Рішення № 75108918, 03.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-04-26, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Справа № 911/547/18

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»

до Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни

про стягнення 22 496, 92 гривень

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» до Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни про стягнення 22 496, 92 грн заборгованості, з яких: 16 690, 70 грн боргу за договором поставки № 4260-бц від 21.09.2017, 648, 79 грн 20% річних, 5 007, 21 грн штрафу 30% від простроченої суми та 150, 22 грн інфляційних втрат. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1 762, 00 грн витрат на оплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового обов'язку щодо оплати отриманого згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. У зв'язку з цим відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду у письмовій формі: заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; відзив на позов; позивачу запропоновано надати суду у письмовій формі: клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; заперечення на відзив у строк до 21.04.2018; додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні у строк до 21.04.2018.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Однак, станом на 03.07.2018 поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали господарського суду Київської області від 22.03.2018 до суду не повернулося, у зв'язку з чим судом досліджено дану інформацію на офіційному сайті Укрпошти (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) та встановлено, що вищезазначену ухвалу отримано відповідачем 03.04.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 між Приватним підприємством «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Федоренко Наталією Володимирівною (Покупець) укладено договір поставки № 4260-бц (Договір), згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукти харчування та інші товари (Товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до 1.2. договору, сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Пунктами 3.1., 3.3. та 3.5. договору встановлено, що замовлення на придбання товару здійснюється покупцем шляхом подачі заявки через торгівельного представника постачальника. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає. При прийомі товару оформлюється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його кількість та якість. Сторони у цьому договорі погодили, що особа, яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями, які передбачені діючим законодавством з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції що поставляється.

Сторони домовились проводити звірку взаємних розрахунків і підписувати акт звірок один раз на місяць. В окремих випадках, та за потреби акт звірки взаєморозрахунків направляється постачальником поштовим відправленням на юридичну адресу покупця. В разі неотримання постачальником відповіді по акту звірки взаєморозрахунків направленому на адресу покупця протягом десяти робочих днів з моменту відправлення, акт звірки вважається підписаним та погодженим сторонами договору (п. 3.7. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. та 4.4. договору, ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні. Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточних рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 20.09.2018, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 6.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.2. договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 18 590, 70 грн, що підтверджується накладними № АБЦ-032798 від 06.12.2017, № АБЦ-034200 від 21.12.2017, № БФ-0001355 від 26.12.2017 та № АБЦ-000069 від 03.01.2018 (а.с. 13-15) підписаними обома сторонами договору та скріпленими печаткою позивача.

Відповідач за отриманий від позивача товар в порушення п. 4.2. договору розрахувався частково, сплативши позивачу 1 900, 00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 2301013084 від 17.01.2018 на суму 900, 00 грн та випискою з банку від 13.03.2018 на суму 1000, 00 грн (а.с. 16-17), решту боргу у розмірі 16 690, 70 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 16 690, 70 грн (18 590, 70 грн - 1 900, 00 грн), що підтверджується фіскальним чеком № 2301013084 від 17.01.2018 на суму 900, 00 грн та випискою з банку від 13.03.2018 на суму 1000, 00 грн (а.с. 16-17).

Предметом позову є вимоги про стягнення 16 690, 70 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товар, 648, 79 грн 20 % річних, 5 007, 21 грн штрафу 30 % від простроченої суми, 150, 22 грн інфляційних втрат.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. п. 1.2. договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 18 590, 70 грн, що підтверджується накладними № АБЦ-032798 від 06.12.2017, № АБЦ-034200 від 21.12.2017, № БФ-0001355 від 26.12.2017 та № АБЦ-000069 від 03.01.2018 (а.с. 13-15) підписаними обома сторонами договору та скріпленими печаткою позивача; відповідач за отриманий від позивача товар в порушення п. 4.2. договору розрахувався частково, сплативши позивачу 1 900, 00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 2301013084 від 17.01.2018 на суму 900, 00 грн та випискою з банку від 13.03.2018 на суму 1000, 00 грн (а.с. 16-17), решту боргу у розмірі 16 690, 70 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 16 690, 70 грн (18 590, 70 грн - 1 900, 00 грн), що підтверджується фіскальним чеком № 2301013084 від 17.01.2018 на суму 900, 00 грн та випискою з банку від 13.03.2018 на суму 1000, 00 грн (а.с. 16-17).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 16 690, 70 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 690, 70 грн боргу за поставлений за накладними № АБЦ-032798 від 06.12.2017, № АБЦ-034200 від 21.12.2017, № БФ-0001355 від 26.12.2017 та № АБЦ-000069 від 03.01.2018 (а.с. 13-15) згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 4260-бц від 21.09.2017, позивачем нараховано 5 007, 21 грн штрафу 30 % від простроченої суми.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При порушенні покупцем умов п. 4.2. договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості (п. 5.3. договору).

Враховуючи вищевикладене, арифметично вірний розмір штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості, нарахованої на суму боргу у розмірі 16 690, 70 грн становить загалом 5 007, 21 грн. Відтак, вимога про стягнення 5 007, 21 грн штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості є такою, що підлягає задоволенню судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 4260-бц від 21.09.2017, позивачем за лютий 2018 року нараховано 150, 22 грн інфляційних втрат та за період з 21.12.2017 по 20.03.2018 648, 79 грн 20 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 20 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 20 % річних (а.с. 5-6), арифметично вірний розмір інфляційних втрат нарахованих за лютий 2018 року становить 150, 22 грн та 20 % річних, нарахованих за період з 21.12.2017 по 20.03.2018, становить 655, 40 грн. Відтак, вимоги про стягнення 150, 22 грн інфляційних втрат та 648, 79 грн 20% річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 16 690, 70 грн боргу за поставлений за поставлений за накладними № АБЦ-032798 від 06.12.2017, № АБЦ-034200 від 21.12.2017, № БФ-0001355 від 26.12.2017 та № АБЦ-000069 від 03.01.2018 (а.с. 13-15) згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товар, 5 007, 21 грн штрафу 30 % від простроченої суми, 150, 22 грн інфляційних втрат та 648, 20 грн 20 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240, 247-252 ГПК України, суд

У Х ВА Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код 32268131) 16 690 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень) 70 коп. боргу за поставлений за видатковими накладними № АБЦ-032798 від 06.12.2017, № АБЦ-034200 від 21.12.2017, № БФ-0001355 від 26.12.2017 та № АБЦ-000069 від 03.01.2018 згідно договору поставки № 4260-бц від 21.09.2017 товар, 5 007 (п'ять тисяч сім гривень) 21 коп. штрафу 30 % від простроченої суми, 150 (сто п'ятдесят гривень) 22 коп. інфляційних втрат, 648 (шістсот сорок вісім гривень) 20 коп. 20 % річних та 1 762 (тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.07.2018

Суддя П.В.Горбасенко