Рішення № 75110742, 14.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року (о 14 год. 30 хв.)Справа № 808/1538/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Мельнік»

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мельнік» (далі – ПП «Мельнік», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000011702 від 12.01.2016, згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 11010100» на суму 92 004,32, в тому числі за основним платежем – 52 370,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 39 634,29 грн., в частині 23 143,43 грн. основного платежу та 32 327,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002971702 від 12.05.2016, згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 11010100» на суму 599,26 грн., в тому числі за основним платежем – 599,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 119,80 грн. в повному обсязі.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що рішення ДПІ частково є неправомірними, оскільки ґрунтуються на висновках ОСОБА_3, які є безпідставними, не відповідають закону, суті здійснених підприємством фінансово-господарських операцій та наданим до перевірки документам. Щодо утримання ПДФО при виплаті доходів у вигляді орендної плати з заниженого об’єкту оподаткування вказує, що між позивачем та ОСОБА_4 були укладені Договори оренди нежитлових приміщень. Вважає, що в акті ДПІ не наведено підстав застосування до оподаткування доходів орендодавця ОСОБА_4 положень пп. 170.1.2 п. 17.01 ст. 170 ПК України щодо бази оподаткування на рівні мінімального розміру місячної орендної плати, визначеного у господарських договорах оренди, укладених підприємством, оскільки відповідачем не враховано той факт, що у разі, якщо фізична особа-орендодавець зареєстрована як підприємець і надає власну нерухомість в межах підприємницької діяльності, то доходи від такої оренди мають оподатковуватись відповідно до правил, встановлених для оподаткування від підприємницької діяльності (ст. 177 або ст. 291-300 ПК України), і в такому випадку орендар не є податковим агентом орендодавця за вилученими йому доходами, а відтак ст. 170 до оподаткування таких відносин застосовуватись не може. Так, орендодавець ОСОБА_4 протягом усього періоду дії укладених між нею та позивачем договорів оренди мала статус фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а тому мала самостійно сплачувати податки з доходів від підприємницької діяльності. Щодо не утримання та не перерахування до бюджету ПДФО з доходів у вигляді додаткового блага фізичної особи пояснює, що як свідчать договори оренди, укладені 01.06.2013 між ПП «Мельник» як орендарем та ОСОБА_4 як орендодавцем, орендна плата починає сплачуватись орендарем з дати підписання сторонами акту фактичного виконання робіт по поліпшенню енергозабезпечення, при цьому, у відповідності до п. 5.2 зазначених договорів оренди орендар має право проводити перебудову, модернізацію, реконструкцію орендованого майна та встановлювати в об’єкті оренди відокремлювані поліпшення. Як встановлено під час перевірки, сторони домовились про зарахування вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення в рахунок орендної плати, визначивши, що орендар не сплачує орендну плату протягом усього періоду виконання робіт по модернізації електричних комунікацій. Відтак, на думку позивача, орендодавець не отримав від підприємства додаткового блага у розумінні п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 та п. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а тому відсутні підстави для нарахування ПДФО з суми витрат на модернізацію орендованого майна в розмірі 2 385,97 грн. та відповідно для відображення таких сум у складі доходів фізичної особи – платника податків в податковому розрахунку за формою №1-ДФ за 4 квартал 2013 року. Щодо розміру (ставки) нарахованих штрафних (фінансових) санкцій посилається на приписи ст. 115, п. 127.1 ст. 127 ПК України та зауважує, що виявлене актом порушення – неутримання та не перерахування ПДФО з доходів від оренди мало місце протягом усього періоду дії укладених договорів оренди, а тому є триваючим правопорушенням, за яке має застосовуватись штрафна санкція один раз, в мінімальному розмірі.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення проти адміністративного позову від 05.09.2016 №989/08-01-10-03, у яких на спростування доводів позивача зазначає наступне. Щодо утримання ПДФО при виплаті доходів у вигляді орендної плати з заниженого об’єкту оподаткування звертає увагу суду, що згідно із базою даних «Податковий блок» ОСОБА_4 перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області зі станом платника 11-припинено, але не знято з обліку. Дата прийняття рішення про припинення 10.12.2014. Пояснює, що ОСОБА_4 за 2013 рік подала податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця від 04.01.2014 №9085734692 з видом діяльності за КВЕДом 10.73 «виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів» з сумою доходу 0,00 грн.; за 2014 рік подала податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 02.03.2015 №1500004254 з видом діяльності за КВЕДом 68.20 «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» з сумою доходу 0,00 грн. Крім того, під час перевірки ПП «Мельник» були надані договори оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська, 22 складені з ОСОБА_4 як з фізичною особою. Щодо не утримання та не перерахування до бюджету ПДФО з доходів у вигляді додаткового блага фізичної особи вказує, що у зв’язку з тим, що за період з 01.06.2013 по 31.12.2013 орендна плата не перераховувалась ОСОБА_4, а було виконано роботи по модернізації електричних комунікацій виробничого приміщення, це є фінансуванням особистих потреб фізичних осіб, що є додатковим благом відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 ПК України «додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку». Щодо розміру нарахованих штрафних санкцій зазначає, що у своєму позові позивач зазначає, що вказане в акті порушення є триваючим, при цьому, вже перша протиправна дія чи перший факт протиправною діяльності є закінченим податковим правопорушенням, тобто не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків за певний період, є закінченим податковим правопорушенням. Таким чином, зазначене правопорушення не можна трактувати як триваюче, оскільки воно є таким, що вже сталося та закінчене та, відповідно, є разовим правопорушення. Отже кожне наступне правопорушення є таким, що вчинено повторно та втретє. Ураховуючи вищезазначене, вважає винесені податкові повідомлення-рішення законними, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 31.01.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 01 березня 2018 року.

