Рішення № 75110314, 04.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/793/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Ковельське ОУПФ України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу; зобов’язання зарахувати до загального трудового стажу роботи час перебування в Цуманській установі ОВ 302/П-28 з 05.06.1986 по 05.06.1987; зобов’язання зробити перерахунок пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу за час роботи в Цуманській установі ОВ 302/П-28 з 05.06.1986 по 05.06.1987.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме із врахуванням додаткового стажу за період роботи з червня 1986 року по червень 1987 року, під час перебування у вказаний період на примусовому лікуванні у Цуманському лікувально-трудовому профілакторії (ЛТП) (в подальшому перейменований на Цуманську установу ОВ 302/П-28, Цуманську виправну колонією №84). Зазначений період не був врахований відповідачем при призначенні пенсії.

Листом від 28 листопада 2018 року відповідач відмовив у проведенні перерахунку, оскільки наданими позивачем документами не підтверджено факт роботи по трудовому договору або факт сплати страхових внесків, а тому для врахування до стажу періоду роботи під час перебування в Цуманській установі ОВ 302/П-28 немає підстав.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки незалежно від того коли призначатиметься пенсія, робота до 1 січня 2004 року, як постійна так і тимчасова, як з повним так і неповним робочим днем, незалежно від суми сплачених внесків зараховується до страхового стажу у повному обсязі.

Тому, просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу протиправними, зобов’язати зарахувати до загального трудового стажу роботи час перебування в Цуманській установі ОВ 302/П-28 з 05.06.1986 по 05.06.1987 та зобов’язати зробити перерахунок пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу за час роботи в Цуманській установі ОВ 302/П-28 з 05.06.1986 по 05.06.1987.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

У відзиві на позов від 25.05.2018 №4334/06-21 відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні (а.с.18-19). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ковельському ОУПФ України у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням додаткового стажу за період роботи з липня 1986 року по червень 1987 року під час перебування в Цуманській установі ОВ 302/П-28. Згідно довідки від 12.05.2016 №190, виданою Цуманською виправною колонією №84, позивачу за вказаний період нараховувалась заробітна плата, однак на дані виплати страхові внески (єдиний внесок) не нараховувались. Інших документів для підтвердження стажу роботи за цей період не надано.

Посилаючись на статтю 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв (до 01.01.2004) зазначає, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. Згідно п. «а» цієї статті, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав

державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Оскільки, наданими документами не підтверджено факт роботи по трудовому договору або факт сплати страхових внесків, для врахування до стажу періоду роботи під час перебування в Цуманській установі ОВ 302/П-28 немає підстав. Просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 31.05.2018 (а.с.23) позивач зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 введено поняття «страхового стажу». До 01.01.2004 весь стаж називався «трудовим», від прийняття на роботу до звільнення з неї, незалежно від того чи в цей період працювало підприємство чи ні (в разі простою виробництва або в період процедури ліквідації підприємства). Весь трудовий стаж до 2004 року враховується в страховий. Тобто, робота до 01.01.2004, як постійна так і тимчасова, як з повним так і неповним робочим днем, незалежно від суми сплачених внесків зараховується до страхового стажу у повному обсязі. Додатково вказує, що пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків», затвердженого наказом ВР УРСР №308а-06 від 24.12.1966 зазначено, що час перебування в лікувально-трудовому профілакторії зараховується в загальний трудовий стаж.

У запереченнях на відповідь на відзив від 07.06.2008 №4832/06-21 (а.с.27-28) відповідач зазначив, що положення пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків», затверджене наказом ВР УРСР №308а-06 від 24.12.1966 втратило чинність. Законодавством не передбачено можливості застосування нормативно-правових актів, які втратили чинність.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ковельському ОУПФ України у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В період з 05.06.1986 по 05.06.1987 позивач перебував в Цуманській установі ОВ 302/П-28 УМВС України у Волинській області, що підтверджується довідкою від 12.05.2016 №84-189/4, виданою Цуманською виправною колонією №84 (а.с.6).

14.11.2017 позивач звернувся до Ковельського ОУПФ України у Волинській області із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме із врахуванням додаткового стажу за період роботи з червня 1986 по червень 1987, під час перебування у вказаний період на примусовому лікуванні в Цуманській установі ОВ 302/П-28.

Листом від 28 листопада 2018 року (а.с.4) відповідач відмовив у проведенні перерахунку, оскільки, наданими позивачем документами не підтверджено факт роботи по трудовому договору або факт сплати страхових внесків, а тому для врахування до стажу періоду роботи під час перебування у Цуманській установі ОВ 302/П-28 немає підстав.

У листі зазначено, що згідно довідки від 12.05.2016 №84-189/4, виданою Цуманською виправною колонією №84, позивач перебував в Цуманській установі ОВ 302/П-28 з 05.06.1986 по 05.06.1987. В довідці про заробітну плату від 12.05.2016 №190, виданою Цуманською виправною колонією №84, вказана заробітна плата за період з липня 1986 року по червень 1987 року. В довідці зазначено, що на всі виплати страхові внески (єдиний внесок) не нараховувались. Інших документів для підтвердження стажу роботи за цей період не надано. Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (до 01.01.2004) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. Згідно п. «а» цієї статті, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав

державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно статті 253 Кодексу Законів про працю України, особи які працюють за трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. 20.11.2017 управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу.

Не погоджуючись з рішенням Ковельського ОУПФ України у Волинській області позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” та Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV), який набув чинності з 01 січня 2004 року, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, за період з 01 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди діяльності залежно від факту та суми сплачених внесків.

Проте, як визначено частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків», затвердженого наказом ВР УРСР №308а-06 від 24.12.1966, час перебування в лікувально-трудовому профілакторії зараховується в загальний трудовий стаж. Із заробітної плати або пенсії особи, яка утримується в лікувально-трудовому профілакторії, провадяться відрахування на її харчування і утримання, а також інші відрахування відповідно до чинного законодавства. Якщо у таких осіб є непрацездатності члени сім`ї, то за час перебування цих осіб у профілакторії їх заробіток після відповідних відрахувань направляється сім`ї, а при відсутності непрацездатних членів сім`ї - зараховується на особовий рахунок особи, яка утримується в профілакторії.

Таким чином, в період з 05.06.1986 по 05.06.1987 позивач перебував в Цуманській установі ОВ 302/П-28 УМВС України у Волинській області та отримував заробітну плату, що підтверджується довідками від 12.05.2016 №84-189/4 та №190, виданими Цуманською виправною колонією №84.

Отже, період перебування позивача на примусовому лікуванні з 05.06.1986 по 05.06.1987, мав місце до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому з урахуванням вимог частини 4 статті 24 даного Закону вказаний період підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державний влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст.133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що сплата позивачем судового збору в розмірі 704,80 грн. була відстрочена, згідно ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 до ухвалення судового рішення у справі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу.

Зобов'язати Ковельське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботи час перебування в Цуманській установі ОВ 302/П-28 в період з 05 червня 1986 року по 05 червня 1987 року.

Зобов'язати Ковельське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із врахуванням додаткового стажу за час роботи в Цуманській установі ОВ 302/П-28 в період з 05 червня 1986 року по 05 червня 1987 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, код ЄДРПОУ 37788984) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Т.М. Димарчук