Рішення № 75110340, 03.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 р. Справа№805/2250/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Череповського Є.В., при секретарі Лопушанському Д.О., за участю представника Відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні дозволу на імміграцію, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію, зобов’язання розглянути заяву про надання дозволу на імміграцію,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні дозволу на імміграцію, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію, зобов’язання розглянути заяву про надання дозволу на імміграцію.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

Рішенням Відповідача № 1401.3.1-2338-18 від 26.02.2018 року Позивачу було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на п. 6 ст.10 Закону України "Про імміграцію". Вважає вказане рішення незаконним, оскільки в ньому не вказано, які інші обставини не дозволяють надати дозвіл Позивачу на імміграцію в Україну. При цьому, Позивач зазначає, що тривалий час постійно мешкає на території України законно. В’їхав на територію України неповнолітнім разом з матір’ю, яка є громадянкою України. Проживає разом з дружиною ОСОБА_3, яка є громадянкою України, та донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року провадження по справі відкрито, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року справу прийнято до провадження судді Череповського Є.В. після повторного розподілу в зв’язку з перебуванням у відрядженні судді, що відкрив провадження у справі.

24 травня 2018 року Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ДМС України в Донецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. На виконання вимог Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983, Відповідач надіслав відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. Зазначає, що саме отримання на його запит від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях відповіді № 78/2/2/2-488нт від 03.02.2018 року, згідно з яким громадянину ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_2 не може бути надано дозвіл на імміграцію в Україну, стало підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну Позивачу. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник Позивача та його представник в судове засідання не з’явилися, просили справу розглянути без їх участі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином ОСОБА_5 Федерації, на території України проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, строк перебування продовжено до 22.01.2018 року (а.с. 12).

ОСОБА_6 – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії ВК № 602344, виданим Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 23 квітня 2009 року, свідоцтвом про народження серії IV-ЛО № 382077, виданим Междуреченським міським відділом ЗАГС 10 січня 1985 року, довідкою про укладення шлюбу № 868 від 02 березня 2006 року (а.с. 16, 17, 98).

В 2015 році Позивач здобув повну загальну середню освіту у вечірній (змінній) школі № 2 Добропільської міської ради Донецької області, що підтверджується атестатом серії НК № 47860687 (а.с. 18).

Суд критично ставиться до доводів Позивача, про те, що він проживає разом з дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4, так як ці доводи не підтверджені матеріалами справи.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про імміграцію» повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

19 жовтня 2017 року Позивач звернувся до ГУ ДМС України в Донецькій області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", в зв’язку з тим, що є сином громадянки України.

26 лютого 2018 року Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2, з посиланням на п.6 ч.1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", як на підставу для відмови.

Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до ст. 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ (надалі - Закон України № 2491).

За приписами ст. 1 Закону Україну № 2491, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Частиною 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

Порядок надання дозволу на імміграцію в Україну на постійне проживання та перелік документів, необхідних для отримання такого дозволу визначено ст. 9 Закону України № 2491.

З метою реалізації положень Закону України № 2491 Кабінетом Міністрів України 26 грудня 2002 року винесено постанову № 1983, якою затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію й поданнями про його скасування і виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок ). Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземцям та особам без громадянства, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також повноваження центральних органів виконавчої влади України, підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Відповідно до пункту 14 Порядку територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.

Відповідно до пункту 18 Порядку, ДМС аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів (СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба) інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

З відзиву на адміністративний позов вбачається, що 01.12.2017 р. ГУ ДМС України в Донецькій області був надісланий запит до управління СБ України в Донецькій та Луганській областях, на який отримана відповідь № 78/2/2/2-488нт від 03.02.2018 року, згідно якого дозвіл на імміграцію Позивачу не надається на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 43).

Враховуючи вказаний лист управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, Відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_2.

Отже, судом встановлено, що вказаний лист управління СБ України в Донецькій та Луганській областях № 78/2/2/2-488нт від 03.02.2018 року є єдиною підставою при прийнятті Відповідачем оскаржуваного рішення.

Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію передбачений ст. 10 Закону України № 2491 та є вичерпним. За пунктом 6 цієї статті дозвіл на імміграцію не надається: в інших випадках, передбачених законами України.

Наведена правова норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів.

Таким чином, Відповідач повинен був застосовувати норму права, яка є в п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону 2491-ІІІ, разом із нормою права Закону, до якого остання відсилає.

Проте суд зауважує, що лист управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях № 78/2/2/2-488нт від 03.02.2018 року не містить посилання на інші закони України, які б вказували на наявність тих обставин, які стали підставою для висновку про неможливість надання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію, як це визначено у п. 6. ч. 1 ст. 10 вказаного Закону.

Сам по собі лист управління Служби безпеки України в України в Донецькій та Луганській областях не є нормативно-правовим актом, який врегульовує спірні правовідносини в розумінні пункту 6 частини 1 статті 10 Закону та який є підставою для відмови у наданні дозволу для імміграції.

Такої ж правової позиції дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові К/800/63760/14 від 28 жовтня 2015 року.

Як вбачається з відповіді управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях № 78/2/2/2-2692нт від 08.06.2018 року, матеріали перевірки відносно Позивача не можуть бути надані суду.

Відповідачем не надано суду належних доказів існування інших обставин, що передбачені ст. 10 Закону України № 2491-ІІІ, які б надали Відповідачу підстави для відмови в наданні дозволу на імміграцію, окрім листа управління СБ України в Донецькій та Луганській областях.

Суд приходить до висновку, що Відповідач діяв протиправно, не зазначивши норму права, на яку посилався, як на підставу відмови в наданні дозволу на імміграцію. У цьому випадку Відповідач діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Відповідача № 1401.3.1-2338-18 від 26.02.2018 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимог Позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_2 Васильовчича про надання дозволу на імміграцію в Україну, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про імміграцію" №2491-III від 07.06.2001р., Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Таким чином, саме до виключної компетенції ГУ ДМС України в Донецькій області відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (Донецька обл., м. Добропілля, вул. Гагаріна, 10/9, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, б. 20, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37841728) про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні дозволу на імміграцію, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію, зобов’язання розглянути заяву про надання дозволу на імміграцію – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області № 1401.3.1-2338-18 від 26.02.2018 року про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 липня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2018 року.

Суддя Череповський Є.В.