Рішення № 75111060, 03.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3894/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови та зобов'язання прийняти рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування та/або визнання не чинною постанови старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт невизначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП 033402886 B-12/195 від 25.09.2012 року в частині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 03039, АДРЕСА_1; зобов’язання відповідача прийняти рішення — постанову про зняття арешту з майна у кримінальному провадженні з невизначеного нерухомого майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: 03039, АДРЕСА_1.

Ухвалою від 13.04.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 18.02.2016 року позивачем, ОСОБА_5, під час спроби вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном щодо отримання у спадщину квартири, була отримана інформація про наявність обтяження за реєстраційним № 13392434, зареєстрованого 17.12.2012 року на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт невизначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавче провадження №33402886 В12/1195 від 25.09.2012 року. Як зазначив позивач, вказаною постановою арешт був накладений на невизначене майно фізичної особи ОСОБА_4 із зазначенням місця проживання, проте без зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача або його дати народження.

22.06.2016 року позивач звернувся до начальника ОСОБА_2 Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 із відповідною заявою щодо зняття незаконно накладеного арешту на майно позивача. У відповідь на вказану заяву позивачем було отримано лист відповідача № 29367 від 04.07.2018 року, яким позивачу було відмовлено у знятті арешту з посиланням на те, що строк зберігання виконавчого провадження № 33402886 В12/1195, в рамках якого накладено арешт на майно фізичної особи ОСОБА_4, сплив.

31.08.2016 року представником Позивача, у відповідь на адвокатський запит від 25.08.2016 року з Апеляційного суду Одеської області за супровідним листом № 1-03/2007 вхід. № арх.-20646 від 30.08.2016 року отримано копію виписки вироку від 14.06.2007 року. Відповідно до наданої судом інформації обвинуваченим (засудженим) дійсно є ОСОБА_4, проте дата народження обвинуваченого (засудженого), адреса місця реєстрації відрізняється від дати народження та адреси місця реєстрації позивача.

Вважаючи свої права та інтереси порушеним, враховуючи те, що позивач не був учасником вищевказаного виконавчого провадження, до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався, про відкриття виконавчого провадження щодо нього з відповідача обізнаний не був, ніколи не повідомлявся і не отримував від зазначеної вище виконавчої служби постанов про арешт свого невизначеного нерухомого майна, як майна боржника, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

10.05.2018 року (вх. № ЕП/2585/18) від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких представником відповідача зазначено, що арешт за номером обтяження 13392434 був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 33402886 В-12/1195, 25.09.2012 року, виданий першим Суворовським відділом державної виконавчої служби ОМУЮ, ст. державним виконавцем Прібиловим А.В., як забезпечення виконання судового рішення за №1-03/07 від 28.09.2011 року про стягнення боргу з ОСОБА_1. Перевіркою журналу обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю встановлено, що вищевказане виконавче провадження завершене на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) у 2012 році.

Відзиву щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача до суду не надано.

У судове засідання 19.06.2018 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 15270/18 від 30.05.2018 року).

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні обставини справи.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 53531609 від 18.02.2016 року щодо суб’єкта фізичної особи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, (а.с. 87-88), наявне обтяження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 13392434), а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрований 17.12.2012 року на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням ВП 33402886 В12/1195 від 25.09.2012 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що окрім прізвища, ім’я, по-батькові та адреси місця проживання власника нерухомого майна, інші дані як-то реєстраційний номер облікової картки платника податків або дата народження, які б змогли ідентифікувати власника майна – фізичну особу в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Судом встановлено, що арешт за номером обтяження 13392434 був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 33402886 В-12/1195, 25.09.2012 року, виданої першим Суворовським відділом державної виконавчої служби ОМУЮ, ст. державним виконавцем Прібиловим А.В., як забезпечення виконання судового рішення за №1-03/07 від 28.09.2011 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 (а.с. 151). Крім того, згідно відповіді заступника начальника до ОСОБА_2 Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 21366 від 10.05.2018 року перевіркою журналу обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю встановлено, що вищевказане виконавче провадження ВП № 33402886 В-12/1195 було завершене на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) у 2012 році.

Судом також встановлено, що 31.08.2016 року представником Позивача, у відповідь на адвокатський запит від 25.08.2016 року з Апеляційного суду Одеської області за супровідним листом № 1-03/2007 вхід. № арх.-20646 від 30.08.2016 року отримано копію виписки вироку від 14 червня 2007 року.

Відповідно до наданої судом інформації обвинуваченим (засудженим) дійсно є ОСОБА_4 (особа із ідентичними із позивачем п.і.б.), але дата народження якого - 24 серпня 1974 року. Тобто, вказаний вирок суду містить відомості щодо особи ОСОБА_4, а саме: дату народження, яка відрізняється від дати народження позивача, та місце реєстрації: АДРЕСА_2, яка відрізняється від місця реєстрації позивача по вказаній адміністративній справі.

Не погоджуючись із діями посадових осіб ОСОБА_2 Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи викладені в позовній заяві, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та з'ясовуючи обставини виникнення обтяження, накладеного на нерухоме майно у 2012 році, суд виходив з того, що на той час діяло Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за №364/3657.

Відповідно до пункту 2.1.2 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, зокрема заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з пунктом 2.5 цього Положення відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з письмовою інформацією відповідача, наданою до суду (а.с. 102, 151), арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_5, накладено постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 33402886 В-12/1195, 25.09.2012 року, виданою першим Суворовським відділом державної виконавчої служби ОМУЮ, як забезпечення виконання судового рішення за №1-03/07 від 28.09.2011 року про стягнення боргу з ОСОБА_1. Дане виконавче провадження завершено в 2012 році та знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено, що виконавче провадження, у межах якого державним виконавцем 25.09.2012 року накладено арешт на нерухоме майно, належне позивачу, у 2012 році завершено та надалі знищене у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Одночасно з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів існування будь-яких незавершених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1, який є позивачем по вказаній адміністративній справ, зокрема щодо стягнення з нього боргу, виконавчого збору чи витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на його майно арешту.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що арешт за номером обтяження 13392434, накладений на підставі постанови першого Суворовського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 33402886 В-12/1195, 25.09.2012 року, як забезпечення виконання судового рішення за №1-03/07 від 28.09.2011 року, здійснений у відношення фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, а не у відношенні позивача по вказаній адміністративній справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року по адміністративній справі №815/3894/17, яка набрала законної сили 17.01.2018 року, Одеським апеляційним адміністративним судом встановлено, що позивач по вказаній адміністративній справі ОСОБА_4 не є боржником у виконавчому провадженні, при реалізації якого було накладено арешт на все майно позивача.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, враховуючи встановлені обставини постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року по адміністративній справі, що набрала законної сили, суд вважає факт того, що позивач по вказаній адміністративній справі ОСОБА_4 не є боржником у виконавчому провадженні, при реалізації якого було накладено арешт на все майно позивача доведеним та таким, що не потребує доказуванню.

Оскільки відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 03039, АДРЕСА_1, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу прийняти спадщину в установленому законом порядку та оформити право власності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов’язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту з невизначеного нерухомого майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: 03039, АДРЕСА_1, накладений постановою старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт невизначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП 033402886 B-12/195 від 25.09.2012 року.

Щодо позовних вимог в частині скасування та/або визнання не чинною постанови старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт невизначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП 033402886 B-12/195 від 25.09.2012 року в частині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 03039, АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позову та наданих до суду письмових доказів, підставою звернення позивача у даній справі є саме протиправні дії державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ під час виконання виконавчого провадження ВП № 33402886 В-12/1195 в 2012 році із накладенні арешту на майно та внесення відповідних відомостей про наявність обтяження (арешту майна) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Оскільки саме внаслідок таких дій державного виконавця із накладення арешту та внесення відповідних відомостей про наявність обтяження (арешту майна) до відповідного реєстру, без зазначення відомостей, що мають ідентифікувати фізичну особу-боржника, арешт накладений одночасно і на особу, яка не була божником за виконавчим провадженням.

При цьому, судом не досліджується питання правомірності прийняття держаним виконавцем постави, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 33402886 В-12/1195, як забезпечення виконання судового рішення за №1-03/07 від 28.09.2011 року, здійснений у відношення фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3. Факт того, що зазначену оскаржувану постанову винесено у відношенні іншої фізичної особи із ідентичними прізвищем, ім’ям, по-батькові із позивачем не заперечується відповідачем та підтверджується позивачем в своїй позовній заяві.

За вказаних підстав, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині з огляду на те, що фактично постанова старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт невизначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП 033402886 B-12/195 від 25.09.2012 року винесена у відношенні іншої фізичної особи ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, та не порушує законні права та інтереси позивача.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що ним не були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови та зобов'язання прийняти рішення – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 Суворовський відділ Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийняти постанову про зняття арешту з невизначеного нерухомого майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: 03039, АДРЕСА_1, накладений постановою старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт невизначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП 033402886 B-12/195 від 25.09.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, код платника податків НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: 03039, АДРЕСА_1);

Відповідач ОСОБА_2 Суворовський відділ Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. І-а Сортувальна, 36Г, Код ЄДРПОУ 41405290).

Суддя Корой С.М.

.