пенсії за віком протиправними, оскільки припинення виплати пенсії відбулося з непередбаченої законом підстави.

У зв’язку з тим, що в судовому порядку визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2014 № 595, вважає, що відповідач повинен виконувати свої обов'язки належним чином, а його дії щодо невиплати позивачу пенсії повинні бути визнані у судовому порядку протиправними.

Ухвалою від 11.06.2018 дану заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду (арк. спр. 1-2).

Представником відповідача подано відзив на позов (арк. спр. 28-29), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог з підстав того, що позивач на обліку у відповідача не перебуває та ніколи не перебувала, відповідачем жодних рішень чи дій, які б порушували права та інтереси позивача, не приймалося та не вчинялося. Згідно з витягом з Інформаційного центру персоніфікованого обліку центральної бази даних одержувачів пенсій Пенсійного фонду України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні ПФУ в Артемівському районі м. Луганська. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 УПФУ в Артемівському районі м. Луганська перемістилося до м. Старобільська Луганської області, та розташоване у приміщенні відповідача. Разом з тим, Старобільське ОУПФУ Луганської області не є правонаступником УПФУ в Артемівському районі м. Луганська.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно з положеннями Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – ОСОБА_2 № 1706-VII), Порядку надання та оформлення документів, призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – Постанова № 637), Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – Порядок № 365), для відновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутися до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про поновлення виплати пенсії та необхідним пакетом документів, а саме: паспортом, ідентифікаційним номером, пенсійним посвідченням, довідкою внутрішньо переміщеної особи, заявою про відкриття в установі Ощадбанку рахунку для зарахування пенсійних виплат.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, що підтверджено копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійного посвідчення від 25.04.1980 № 311914/21 та інформацією з Центральної бази даних одержувачів пенсій (арк. спр. 16-17, 32).

30 грудня 2017 року позивач звернулася до Старобільського ОУПФУ Луганської області із заявою від 27.12.2017, в якій зазначила, що управлінням Пенсійного фонду України за відсутності визначених статтею 49 ОСОБА_2 № 1058-IV підстав їй припинена виплата пенсії. Просила перерахувати їй суму пенсії, яка не отримана з липня 2014 року до часу звернення, на відділення поштового зв’язку № 1 смт Станиця Луганська до запиту. ОСОБА_2 обставини підтверджені копією заяви позивача (арк. спр. 31).

Листом від 07.02.2018 № 11/М-14 Старобільське ОУПФУ Луганської області повідомило позивачу, що державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання виплати пенсії особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій України. Чинним законодавством не передбачена виплата пенсії пенсіонерам, які не перемістилися з тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території. Роз’яснено позивачу порядок поновлення виплати пенсії особам, що перемістилися на підконтрольну українській владі територію. Повідомлено, що тільки за умови особистого звернення до управління з необхідним пакетом документів, а саме: оригіналом та копією паспорта, ідентифікаційного номера, пенсійного посвідчення, довідки внутрішньо переміщеної особи, реквізитами Ощадбанку - для зарахування пенсійних виплат, буде розглянута можливість поновлення пенсійної виплати (арк. спр. 15).

Згідно з листом Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації від 18.06.2018 № 01-10/21/9, отриманим на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.06.2018, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не перебуває на обліку в Управлінні, як внутрішньо переміщена особа, за отриманням довідки внутрішньо переміщеної особи не зверталася (арк. спр. 26).

Крім того, судом встановлено, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.06.2018 за № НОМЕР_2 до ЄДР 22.12.2014 за № 13821070006004544 внесений запис про зміну місцезнаходження УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, починаючи з 22.12.2014 місцезнаходженням УПФУ в Артемівському районі м. Луганська є: 92703, Луганська область, Старобільський район, місто Старобільськ, площа Гоголя, будинок 5; в ЄДР відсутні відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, а також щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (арк. спр. 33-36).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – ОСОБА_2 № 1058-IV) цей ОСОБА_2 регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У позовній заяві позивач зазначає, що нарахування та виплату їй пенсії здійснювало УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, однак, починаючи з червня 2014 року виплата пенсії припинена.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - ОСОБА_2 № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у яких у розділі «Луганська область» включено м. Луганськ, де зареєстрована позивач.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок) та зобов’язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 зазначеного Порядку.

Разом з тим, пунктом 8 Порядку, який не визнаний незаконним та нечинним, передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, суд зазначає, що 06.08.2014 Правління Національного банку України прийняло Постанову № 466, якою встановлено: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Правління Національного банку України постановлено: 1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. 2. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Згідно листа в.о. директора Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 26.10.2017 № 594 з 07.11.2014 УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти та тимчасово послуги поштового зв’язку не надаються у Луганській області, зокрема, у м. Луганську.

Суд звертає увагу позивача на те, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не тільки шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що не можливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.

Відповідно до пункту 9 Заяви Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» (схвалена Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII) Україна користується своїм правом на відступ від зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в окремих районах Донецької та Луганської областей України, визначених Антитерористичним центром при Службі безпеки України у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України та повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй та Генеральному секретарю Ради Європи про продовження застосування у повному обсязі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У вказаній заяві відсутнє посилання на те, що Україна відступає від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, у цій Заяві зазначено про те, що в Україні склалася надзвичайна ситуація, яка становить суспільну небезпеку та загрожує життю нації в розумінні пункту 1 статті 4 Міжнародного пакту, пункту 1 статті 15 Конвенції.

Статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що органами Пенсійного фонду України не було порушено вимог Конституції України та Закону № 1058-IV під час зупинення виплати їй пенсії, починаючи з червня 2014 року, оскільки на даний час відсутній порядок виплати пенсій без використання банківської системи України.

Разом з тим, позивач не позбавлена права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території.

Так, Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – ОСОБА_2 № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

ОСОБА_2 є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Тобто, за приписами вищенаведених норм умовами призначення та продовження виплат пенсій особам, які проживають в населених пунктах, на території яких здійснюється антитерористична операція, є: отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою, та наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Таку правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 234/11937/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72287934).

Судом встановлено, що позивач не перемістилася з тимчасово окупованої території України на територію, підконтрольну українській владі, не отримала статусу внутрішньо переміщеної особи, тобто не вчинила законодавчо визначених дій для належного отримання пенсії в установленому законом порядку. Відповідно, судом встановлено, що на даний час відсутні правові підстави для поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 49 ОСОБА_2 № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, необхідний для поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на поновлення виплати раніше призначеної пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Правову позицію, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку висловлено Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 425/1867/16-а (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72089028).

Натомість, з вищеописаних наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням виплати раніше призначеної пенсії, оскільки позивач звернулася до не належного управління Пенсійного фонду України (не за місцем перебування на обліку як одержувач пенсії та не за місцем проживання) із заявою про поновлення виплати пенсії не встановленого зразку (заява не відповідає формі заяви встановленої Додатком 2 до Порядку № 22-1), а відтак Старобільське ОУПФУ Луганської області не має законних підстав для прийняття рішення про поновлення виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 94550, АДРЕСА_1; адреса для листування: 93601, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Лісна, будинок 96, РНОКПП НОМЕР_1) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92703, Луганська область, місто Старобільськ, площа Гоголя, будинок 5, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3