Постанова № 75110002, 27.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/21024/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 (повний текст складено 12.03.2018)

у справі № 910/21024/17 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інторно" (третя особа 1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України (третя особа 2)

Національний Банк України (третя особа 3)

про розірвання договору поруки

В судовому засіданні 27.06.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк») (далі - відповідач) про розірвання договору поруки №4И14070И/П від 20.10.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки зобов'язання ТОВ "БОРАНД ТРЕЙД" за договорами поруки від 20.10.2016 були виконані 21.10.2016, ПАТ КБ "Приватбанк" повинно було передати ТОВ "БОРАНД ТРЕЙД" до 27 жовтня 2016 належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Загальна сума обов'язків боржника за кредитними договорами у розмірі 133 087,60 грн. проти загальності суми забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань дозволяли ТОВ "БОРАНД ТРЕЙД" безперешкодно досягти мети своєї господарської дії, реалізувати права кредитора, використовувати надходження коштів від реалізації таких прав для сплати кредиту та відсотків, податків, зборів та інше.

Заперечуючи проти позову відповідач категорично не погоджується з доводами позивача, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач не надає жодних доказів щодо виконання ним умов договору поруки в повному обсязі, жодних доказів звернення до відповідача з будь - якими вимогами щодо надання документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Зазначає, що посилання позивача на неможливість реалізації останнім своїх прав поручителя на стягнення відповідних коштів або майна з боржника є безпідставним, оскільки позивач не звертався з будь-якими позовами до боржника або інших осіб для реалізації таких прав. Вказує, що позивачем не наведено жодного обґрунтування в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, причинно-наслідковий зв'язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, та зазначає, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень не подано належних доказів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №910/21024/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано недоведеністю позивачем наявності підстав для розірвання договору поруки в судового порядку, а також наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права кредитора та звернутись за захистом своїх прав до боржника, заставодавців та суду у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поруки в частині передання посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язати боржника за кредитними договорами.

Апелянт зазначає, що відповідач зобов'язаний був самостійно передати засвідчені належним чином копії вказаних документів не пізніше 25.10.2017, оскільки це визначено умовами договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 17.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №910/21024/17 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

03.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/21024/17 про залишення апеляційної скарги без руху, до яких долучено копію ордеру.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №910/21024/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, розгляд справи призначено на 13.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №910/21024/17 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інторно" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Міністерство фінансів України та Національний Банк України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 27.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №910/21024/17 здійснено заміну найменування відповідача з "Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"" на "Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"".

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб 1, 2, 3 в судове засідання апеляційної інстанції 27.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначених представників обов'язковою в судове засідання не визнавалась, враховуючи відсутність заперечень присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників, третіх осіб 1, 2 та 3 за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 жовтня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (надалі - поручитель/позивач) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - кредитор/відповідач) укладено договір поруки № 4И14070И/П (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інторно" (код за ЄДРПОУ 32650650) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 14.02.2014 № 4И14070И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-1;

- кредитним договором від 29.07.2014 № 4И14259И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-2.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У п. 4 договору поруки сторонами визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У п. 8 договору поруки зазначено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.10.2016 на виконання умов кредитних договорів №4И14070И від 14.02.2014, №4И14259И від 29.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" сплатило Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" 133 087,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2324 від 21.10.2016 на суму 71 249,20 грн. та №2325 від 21.10.2016 на суму 61 838,40 грн.

За переконаннями позивача, відповідачем не було виконано зобов'язання з передання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Вказані дії, на думку позивача, свідчать про існування підстав для розірвання договору поруки в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ "Боранд Трейд" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Також позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.

Судом зазначено, що правова можливість задоволення на підставі вказаної вище норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору поруки відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору. А також не доведено, що внаслідок неотримання копій документів згідно договору поруки позивачем понесені збитки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Порука - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, в силу якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі платіжних доручень від 21.10.2016 №№ 2324, 2325 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 133 087,60 грн., а саме:

- за платіжним доручення № 2324 від 21.10.2016 перераховано кошти в розмірі 71 249,20 грн., з призначення платежу: "виконання зобов'язань за кредитним договором № 4И14070И від 14.02.2014, згідно з договором поруки 4И14070И/П від 20.10.2016;

- за платіжним доручення № 2325 від 21.10.2016 перераховано кошти в розмірі 61 838,40 грн., з призначення платежу: "виконання зобов'язань за кредитним договором № 4И14259И від 29.07.2014, згідно з договором поруки № 4И14070И/П від 20.10.2016.

У п. 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням ч. 2 ст. 556 та п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому, слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 23 вересня 2015 у справі №6-466цс15 та від 7 жовтня 2015 у справі № 6-932цс15.

Позивач, як в позовній заяві, так і апеляційній скарзі, зазначає про те, що він повністю виконав обов'язок божника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інторно" перед кредитором - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитними договорами: №4И14070И від 14.02.2014, №4И14259И від 29.07.2014.

Проте, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами обставин того, що сума заборгованості, яка ним була сплачена, відповідає повній сумі заборгованості боржника за вказаними кредитними договорами, яка існувала на дату погашення.

Отже, позивачем не доведено, що поручитель виконав зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

За наведених обставин, позивачем не доведено повне виконання ним своїх зобов'язань, як поручителем, що могло б бути підставою для переходу до нього прав кредитора.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У п. 14 договору поруки сторонами визначено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Аналогічна правова позиція вказана в постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17 Верховного Суду.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 13.02.2018 Верховного Суду у справі №924/522/17.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Крім того, з умов договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 договору поруки, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 договору поруки.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу, доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що сам лише факт невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання такого договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання укладеного між сторонами договору поруки №4И14070И/П від 20.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №910/21024/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №910/21024/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №910/21024/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21024/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 05.07.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко