Ухвала суду № 75109666, 26.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про поновлення строку звернення до суду

м. Вінниця

26 червня 2018 р. Справа № 802/1247/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 50)

про: зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити дії.

25.06.2018 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява (вх. №26125) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити дії.

В судове засідання сторони не з'явилися, проте від представників сторін надійшли клопотання з проханням провести судовий розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку учасників справи у судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду та вирішення питання про поновлення строку звернення до суду в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з позовної заяви, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради 03.05.2018 року.

В своїх позовних вимогах ОСОБА_2 просить зобов'язати Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради провести нарахування та виплатити допомогу при народженні 07.05.2015 року дитини - ОСОБА_1.

До Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплатити допомоги при народженні дитини позивач звернулась 13.05.2016 року.

16.05.2016 року рішенням Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради позивачу відмовлено у виплаті одноразової допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском строку звернення за призначенням такої допомоги.

Відтак, позивачем пропущено встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

На обґрунтування вказаного клопотання, позивач зазначила, що шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом був пропущений з поважних причин, зокрема таких як: скрутне матеріальне становище, особливий соціально-побутовий статус її як особи переміщеної з тимчасово окупованої території України, сімейний стан, а також постійна зміна місця проживання, пошук роботи. На підтвердження вказаного, позивачем було надано відповідні докази, а саме копія довідки від 21.06.2018 року, копія договору оренди житлового приміщення.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити те, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом слід поновити як такий, що пропущений із поважних причин.

Керуючись ст. 121, 248, 256 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна