Рішення № 75108599, 25.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/41/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 Справа № 908/697/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)

До відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551)

про стягнення 18 394,80 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3194 від 08.12.2016р.

Від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

20.04.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” від 12.04.2018 р. за вих. №28-23/8312 до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення 18 394,80 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 р. справу №908/697/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 27.04.2018р. позовну заяву №28-23/8312 від 12.04.2018р. Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення 18 394,80 грн. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/697/18, справі присвоєно номер провадження – 5/41/18, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 29.05.2018р. Ухвалою суду від 29.05.2018р. №908/697/18 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2018р. Явка представників сторін визнана обов’язковою. У судовому засіданні 25.06.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 25.06.2018р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 20.07.2011р. між ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” та КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради укладено договір №165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача. Також, між сторонами підписаний двосторонній акт про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії №6-РЕ від 30.069.2017р. за послуги, надані у червні 2017р. на суму 14 298,12 грн. Станом на 26.02.2018р. заборгованість відповідачем не оплачена та прострочення оплати вказаного акту складає 211 днів. У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання в частині оплати наданих послуг позивачем нараховано пеню в розмірі 1 894,79 грн. та штраф у розмірі 1000,86 грн. Також, за порушення відповідачем грошового зобов’язання позивач нарахував 3% річних у розмірі 247,96 грн. та втрати від інфляції у розмірі 953,07 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 530, 546, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача також судові витрати в розмірі 1 762,00 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.04.2018р. №908/697/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 08.05.2018р. ухвали господарського суду Запорізької області від 26.04.2018р. про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2011р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (далі – Власник мереж) та Комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (далі – Споживач) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №165-ЕС (далі – договір).

До вказаного договору між сторонами у справі були укладені та підписані: додаткова угода № 1 від 10.11.2011 року, додаткова угода № 2 від 17.02.2012 року, додаткова угода №3 від 18.07.2013 року, додаткова угода № 4 від 27.02.2014 року, додаткова угода № 5 від 30.12.2014 року, додаткова угода № 6 від 07.04.2015 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу з метою забезпечення провадження статутної діяльності для потреб електроустановок Споживача, а саме житлових будинків, розташованих в мкрн 3-7 в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4 цього Договору.

Згідно з п. 1.3. (в редакції додаткової угоди № 5 від 30.12.2014 року до Договору), п. 1.4. Договору приєднана потужність електроустановок Споживача 26997 кВт, дозволена потужність електроустановок Споживача 26997 кВт. Сторони домовилися, що суттєвими умовами договору про технічне забезпечення електропостачання будуть умови, встановлені пунктами 5.17-5.23 ПКЕЕ, а також передбачені затвердженою ПКЕЕ типовою формою договору про технічне забезпечення електропостачання.

Умовами п. 2.1. (п.п. 2.1.1. в редакції додаткової угоди № 5 від 30.12.2014 року до Договору), п.п. 2.1.2 Договору Власник мереж зобов’язаний:

- забезпечувати технічну можливість передачі Споживачу електричної енергії в межах 26997 кВт потужності на І-ІІ класі напруги (ступінь напруги 0,4 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності;

- забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів Споживача згідно з “Правилами устройства электроустановок” (далі – ПУЕ).

Пунктом 3.1.5. Договору передбачено право Власника мереж на нарахування Споживачу плати за перетікання реактивної електричної енергії.

Відповідно до п. 4.1.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 року до Договору) Споживач зобов’язується у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” на підставі “Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період” та оформленого 2-х стороннього “ОСОБА_1 про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період” (додаток № 5.4), до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж. Розрахунок оплати здійснюється згідно “Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії”, затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002 р.)”. Термін надання Споживачем на адресу Власника мереж оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Умовами пунктів 7.1., 7.6. Договору сторони узгодили, що облік активної та реактивної енергії у Споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж Власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. Зняття показів засобів обліку електричної енергії здійснюється в присутності відповідального представника Споживача та Власника мереж.

На підставі п.п. 8.2.1. п. 8.2. Договору, яким передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, за прострочку платежу більше 30 днів – додаткове стягнення штрафу в розмірі 7% вказаної суми прострочки. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з п. 10.5. Договору цей договір укладається на строк до 31.12.2012 року набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії однією із сторін не буде заявлено про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано або визнано недійсним і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Матеріали справи не містять заяв про відмову від договору № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.07.2011р., отже договір не розірваний та продовжує діяти, недійсним не визнавався.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту № 6-РЕ від 20.07.2017р. про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за договором № 165-ЕС від 20.07.2011р., у червні 2017р. позивачем надані відповідачу послуги на суму 14 298,12 грн. Вказаний акт сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Позивач виставив відповідачу ОСОБА_2 №429 від 30.06.2017р. на суму 14 298,12 грн.

Проте, в порушення умов Договору відповідач оплату за перетікання реактивної електричної енергії не здійснив.

17.08.2017р. позивач направив відповідачу претензію від 17.08.2017р. за вих. №28-23/16954/1816 про сплату заборгованості в сумі 14 429,74 грн.

Вказана претензія отримана представником відповідача 21.08.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.08.2017 №7150402958380, проте залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчить долучена до матеріалів справи копія ОСОБА_1 про надання послуг №6-РЕ від 30.06.2017р., позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання – надав у червні 2017р. послуги на суму 14 298,12 грн.

Згідно умов Договору (п. 4.1.6), Споживач зобов’язаний здійснити своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж.

В даному випадку, за зобов’язаннями червня 2017р. строк оплати – до 31.07.2017р.

Проте, відповідач у визначені Договором строки оплату отриманих послуг не здійснив.

Отже, відповідач не виконав своє зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявленої позовної вимоги про стягнення основного боргу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів погашення суми боргу в сумі 14 298,12 грн. за отримані відповідачем у червні 2017р. послуги, до суду надано не було.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача №165-ЕС від 20.07.2011р. у розмірі 14 298,12 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 8.2.1 Договору, яким передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а за прострочку платежу більше 30 днів – додаткове стягнення штрафу в розмірі 7 % вказаної суми прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором про здійснення транспортних послуг № 165-ЕС від 20.07.2011р. позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 1 894,79 грн., яка розрахована за період з 31.07.2017р. по 28.01.2018р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний вірно. Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 1 894,79 грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% за прострочення оплати товару у сумі 1 000,86 грн.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов’язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки – штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

У відповідності до п. 8.2.1 Договору сторони передбачили, що прострочку платежу більше 30 днів – додаткове стягнення штрафу в розмірі 7 % вказаної суми прострочення.

Факт прострочення відповідачем терміну оплати за надані послуги, є доведеним та підтверджується матеріалами справи, штраф застосовується, як засіб додаткової відповідальності боржника, у разі прострочки платежу більше 30 днів.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 1 000,86 грн. штрафу на підставі п. 8.2.1 Договору є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 953,07 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу, за період з липня 2017р. по лютий 2018р. та 247,96 грн. 3 % річних, за період з 31.06.2017р. по 26.02.2018р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 953,07 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 247,96 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором № 165-ЕС від 20.07.2011р. заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964, рахунок ВП ЗАЕС №26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк» м.Енергодар, МФО 320478) заборгованість за Договором №165-ЕС від 20.07.2011р. по акту №6-РЕ від 30.06.2017р. в розмірі 14 298 (чотирнадцять тисяч двісті дев’яносто вісім) грн. 12 коп.; пеню в розмірі 1 894 (одна тисяча вісімсот дев’яносто чотири) грн. 79 коп.; штраф в розмірі 7% у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 86 коп.; індекс інфляції у розмірі 953 (дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 07 коп.; 3% річних у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 96 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 02.07.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.