Рішення № 75108945, 07.06.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/585/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Публічного акціонерного товариства “Керчгаз” (98300, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Чкалова, 151)

про стягнення 24540,91 грн. заборгованості за договором № 13-349-Б від 04.01.2013 р. купівлі-продажу природного газу

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-69 від 14.04.2017 р.);

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – НАК “Нафтогаз України”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Керчгаз” (далі – ПАТ «Керчгаз», відповідач) про стягнення 24540,91 грн. заборгованості за договором № 13-349-Б від 04.01.2013 р. купівлі-продажу природного газу

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ПАТ «Керчгаз» зобов'язань за договором № 13-349-Б купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 12193,20 грн. основного боргу, 2723,70 грн. пені, 915,08 грн. 3% річних, 8708,93 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв’язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 13.04.2018 р.

У підготовчому судовому засіданні 13.04.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Слід зазначити, що згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 р. неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв’язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв’язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції”.

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції” за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі “Новини та події суду”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2018 р. у зв’язку із направленням судді Бабкіної В.М. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України судове засідання у даній справі було призначено на 07.06.2018 р.

У судовому засіданні 07.06.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, зазначивши про подання позивачем усіх наявних доказів на підтвердження позовних вимог; представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 07.06.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством “Керчгаз” (покупець) було укладено договір № 13-349-Б на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 379,330 тис.куб.м, у тому числі по місяцях: січень – 68,910 тис. куб.м, лютий – 67,410 тис. куб.м, березень – 55,810 тис. куб.м, квітень – 46,62 тис. куб.м, травень – 1,020 тис. куб.м, червень – 0,020 тис. куб.м, липень – 0,010 тис. куб.м, серпень – 0,010 тис. куб.м, вересень – 0,610 тис. куб.м, жовтень – 21,200 тис. куб.м, листопад – 49,410 тис. куб.м, грудень – 68,300 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця 2 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у три роки.

Розділом 11 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

31.12.2013 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ “Керчгаз” було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13-349-Б від 04.01.2013 р. та 31.12.2013 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ “Керчгаз” було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 13-349-Б від 04.01.2013 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 п. 1.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 1.1 продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору».

Відповідно до п. 2 цієї угоди п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 р. до 31.12.2014 р. році газ в обсязі до 392,541 тис.куб.м, у тому числі по місяцях: січень 2013 року – 24,572 тис. куб.м, лютий 2013 року – 32,853 тис. куб.м, березень 2013 року – 19,715 тис. куб.м, квітень 2013 року – 8,296 тис. куб.м, жовтень 2013 року – 17,576 тис. куб.м, листопад 2013 року – 24,016 тис. куб.м, грудень 2013 року – 35,513 тис. куб.м., січень 2014 року – 45,000 тис. куб.м, лютий 2014 року – 40,000 тис. куб.м, березень 2014 року – 40,000 тис. куб.м, квітень 2014 року – 10,000 тис. куб.м, травень 2014 року – 1,000 тис. куб.м, вересень 2014 року – 1,000 тис. куб.м, жовтень 2014 року – 21,100 тис. куб.м, листопад 2014 року – 31,900 тис. куб.м, грудень 2014 року – 40,000 тис. куб.м.».

Відповідно до п. 4 цієї угоди п. 6.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу».

Відповідно до п. 5 цієї угоди п. 7.2 договору було викладено в наступній редакції: «п. 7.2 у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу».

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2 розділ 11 договору було викладено в наступній редакції: «договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення».

На виконання умов договору № 13-349-Б купівлі-продажу природного газу від

04.01.2013 р. НАК «Нафтогаз України» було поставлено ПАТ “Керчгаз” природний газ на загальну суму 825303,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі – від 31.01.2013 р. на суму 103467,78 грн., від 28.02.2013 р. на суму 138337,42 грн., від 31.03.2013 р. на суму 83015,93 грн., від 30.04.2013 р. на суму 34932,79 грн., від 31.10.2013 р. на суму 72954,46 грн., від 30.11.2013 р. на суму 99685,61 грн., від 31.12.2013 р. на суму 147407,36 грн., від 31.01.2014 р. на суму 61648,48 грн., від 28.02.2014 р. на суму 83853,79 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Відповідачем було частково оплачено поставлений НАК «Нафтогаз України» газ, внаслідок чого у ПАТ “Керчгаз” утворилась заборгованість в сумі 12193,20 грн., у зв’язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не був оплачений на користь позивача природний газ в сумі 12193,20 грн.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзив на позов, контррозрахунок суми боргу або докази оплати заборгованості за договором № 13-349-Б купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р.суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 13-349-Б купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 12193,20 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2723,70 грн. пені.

Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р.) передбачено, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 2723,70 грн., нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 20.02.2013 р. до 12.11.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 915,08 грн. 3% річних та 8708,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 915,08 грн., нарахованій на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 20.02.2013 р. до 12.11.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 8708,93 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з травня 2013 р. до вересня 2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв’язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Керчгаз” (98300, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Чкалова, 151, код 03348130) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 12193 (дванадцять тисяч сто дев’яносто три) грн. 20 коп. основного боргу, 2723 (дві тисячі сімсот двадцять три) грн. 70 коп. пені, 915 (дев’ятсот п'ятнадцять) грн. 08 коп. 3% річних, 8708 (вісім тисяч сімсот вісім) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.07.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна