Рішення № 75109815, 04.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 р. Справа№234/19713/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області в особі начальника управління Укртрансбезпеки у Донецькій області ОСОБА_2; Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області в особі начальника управління Укртрансбезпеки у Донецькій області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 05.12.2017 року відносно ОСОБА_1 прийнята постанова начальником управління про застосування адміністративно – господарського штрафу № 035082, згідно якої з неї було стягнуто 1700 гривень. Позивач вважає вищевказану постанову такою, що складена з порушенням вимог Конституції України, КУпАП та Законів України а тому підлягає скасуванню. Просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно – господарського штрафу № 035082 від 05.12.2017 року винесену ОСОБА_2, начальником управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, згідно якої накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн.

Ухвалою суду від 11 червня 2018 року у якості другого відповідача залучено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Позивач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачів до судового засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 07 листопада 2017 року о 14 годині 15 хвилин на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 1060 від 02.11.2017 року, графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області за період з 06.11.2017 року по 12.11.2017 року направлення на перевірку № 015938 від 07.11.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області на а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський, проведена перевірка транспортного засобу марки VOLVO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 733251, під час якої виявлено порушення: «Під час надання послуг з перевезень вантажів згідно ТТН № 2305364 від 07.11.2017 року, перевізник не забезпечив наявності у водія щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія (тахошайба) за 07.11.2017 року, наявність якої передбачена ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «Надання послуг з перевезення вантажів без оформлених документів, перелік яких визначено в ст. 48 цього закону, а саме: щоденний лист режиму праці та відпочинку водія (тахошайба) за 07.11.2017 року.

Водій транспортного засобу ОСОБА_3 з актом ознайомився, від пояснення та підпису відмовився. Жодних зауважень, пояснень чи заперечень по суті виявлених порушень, зазначених в Акті № 017870 не надав.

У відповідності п.п. 25,26 «Порядку № 1567», 21.11.2017 року позивач запрошувався на розгляд справи до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, за адресою: 84333, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1, та був присутній на комісії, про що свідчить її підпис. Проте доказів спростування виявленого порушення, зазначеного в Акті № 017870 від 07.11.2017 року не надала.

05.12.2017 року було прийнято рішення про винесення постанови про застосування до позивача адміністративно – господарського штрафу № 035082, передбачених абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Правом на позасудове врегулювання спору шляхом оскарження постанови до вищого рівня позивач не скористався.

Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ст. 29 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно вимог ст. 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зі змісту даної норми слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами (одним із таких документів є тахокарта водія).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абз. 1 п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно абз. 2 п. 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340 затверджено «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», пунктом 6.1 розділу VI якого визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385). Дану Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі – ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» прийнятий Верховною Радою України 05.09.2005 року № 2819-IV.

Так, згідно з абз.7 п. 1.4. Розділу 1 Інструкції № 385 тахокарта – це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

У відповідності до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; - має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Оскільки транспортний засіб позивача марки VOLVO FH 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 обладнаний тахографом, застосування тахокарти (щоденного листа режиму праці і відпочинку водія) під час його використання є обов’язковим.

Щодо посилання позивача на наявність у водія під час перевірки індивідуальної контрольної книжки водія, суд зауважує, що відповідно до п. 6.3 Положення № 340 її ведення є обов’язковим лише за відсутності у транспортному засобі тахографа.

Так відповідно до протоколу перевірки та адаптації тахографа вантажний автомобіль позивача марки VOLVO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом який придатний до експлуатації.

Отже, використання тахокарти відповідно до вимог вищевказаної інструкції здійснюється за умови обладнання транспортного засобу виключно аналоговим тахографом, в даному випадку відповідачем не дотримано вимог вищезазначеної інструкції.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаних положень законів та підзаконних нормативно-правових актів України вбачається, що для водіїв вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн обов'язковими є: документ, що підтверджує ведення обліку робочого часу водія - протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що оскільки транспортний засіб ОСОБА_4 здійснював 07.11.2017 року перевезення вантажів автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, тому обов'язковим документом для позивача в даному випадку є заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, а встановлення контролюючим органом їх відсутності у позивача під час здійснення вантажних перевезень – є правовою підставою для застосування відповідного адміністративного-господарського штрафу.

Відповідно до п. 7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.

Статтею 49 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Отже, враховуючи наявність у відповідача підстав для здійснення перевірки, беручи до уваги, що позивач в даному випадку виступає саме як перевізник, який здійснював 07.11.2017 року перевезення вантажів автомобілем з повною масою понад 3,5 тонни, тому обов'язковим документом для останнього, в даному випадку, є тахокарта водія за 07.11.2017 року, а встановлення контролюючим органом її відсутності під час здійснення вантажних перевезень - є правовою підставою для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність відповідачем правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 05.12.2017 року № 035082 про застосування адміністративно-господарського штрафу слід відмовити.

Оскільки підстав для задоволення позовних вимог суд не встановив, сплачений за позовну заяву судовий збір поверненню позивачу згідно з вимогами ст. 139 КАС України, не підлягає.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області в особі начальника управління Укртрансбезпеки у Донецькій області ОСОБА_2; Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.