01 березня 2018 року відкладено підготовче засідання у справі, наступне підготовче засідання призначено на 26 березня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 26.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 17 травня 2018 року.

17 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

Судом 17 травня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого, а у подальшому – у судовому засіданні оголошена перерва до 14 червня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПП «Мельник» (код ЄДРПОУ 32419795) зареєстровано в якості юридичної особи 20.03.2003, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У період з 10.11.2015 по 05.12.2015 фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску за період з 01.07.2012 по 30.06.2015. За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_3 № 2903/08-27-1702/32419795 від 07.12.2015.

Як зазначено у висновках ОСОБА_3 перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (ф. №1ДФ) за 3 квартал 2012 року, 4 квартал 2013 року;

пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, відповідно з пп. 129.1.3 п. 129. 1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахована пеня в сумі 1 708,24 грн. за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період. Враховуючи вимоги п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період стягується пеня у сумі 861,45 грн.;

пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: за період з 01.072012 по 30.06.2015 встановлено випадки перерахування податку з доходів фізичних осіб, в т.ч.: липень 2012 року 1 936,50 грн., серпень 2012 року – 1 936,50 грн., лютий 2014 року – 300,00 грн., березень 2014 року – 1 786,50 грн., червень 2014 року – 150,00 грн.;

п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме утримання податку при виплаті доходу фізичним особам від надання в оренду нерухомого майна здійснювалось з заниженого об’єкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімально встановленому законодавством розміру у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», що призвело до заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 49 984,06 грн.;

пп. «г» 164.2.17, пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.4 п.168.1. ст. 168, до пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме не утримано та не перераховано до бюджету податку доходів фізичних осіб в сумі 2 385,97 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 139 від 28.12.2015, проте листом-відповіддю на заперечення № 52/10/08-7-17-02 від 05.01.2016 позивача повідомлено, що висновки акту перевірки від 07.12.2015 №2903/08-27-1702/32419795 є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі ОСОБА_3 перевірки відповідачем 12.01.2016 винесено податкове повідомлення – рішення №0000011702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у розмірі 92 004,32 грн., за основним платежем у сумі 52 370,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 39 634,29 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 27.04.2016 № 9692/6/99-99-11-02-01-15 залишено без змін оскаржуване рішення від 12.01.2013 №0000011702 та рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.04.2016 №1062/10/08-01-10-01-13 про результати розгляду первинної скарги, та збільшено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2016 №0000011702 на 749,46 грн. за основним платежем та на 119,80 грн. застосованої штрафної санкції, а повторну скаргу ПП «Мельнік» - без задоволення.

На підставі акта перевірки № 2903/08-27-1702/32419795 від 07.12.2015 та рішення про результати розгляду повторної скарги ДФС України від 27.04.2016 № 9692/6/99-99-11-02-01-15 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002971702 від 12.05.2016, згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 599,26 грн., в тому числі за основним платежем – 599,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 119,80 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення частково протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів у вигляді орендної плати з заниженого об'єкту оподаткування.

За приписами п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України визначаються особливості оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, у відповідності до пп.170.1.1. п.170.1. ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

За приписами пп.170.1.2. п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди».

Підпунктом 168.1.1.п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 167.1. ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків»( з 01.01.2015 -20%, до 31.12.2014 -17%).

Згідно з п.171.2. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.»

Відповідно до пп. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Позивач вважає, що в ОСОБА_3 відповідачем не наведено підстав застосування до оподаткування доходів орендодавця ОСОБА_4 положень пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України щодо бази оподаткування на рівні мінімального розміру місячної орендної плати замість розміру орендної плати, визначеного у господарських договорах оренди, укладених підприємством.

Так, надані до перевірки документи, а також відкрита загальнодоступна інформація з державних реєстрів (ЄДР, реєстрів, що адмініструють ДФС, тощо), свідчить про безпідставність подвійного оподаткування доходів ОСОБА_5 від оренди внаслідок застосування пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, оскільки орендодавець ОСОБА_4 протягом усього періоду дії укладених між нею та Підприємством договорів оренди, мала статус фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», а тому мала самостійно сплачувати податки з доходів від власної підприємницької діяльності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору оренди від 01.06.2013 №03/06-2013 Т/1, фізична особа ОСОБА_4 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1), що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, в подальшому орендодавець та ПП «Мельнік», в подальшому орендар, склали договір про таке: орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 231,8 кв.м, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська буд.22. Зазначене приміщення належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.1999. Мета користування об'єктом оренди - виробництво харчової продукції. Місячний розмір орендної плати складає 500,0 грн. за весь об'єкт оренди без ПДВ. Оплата оренди проводиться з дати підписання Орендарем і ОСОБА_3 фактично виконаних робіт по поліпшенню енергозабезпечення, за визначеною щомісяця суми оренди ОСОБА_3 не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем укладення цього договору.

Згідно із договором оренди від 01.06.2013 №03/06-2013 Т/2, фізична особа ОСОБА_4, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, в подальшому орендодавець та ПП «Мельнік», в подальшому орендар склали договір про таке: орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 200 кв.м, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська, буд.22. Зазначене приміщення належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.1999. Мета користування об'єктом оренди - виробництво харчової продукції. Місячний розмір орендної плати складає 500,0 грн. за весь об'єкт оренди без ПДВ. Оплата оренди проводиться з дати підписання Орендарем і ОСОБА_3 фактично виконаних робіт по поліпшенню енергозабезпечення, за визначеною щомісяця суми оренди ОСОБА_3 не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем укладення цього договору.

Згідно із договором оренди від 01.05.2014 №01/05-2014 Т/2 фізична особа ОСОБА_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в подальшому орендодавець та ПП «Мельнік», в подальшому орендар склали договір про таке: орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 200 кв.м, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська буд.22. Зазначене приміщення належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.1999. Мета користування об'єктом оренди - виробництво харчової продукції. Місячний розмір орендної плати складає 500,0 грн. за весь об'єкт оренди без ПДВ.

Згідно із договором оренди від 01.05.2014р. №01/05-2014 Т/1 фізична особа ОСОБА_4, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, в подальшому орендодавець та ПП «Мельнік», в подальшому орендар склали договір про таке: орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 231,8 кв.м, що знаходиться за адресою м.Запоріжжя, вул. Теплостроївська буд.22. Зазначене приміщення належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.1999. Мета користування об'єктом оренди - виробництво харчової продукції. Місячний розмір орендної плати складає 500,0 грн. за весь об'єкт оренди без ПДВ.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що ПП «Мельник» укладені договори оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська, 22, складені з ОСОБА_4 саме як з фізичною особою.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру ОСОБА_4 перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області зі станом платника 11-припинено, але не знято з обліку. Дата прийняття рішення про припинення 10.12.2014.

Із пояснень представника відповідача встановлено та представником позивача не заперечене, що ОСОБА_4 за 2013 рік подала податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця від 04.01.2014 №9085734692 з видом діяльності за КВЕДом 10.73 «виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів» з сумою доходу 0,00 грн.; за 2014 рік подала податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 02.03.2015 №1500004254 з видом діяльності за КВЕДом 68.20 «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» з сумою доходу 0,00 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим є висновок ОСОБА_3 перевірки (арк. .23) щодо заниження позивачем об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, порушення п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, пп. 170.1.1 п.170.1 ст.170, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, та відповідно, правомірним є рішення відповідача в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 20 757,46 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у відповідній сумі, а саме в розмірі 15 568,10 грн.

Щодо не утримання та не перерахування до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходів у вигляді додаткового блага фізичної особи.

Так, в ОСОБА_3 (п.3.6, стор.12-13) відповідач дійшов висновку про те, що вартість робіт по модернізації електричних комунікацій, здійснених позивачем в орендованому приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська, 22, є додатковим благом (доходом) орендодавця ОСОБА_4, з якого позивач як податковий агент мав обчислити і сплатити до бюджету (відобразивши виплату у звіті за формою № 1-ДФ) податок на доходи фізичних осіб.

Оскільки позивачем не був нарахований і утриманий податок на доходи фізичних осіб за вказаними «доходами» орендодавця, Рішенням визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 385,97 грн. (за основним платежем) та 596,49 грн. (за штрафними санкціями).

