Рішення № 75110309, 26.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2018 р. Справа № 802/1247/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому провадженні порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 Садіє Едуардівни (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул Першотравнева, 14А, кв. 10)

до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 50)

про: зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги при народженні її сина ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_1.

Ухвалою судді від 07.05.2018 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано час для усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині ухвали. 14.05.2018 року недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді від 18.05.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 Садіє Едуардівни до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що строк звернення до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини пропущено лише на 6 днів. Пропуск однорічного строку звернення до відповідача відбувся з поважних причин, зокрема із складних життєвих обставин: тривале оформлення документів щодо дозволу на виїзд дитини з Арабської республіки Єгипет на територію України, переселення із окупованої Російської Федерації частини України (Автономної Республіки Крим), тривалим пошуком місця проживання та роботи на материковій частині України (м. Вінниця).

25.05.2018 року на адресу Вінницького окружного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, у відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі. Як на підставу своїх заперечень вказав, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 11 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається лише за умови/, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 народився 07.05.2015 року, що підтверджуються свідоцтвом про народження. Проте, за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася лише 13.05.2016 року. Відтак позивач пропустила встановлений Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» дванадцятимісячний строк з дня народження дитини для призначення відповідної допомоги. Крім того, відповідач вказав, що поновлення вказаного строку чинним законодавством України не передбачено. З огляду на вказані обставини, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з’явилися, проте від представників сторін надійшли клопотання з проханням провести судовий розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку учасників справи у судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду та вирішення справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 07.05.2015 року в ОСОБА_1 Садіє Едуардівни на території Арабської республіки Єгипет (м. Манінат Наср) народилась дитина - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 15).

Відповідно до довідки №6163/536-25 від 22.06.2015 року ОСОБА_1 зареєстрований громадянином України (а.с.14).

13.05.2016 року позивач звернулась до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини

Листом управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської від 16.05.2016 року № Ф-08-43069 позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини відмовлено, з підстав пропуску дванадцятимісячного строку звернення з відповідною заявою (13).

Крім того, відповідно до довідки від 17.05.2017 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 Садіє Едуардівна є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 21).

Згідно довідки від 17.05.2017 року № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 22).

Вважаючи відмову управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про призначення допомоги при народженні дитини, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на отримання допомоги при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 3 ст. 7 Закону України громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини та за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Як видно з матеріалів справи, 07.05.2015 року в ОСОБА_1 Садіє Едуардівни на території Арабської республіки Єгипет (м. Манінат Наср) народилась дитина - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Відповідно до довідки №6163/536-25 від 22.06.2015 року ОСОБА_1 зареєстрований громадянином України.

Відтак, позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на звернення для отримання допомоги при народженні дитини.

Так, 13.05.2016 року позивач звернулась до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини.

Листом управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської від 16.05.2016 року № Ф-08-43069 позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини відмовлено, з підстав пропуску дванадцятимісячного строку звернення з відповідною заявою.

Суд надавши оцінку вказаній відмові, вважає, що строк звернення позивача із заявою при значення допомоги при народженні дитини пропущено з поважних причин.

Зокрема, 07.05.2015 року в ОСОБА_1 Садіє Едуардівни на території Арабської республіки Єгипет (м. Манінат Наср) народилась дитина - ОСОБА_1. Для отримання дозволу на виїзд на територію України необхідні затрати певного часу.

Після прибуття до України позивачу разом з її сім'єю довелося переїхати з окупованої Російською Федерацією частини України, а саме з Автономної Республіки Крим, спочатку до м. Вишневе, Київської області, згодом до с. нова Гребля, Калинівського району, Вінницької області(а.с.27-28).

Ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що « Кожен має право на справедливий ... розгляд його ... незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру ...». «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, фактично вимога позивача є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при народженні дитини основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Ноme Оffісе (Саsе 41\74 van Duym v. Ноme Оffісе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання щорічної грошової допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З огляду на обставини справи, суд доходить висновку про поважність пропуску строку звернення до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини. Тому суд вважає, що позивач не звернулася за отриманням виплати при народженні дитини протягом дванадцяти місяців з поважних причин, які не залежали від її волі.

Крім того, суд наголошує, що допомога при народженні дитини за своєю правовою природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою. В конкретному випадку неможливість своєчасного звернення до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призвело до порушення інтересів саме дитини.

За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради призначити і виплатити одноразову грошову допомогу при народженні дитини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки при зверненні позивача до суду судовий збір не сплачувався.

Керуючись ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 Садіє Едуардівні (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії ЕТ №022395, виданий Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму 23.06.2006 року, 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул Першотравнева, 14А, кв. 10) допомогу при народженні 07.05.2015 року дитини - ОСОБА_1 (свідоцтво про народження №570/303-15 від 16.05.2015 року) у розмірі встановленому законодавством України на час народження дитини.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна