Рішення № 75109072, 26.06.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018р. Справа №914/638/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю – Телерадіокомпанія «Міст ТБ», м.Львів

про: стягнення боргу за надані телекомунікаційні послуги, пені;

ціна позову: 6181,70грн.

Представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю – Телерадіокомпанія «Міст ТБ» про стягнення 15364,84 грн. суми основного боргу та 1381,70 грн. пені; ціна позову 16746,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2018р. позовну заяву залишено без руху, Надати Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

23.04.2018р. від Позивача на адресу суду надійшла Заява про усунення недоліків позовної заяви від 19.04.2018р. №313/6-11 (вх.№14303/18).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2018р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.05.2018 р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду у даній справі від 22.05.2018р.

04.06.2018р. Позивачем подано через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (канцелярію) Господарського суду Львівської області клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18), в якому Позивач зазначив, що Відповідачем було погашено частину боргу. Відтак, Позивач просить стягнути з Відповідача 4800грн. основного боргу та 1381,70грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 05.06.2018р. постановлено прийняти заяву Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18); подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18).

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2018р. суд постановив закрити підготовче провадження у даній справі та призначити справу до судового розгляду по суті; розгляд справи призначити на 26.06.2018р.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу не здійснюється з причин неявки в судове засідання всіх учасників справи.

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні впродовж розгляду справи, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, впродовж розгляду справи надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

11.06.2018р. за вх.№21197/18 Позивачем подано клопотання про розгляд справи 26.06.2018р. за відсутності представника Позивача.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 15364,84 грн. суми основного боргу за Договором про надання телекомунікаційних послуг від 26.11.2009р. №КЛФ ТК-07/11-09 за період з жовтня по грудень 2017р., а також 1381,70 грн. пені за період з 20.11.2017р. по 03.04.2018р. за порушення порядку і строку здійснення вказаних платежів. Згідно прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог Позивач просить стягнути 4800грн. основного боргу та 1381,70грн. пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Сторін за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи здійснюється з врахуванням заяви Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18).

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

26.11.2009р. між Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Директора Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (надалі – Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю – Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (надалі – Відповідач, ОСОБА_1) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №КЛФ ТК-07/11-09 (далі – Договір), за умовами якого (п.1.1 Договору) ОСОБА_1 доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання щодо цілодобового (24 години) та безперебійного забезпечення подачі сигналів телевізійного мовлення, звукового супроводження, в тому числі стереофонічного звукового супроводження, надання службових каналів прямого телефонного зв’язку, здійснення відео перегонів власними технічними засобами Виконавця згідно з Додатком №1 до Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ОСОБА_1 зобов’язувався забезпечувати на вході телерадіомовних каналів параметри власних програм згідно з нормами, встановленими ДСТУ 3837-99 та своєчасно проводити розрахунки у порядку, визначеному розділом 5 Договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено зобов'язання Виконавця забезпечувати безперебійну роботу технічних засобів, що використовуються для поширення телерадіопрограм; контролювати та забезпечувати якісні показники радіотелевізійних передавачів і каналів згідно з нормами, приведеними в ПТЕ ЗМТ-88 і діючими ДСТУ.

Згідно пункту 4.1. Договору загальна місячна плата за виконання Виконавцем обумовлених Договором послуг складає 1500,00 грн., ПДВ – 300,00 грн. Разом до оплати 1800,00 грн. Розмір місячної плати за надання послуг, визначених у Договорі, коригується відповідно до офіційного індексу інфляції за попередній місяць наростаючим підсумком. У випадку, якщо офіційний індекс інфляції становить менше одиниці, розмір місячної плати за надання послуг встановлюється на рівні попереднього місяця.

Відповідно до пункту 4.2. Договору щомісячно до десятого числа місяця, наступного за місяцем оплати Виконавець надає ОСОБА_1 рахунок на оплату наданих згідно Договору послуг.

ОСОБА_1 здійснює оплату згідно рахунку Виконавця протягом десяти банківських днів з моменту його отримання шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Виконавця. Якщо ОСОБА_1 отримав рахунок Виконавця пізніше строку, зазначеного у п.4.3. Договору, термін його оплати продовжується на строк такої затримки (п.3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору Сторонами погоджено, що відповідальність Виконавця і ОСОБА_1 за невиконання умов Договору визначається згідно діючого законодавства України.

Згідно пункту 5.4. Договору в разі невиконання ОСОБА_1 пункту 4.3. Договору Виконавець має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення. Рахунки на сплату пені виставляються окремо.

Відповідно до пункту 8.1. Договору Договір набирає чинності 26.11.2009р. та діє до 01.10.2012р. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не заявить про його зміну чи розірвання, його дія вважається пролонгованою на той же термін.

Додатком №1 до Договору Сторонами встановлено перелік обладнання, за допомогою якого здійснюється надання телекомунікаційних послуг.

Протоколом узгодження договірної ціни до Договору (Додаток №2 до Договору) Сторонами встановлено, що договірна вартість по наданню телекомунікаційних послуг складає 1500,00 грн., ПДВ – 300,00 грн. Разом до оплати 1800,00 грн. Розмір місячної плати за надання послуг, визначених у Договорі, коригується відповідно до офіційного індексу інфляції за попередній місяць наростаючим підсумком. У випадку, якщо офіційний індекс інфляції становить менше одиниці, розмір місячної плати за надання послуг встановлюється на рівні попереднього місяця.

Вказаний Договір, та додатки до нього підписано представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Позивачем на виконання умов укладеного між Сторонами Договору в період з жовтня по грудень 2017р. надано Відповідачу послуги з забезпечення подачі сигналів телевізійного мовлення, звукового супроводження на загальну суму 15364,84 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи ОСОБА_1 виконаних робіт за жовтень 2017р. від 31.10.2017р. б/н на суму 5065,70 грн., за листопад 2017р. від 30.11.2017р. б/н на суму 5126,50 грн. та за грудень 2017р. від 31.12.2017р. б/н на суму 5172,64 грн., які підписані уповноваженими представниками Сторін.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань з оплати наданих за Договором Послуг за період з жовтня по грудень 2017р. належним чином не виконано, внаслідок чого утворився борг в розмірі 15364,84 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення вказаного боргу станом час подання позову Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 03.01.2018р. звертався до Відповідача ОСОБА_2 б/н вих. №13/6-07 із вимогою про погашення в строк до 14.01.2018р. 34775,64 грн. суми основного боргу. Відповідачем вказану ОСОБА_2 отримано 04.01.2018р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на примірнику ОСОБА_2.

Окрім того, з метою досудового врегулювання спору Позивач 19.02.2018р. звертався до Відповідача ОСОБА_2 б/н вих.№166/6-07 із вимогою про погашення в строк до 01.03.2018р. 39948,28 грн. суми основного боргу.

З підстав наведеного Позивач просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 15364,84 грн. суми основного боргу за Договором про надання телекомунікаційних послуг від 26.11.2009р. №КЛФ ТК-07/11-09 за період з жовтня по грудень 2017р., а також 1381,70 грн. пені за період з 20.11.2017р. по 03.04.2018р. за порушення порядку і строку здійснення вказаних платежів.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18) Позивач зазначає про погашення впродовж розгляду спору Відповідачем боргу за жовтень-листопад 2017р. та частково за грудень 2017р. та просить стягнути з Відповідача 4800грн. основного боргу, а також 1381,70грн. пені.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_1 виконаних робіт за жовтень 2017р. від 31.10.2017р. б/н на суму 5065,70 грн., за листопад 2017р. від 30.11.2017р. б/н на суму 5126,50 грн. та за грудень 2017р. від 31.12.2017р. б/н на суму 5172,64 грн., які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно приписів статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання за Договором за період жовтень-грудень 2017р., перевіривши розрахунок нарахованої суми, беручи до уваги прийняту судом заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18), суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4800грн. основного боргу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за заявлений Позивачем період становить 1381,87грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1381,70грн. пені за період з 20.11.2017р. по 03.04.2018р. підлягають до задоволення в межах заявлених вимог.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання за Договором за період жовтень-грудень 2017р., перевіривши розрахунок нарахованої суми основного боргу та пені, беручи до уваги прийняту судом заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р.№413/6-11 (вх.№19926/18), суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4800грн. основного боргу та 1381,70грн. пені є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду Заявою від 19.04.2018р. вих. №313/6-11 (зареєстровано судом 23.04.2018р. за вх. №14303/18) надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжне доручення від 04.04.2018р. №1303 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762,00 грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №8 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1762грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю – Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Липова Алея, буд.5; ідентифікаційний код 25550345) на користь Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, буд.10; ідентифікаційний код 01190043) 4800грн. суми основного боргу, 1381,70 грн. пені та 1762грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.