Рішення № 75110328, 26.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р. Справа№805/4269/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – УПФ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку. Проте, рішенням УПФ від 05.04.2018 року йому було відмовлено у призначені пенсії, оскільки позивачем не надано довідку за формою 122 та будь-які інші первинні документи, що підтверджують перебування в зоні Чорнобильської АЕС. ОСОБА_3 відповідачем не зараховано до стажу позивача періоди роботи у малому підприємстві «Конкурент», оскільки не взято до уваги архівну довідку від 19.12.2017 року № 10/07-552, з підстав того, що в ній відсутня інформація про номер та дату наказу про прийом та звільнення, та конкретно не вказано посилання на списки виконуваних робіт. У зв’язку з чим, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На думку позивача, таке рішення УПФ є протиправним, оскільки ним надано необхідні документи, що підтверджують перебування його в зоні Чорнобильської АЕС та підтверджують відповідні періоди його роботи у малому підприємстві «Конкурент».

Виходячи з наведеного, позивач просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення УПФ від 05.04.2018 року № 31 «Про відмову в призначенні пенсії»; 2) зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку з часу звернення, а саме з 26.12.2017 року; 3) зобов’язати відповідача при повторному розгляді заяви від 26.12.2017 року зарахувати до пільгового стажу позивача, періоди роботи з 20.07.1992 року по 16.06.1999 рік в малому підприємстві «Конкурент» відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з врахуванням заробітної плати згідно архівної довідки про заробіток, виданої архівним відділом Авдіївської міської ради Донецької області від 13.11.2014 року № 01-305.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомлення сторін. Судове засідання призначено на 26.06.2018 року. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Позивач та його представник, в судовому засіданні, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. В обґрунтування позову надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином (а.с. 50-51).

З урахуванням приписів статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 15-16).

26 грудня 2017 року позивач звернувся до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку. До заяви надані наступні документи: 1) паспорт громадянина України; 2) трудова книжка серія БТ-І № 3176432; 3) трудова книжка серія АВ № 318415; 4) військовий квіток; 5) атестат технічного училища № 6530 від 15.07.1980 року; 6) довідку про місце роботи в ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; 7) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 8) посвідчення про відрядження в м. Вишгород Київської області; 9) табель робочого часу робітників підприємства «Донбасбудмеханізація»; 10) довідки про відрядження на Чорнобильську АЕС; 11) архівну довідку про періоди роботи в малому підприємстві «Конкурент» з 20.07.1992 року по 16.06.1999 рік.

Рішенням УПФ від 05.04.2018 року № 31 позивачу було відмовлено у призначені пенсії. Рішення вмотивовано тим, що позивачем не надано довідку за формою 122 та будь-які інші первинні документи, що підтверджують перебування в зоні Чорнобильської АЕС. ОСОБА_3 відповідачем не зараховано до стажу позивача періоди роботи у малому підприємстві «Конкурент», оскільки не взято до уваги архівну довідку від 19.12.2017 року № 10/07-552, з підстав того, що в ній відсутня інформація про номер та дату наказу про прийом та звільнення, та конкретно не вказано посилання на списки виконуваних робіт (а.с. 22-24).

Позивач вважає протиправним таке рішення відповідача, у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свої порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року.

Відповідно до статті 55 ОСОБА_3 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (Постанова Пенсійний фонд № 22-1 від 25.11.2005).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, виходячи з вимог пенсійного законодавства, що регулює спірні правовідносини для призначення пенсії у відповідності до статті 55 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Під час розгляду справи, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2). У період з квітня 1984 року по жовтень 1989 року працював слюсарем 4 (5) розряду в Управлінні механізації № 3 Трест «Донбасбудмеханізація». Вказані обставини підтверджено копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) серії А № 505508 (а.с. 17), трудовою книжкою серія БТ-І № 3176432 (а.с. 18-19), архівною довідкою, виданою архівним відділом Донецької міської ради від 21 липня 2014 року № 02-01-09/С-89 (а.с. 33, 34).

Згідно довідки спеціалізованого управління механізації № 3 Трест «Донбасбудмеханізація» від 31.07.1990 року № 81, позивач – ОСОБА_1 був відряджений на Чорнобильську АЕС для ліквідації наслідків аварії з 24.05.1986 року по 07.06.1986 року у відповідності до розпорядження № 544 від 24.05.1986 року (а.с. 43).

У відповідності до посвідчення про відрядження від 24.05.1986 року, виданого архівним відділом Донецької міської ради 21.07.2014 року, позивача відряджено до м. Вишгород Київської області у якості машиніста автобетономішалки, строком на 20 днів з 20.05.1986 року до 12.06.1986 року (а.с. 35-41).

Виконання позивачем відповідних робіт щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у травні-червні 1986 року також підтверджується табелем виходів (робочого часу), довідкою, що видана автотранспортним виробничим об’єднанням «Укренергобудтранс» від 03.03.1993 року № 10-К (а.с. 42, 43).

Також судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Ясинуватської РДА, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та отримує відповідні компенсаційні виплати, що підтверджується довідкою управління від 26.04.2018 року № 956/07 (а.с. 32).