Під час процедури адміністративного оскарження, Рішенням ДФС України податкове повідомлення-рішення відповідача було збільшено на 479,46 грн. за основним платежем та на 119,8 грн. застосованої штрафної санкції, внаслідок того, що податковим органом у розрахунку податкового зобов'язання не було застосовано коефіцієнт згідно п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України для обчислення суми податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у не грошовій формі.

Відповідно до п.14.1.47. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. «г» пп. 164.2.17. п.164.2 ст.164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що додатковим благом є кошти або майно, сплачені на відшкодування витрат або втрат платника податків (фізичної особи).

Як свідчать Договори оренди №03/06-2013 Т/1 та №03/06-2013 Т/2, укладені 01.06.2013 між ПП «Мельнік» як орендарем та ОСОБА_4 як орендодавцем, орендна плата починає сплачуватися орендарем з дати підписання сторонами акту фактично виконаних робіт по поліпшенню енергозабезпечення.

При цьому, відповідно до п.5.2 зазначених Договорів оренди орендар має право проводити перебудову, модернізацію, реконструкцію орендованого майна та встановлювати в об'єкті оренди відокремлювані поліпшення.

Так, 01 червня 2013 року сторонами було підписано до Договорів (додатки №1) акти приймання-передання приміщень в оренду, згідно із п.3 яких було зазначено, що електричні розводки по приміщенню з електричними розетками та вимикачами вимагає заміни.

03 червня 2013 року сторонами було складено акт перевірки технічного стану електричних комунікацій виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська, буд.22 та дефектну відомість, в яких погоджено види робіт, що проводитимуться орендарем для приведення електричних мереж до належного стану.

У подальшому, 31 грудня 2013 року сторонами був підписаний ОСОБА_3 виконаних робіт з модернізації електричних комунікацій виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплостроївська, буд. 22, яким засвідчено відповідність виконаних робіт дефектній відомості та вартість виконаних робіт в розмірі 15 384,50 грн., що стало початком періоду сплати орендної плати Позивачем.

Відповідно до ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Як встановлено вище, сторони за договором оренди домовилися про зарахування вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення в рахунок орендної плати, визначивши, що орендар не сплачує орендну плату протягом усього періоду виконання робіт по модернізації електричних комунікацій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що орендодавець не може вважатися таким, що отримав відшкодування своїх витрат, оскільки, по-перше, витрати понесені орендарем, та по-друге, витрати орендаря на поліпшення орендованого майна відшкодовані з боку орендодавця за рахунок орендної плати.

Відтак, орендодавець не отримав від позивача додаткового блага в розумінні п.14.1.47. п.14.1 ст.14 та пп. «г» пп. 164.2.17. п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб з суми витрат на модернізацію орендованого майна в розмірі 2 385,97 грн. та, відповідно, для відображення таких сум у складі доходів фізичної особи-платника податків в податковому розрахунку за формою №1ДФ за 4 квартал 2013 року.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем п.14.1.47. п.14.1 ст.14 та пп. «г» пп. 164.2.17. п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване рішення відповідача є неправомірним в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 385,97 грн. та нарахування штрафних санкцій у відповідній сумі - 596,49 грн. (згідно розрахунку до рішення ДПІ у цьому випадку застосовано штрафну санкцію в розмірі 25%). З тих самих підстав, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0002971702 від 12.05.2016 - в повному обсязі, а саме в сумі 599,26 грн.

Щодо розміру (ставки) нарахованих штрафних (фінансових) санкцій суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчить Розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до ОСОБА_3 перевірки, за неутримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб за грудень 2013 року відповідачем застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% від суми збільшеного грошового зобов'язання, за те саме правопорушення за лютий січень 2014 року - у розмірі 50%, а за те саме правопорушення за лютий 2014 - червень 2015 року - в розмірі 75%, що обґрунтовано п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Відповідно до п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до статті 115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

При цьому, згідно з п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За приписами п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України.

Системний аналіз вказаної норми права дає підстави стверджувати, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Так, як слідує із долученого до матеріалів справи розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом 1095, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі №К/800/59780/14 від 03.02.2015.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію по утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50% та 75% за період з січня 2014 року по червень 2015 року щодо позивача.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення - рішення №0000011702 від 12.01.2016 про збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24 354,51 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ПП «Мельник» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 613,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Мельнік» (ідентифікаційний номер 32419795, місцезнаходження 69083, м. Запоріжжя, вул..Леніногірська, б. 23 кв.55) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39488184, місцезнаходження, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати частково податкове повідомлення - рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, №0000011702 від 12.01.2016, згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24354,51 грн. (двадцять чотири тисячі триста п’ятдесят чотири гривні п’ятдесят одна копійка).

Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0002971702 від 12.05.2016, відповідно до якого визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 599,26 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Приватного підприємства «Мельнік» суму судового збору у розмірі 613,20 грн. (шістсот тринадцять гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.06.2018.

Суддя І.В. Батрак