Рішення № 75111070, 03.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/482/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 27.02.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог викладених в позові та відповіді на відзив позивач зазначає, що починаючи з 09.06.2006 р. позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію за віком. При перерахунку розміру пенсії, позивачу стало відомо, що в її страховий стаж не був включений період роботи завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон».

15.12.2017 р. позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою щодо роз'яснення причин не врахування страхового стажу роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.

28.12.2017 р. позивачем отримано відповідь відповідача, в якій зазначено, що, починаючи з 09 червня 2006 р. позивачу призначена пенсія за віком. Станом на 01.10.2017 р. розмір пенсії складає – 1511,14 грн. (454,94 грн. основний розмір пенсії за віком + 997,06 грн, доплата до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб + 59,14 грн. Доплата за понаднормативний стаж 13 років). Стаж враховано по 30.06.2006 р. та складає 33 роки 11 місяців 24 дні. Коефіцієнт стажу — 0,33917 (з урахуванням оцінки року – 1).

Заробіток обчислено за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. (враховано « 0», оскільки довідка не підтверджена первинними документами) та з 01.07.2000 р. по 30.06.2006 р. за даними ОК-5. Коефіцієнт заробітку - 0,35632. Середньомісячний заробіток — 1341,33 грн. за 132 міс. з урахуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 р.р. – 3764,4 грн.).

Позивач вказує на те, що згідно з отриманою відповіддю, заробітна плата за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 роки не може бути врахована без підтвердження довідки від 10.10.2006 року № 15 виданої Одеським Регіональним відділенням міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» первинними документами за наявності акта зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки про призначення (перерахунку) пенсії.

Позивач зазначає, що вказані дії пенсійного фонду щодо не врахування вказаного вище періоду до страхового стажу позивача не відповідають вимогам законодавства, оскільки підтвердження стажу роботи для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової Книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Разом з тим, у трудовій книжці позивача наявний відповідний запис, який підтверджує роботу позивача за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 роки завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон».

20.03.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та 17.04.2018 року заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що обчислити розмір пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1994р по 31.12.1998р на підставі довідки № 15 виданої Одеським Регіональним відділенням міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» немає підстав, оскільки довідка не підтверджена первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 25.06.2018 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 25377/18 від 31.05.2018 року).

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті справи і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що починаючи з 09.06.2006 р. позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію за віком. При перерахунку розміру пенсії, позивачу стало відомо, що в її страховий стаж не був включений період роботи завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон».

15.12.2017 р. позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою щодо роз'яснення причин не врахування страхового стажу роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. (а.с. 18).

28.12.2017 р. позивачем отримано відповідь відповідача – лист від 28.12.2017 року № 573/Д-01 (а.с. 19), в якій зазначено, що, починаючи з 09 червня 2006 р. позивачу призначена пенсія за віком. Станом на 01.10.2017 р. розмір пенсії складає – 1511,14 грн. (454,94 грн. основний розмір пенсії за віком + 997,06 грн, доплата до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб + 59,14 грн. Доплата за понаднормативний стаж 13 років). Стаж враховано по 30.06.2006 р. та складає 33 роки 11 місяців 24 дні. Коефіцієнт стажу — 0,33917 (з урахуванням оцінки року – 1).

Заробіток обчислено за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. (враховано « 0», оскільки довідка не підтверджена первинними документами) та з 01.07.2000 р. по 30.06.2006 р. за даними ОК-5. Коефіцієнт заробітку - 0,35632. Середньомісячний заробіток — 1341,33 грн. за 132 міс. з урахуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 р.р. – 3764,4 грн.).

Відповідач вказує на те, що період роботи позивача з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 роки не може бути врахований без підтвердження довідки від 10.10.2006 року № 15 виданої Одеським Регіональним відділенням міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» первинними документами за наявності акта зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки про призначення (перерахунку) пенсії.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Види трудової діяльності, що зараховувалися до стажу роботи, який давав право на трудову пенсію (до 1 січня 2004 р.), зазначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993р., встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993р., за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження стажу роботи для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової Книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Разом з тим, судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 9-17) наявний запис відомостей про роботу, згідно якого позивач 04.10.1992 року прийнята на посаду завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» та 27.09.1999 року звільнена за власним бажанням (а.с. 16).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що за наявності вказаного запису в трудовій книжці позивача, відповідач невраховуючи ОСОБА_1 страховий стаж роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон», у зв’язку з не підтвердженням довідки від 10.10.2006 року № 15 виданої Одеським Регіональним відділенням міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» первинними документами, відповідач діє протиправно та з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки у відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов’язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Необхідно зазначити, що позивач в прохальній частині позову просить суд:

визнати протиправним дії Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі щодо неврахування страхового стажу роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.;

зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі врахувати страховий стаж роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.;

зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії з моменту її нарахування у зв'язку зі збільшенням страхового стажу та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

З метою поновлення судовим рішенням прав позивача, без необхідності додаткових його звернень та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі врахувати ОСОБА_1 страховий стаж роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» та здійснити відповідний перерахунок розміру пенсії з моменту її нарахування у зв'язку зі збільшенням страхового стажу та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Принцип обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що ним не були порушені приписи законодавства України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним дії Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі щодо неврахування ОСОБА_1 страхового стажу роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Одесі врахувати ОСОБА_1 страховий стаж роботи за період з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р. завідуючим складом Одеського регіонального відділення міжгалузевого науково-виробничого об'єднання концерну «Інтекон» та здійснити відповідний перерахунок розміру пенсії з моменту її нарахування у зв'язку зі збільшенням страхового стажу та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Стягнути судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. з Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Рибальська балка, 1г, м. Одеса, 65038, код платника податків НОМЕР_1);

Відповідач: Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Ільфа і Петрова, 4а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812).

Суддя Корой С.М.

.