Таким чином, судом встановлено, що позивач працював на території радіоактивного забруднення (Чорнобильська АЕС) більше 5 календарних днів, про що свідчать відповідні первинні документи.

Оскільки звертаючись до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії, відповідно до статті 55 ОСОБА_3 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач надав документи, необхідні для призначення пенсії визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які підтверджують, що він у період з 24 травня 1986 року по 7 червня 1986 року здійснював роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження у м. Чорнобиль, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу відповідної пенсії із зниженням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду від 30.01.2018 року у справі К/9901/3735/17 683/3473/16-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Що стосується не зарахування відповідачем періоду роботи позивача у малому підприємстві «Конкурент» з 20.07.1992 року по 16 червня 1999 рік, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_3 № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_4 України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – ОСОБА_3 № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

ОСОБА_3 гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до п. а ст. 13 Закону України № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_4 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Згідно архівної довідки, що видана військово-цивільною адміністрацією м. Авдіївки Донецької області від 19.12.2017 року № 10/07-552, позивач – ОСОБА_1 працював у малому підприємстві «Конкурент» з 20 липня 1992 року «монтажником обладнання коксохімічних виробництв 4 розряду», з 03 липня 1998 року по 16 червня 1999 року «вогнеупорником з ремонту вогнеупорной кладки 4 розряду» (а.с. 25).

Згідно уточнюючої довідки про підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пільгової пенсії, виданої МП «Конкурент», ОСОБА_1 працював на вказаному підприємстві з 20.07.1992 року по 02.07.1998 рік у якості «монтажника обладнання коксохімічних виробництв» та з 03.07.1998 року по 16.06.1999 рік у якості «вогнетривник, зайнятий на гарячих ділянках робіт», що передбачено Списком № 1 розділом IV, код КП: 1040100а-1753а та 1040100а-15416 Постанови Кабінету ОСОБА_4 СРСР від 26 січня 1991 року № 10, та підтверджено атестацією робочого місця за наказом № 118 від 07 червня 1994 року (а. с. 26).

Вищевказане також підтверджується відповідними наказами МП «Конкурент» про атестацію робочих місць від 14.08.1995 року (а.с. 27-28, 29-30).

ОСОБА_3, в матеріалах справи наявна архівна довідка, видана Авдіївською міською радою Донецької області № 01-305 від 13.11.2014 року, про заробітну плату позивача за 1992-1997 рр. для обрахування пенсії (а.с. 31).

Згідно із постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» код КП: 1040100а-1753а робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1: монтажники устаткування коксохімічних виробництв. Вогнетривники, зайняті на гарячих ділянках робіт (код КП: 1040100а-15416) також відносяться до Списку № 1.

Отже, вищевказана постанова відносить професії позивача до Списку № 1.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 12.08.93 року № 637 (далі також – Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який у період з 01.10.1990 року по 16.06.1999 року працював у малому підприємстві «Конкурент», підтвердив той факт, що позивач з 20.07.1992 року по 16 червня 1999 рік працював у малому підприємстві «Конкурент» на посадах монтажника устаткування коксохімічних виробництв та вогнетривника, зайнятого на гарячих ділянках робіт відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено період роботи позивача з 20.07.1992 року по 16 червня 1999 рік працював у малому підприємстві «Конкурент» на посадах монтажника устаткування коксохімічних виробництв та вогнетривника, зайнятого на гарячих ділянках робіт відповідно, тобто, на роботах за відповідною професією з відповідними умовами праці, що віднесено до Списку №1, затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_4 СРСР від 26 січня 1991 року №10, а відтак рішення відповідача в цій частині також є протипраним та підлягає скасуванню.

Суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов’язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, не зарахування до пільгового стажу періодів роботи, зокрема, лише через недостатність відомостей викладених у довідці, яка підтверджує пільгових характер робіт повністю суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже суд вважає оскаржуване рішення відповідача таким, що прийнято без використання всього обсягу повноважень УПФ та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 грудня 2017 року про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку та з урахуванням періоди роботи з 20.07.1992 року по 16.06.1999 рік у малому підприємстві «Конкурент» відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити пенсію саме з врахуванням заробітної плати згідно архівної довідки про заробітну плату від 13.11.2014 року № 01-305, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що права позивача у частині розміру пенсії на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки таке питання взагалі не вирішувалося УПФ, а отже не є спірним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є вимогами щодо захисту прав позивача на майбутнє.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача призначити пенсію з врахуванням конкретного розміру заробітної плати не підлягають задоволенню, оскільки суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_4 України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_4 України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат, як особа віднесена до 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, судові витрати не підлягаю відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 31 від 05 квітня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Ясинуватське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м-н Гідростроітелів, будинок 12, смт. Очеретине, Ясинуватський район, Донецька область, 86020, код ЄДРПОУ 37544393) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 86050, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 26 грудня 2017 року № 1067 про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку з урахуванням встановлених судом обставин та наявного пільгового стажу з 20.07.1992 року по 16.06.1999 рік у малому підприємстві «Конкурент» відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 26 червня 2018 року.

Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.