Рішення № 75108563, 03.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/22/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 Справа № 908/587/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Трансінвест” (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Юсубова Д.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 15.01.2018 р.

від відповідача : ОСОБА_2 - довіреність № 1677 від 22.02.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Трансінвест” до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення суми 1360895,37 грн.

В позові позивач посилається на договір поставки № 170145 від 25.07.2017р. та зазначає, що за видатковою накладною № 169 від 26.07.2017 р. відповідачу було поставлено товар на суму 1272000,00 грн., який відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 1272000,00 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі п. 7.2.1 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216, 230, 265 та умови Договору № 170145 від 25.07.2017р., позивач просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2018 р., справу № 908/587/18 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2018 залишено без руху позовну заяву ТОВ “Науково-технічне підприємство “Трансінвест”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/587/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/22/18. Підготовче судове засідання призначено на 15.05.2018 р.

Ухвалою суду від 15.05.18 відкладено підготовче засідання на 12.06.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2018 р. враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі у відрядженні до м. Київ в період 11.06.2018 р. по 13.06.2018р., підготовче засідання призначено на 18.06.2018р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 18.06.2018 р., суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.07.2018 р.

Відповідач – у письмовому відзиві поти позову заперечив. Зокрема, зазначив, що позивачем проведено постачання товару відповідачу згідно видаткової накладної № 169 від 26.07.2017 р. на суму 1 272 000,00 грн. Проте, відповідачем оплата товару за вказаною накладною не здійснювалася, оскільки відповідач не визнає, що строк оплати отриманого товару настав. При цьому, відповідач посилається на те, відповідно до укладеного між сторонами Договору (п. 4.2.) відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Разом з тим, в матеріалах справи та у відповідача відсутній оригінал рахунку на оплату товару. До того ж, позивачем складений акт приймання - передачі товару, який не відповідає умовам договору, а саме: у акті відсутній номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявки на постачання товару, не зазначено посади та прізвища усіх осіб, які підписали вказаний акт. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що вказаний акт підписаний зі сторони відповідача не уповноваженими особами.

Тобто, відповідач не визнає настання строку оплату товару за Договором, отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату, складання акту приймання - передачі товару у відповідності до умов договору, підписання акту приймання передачі товару уповноваженими особами, у з в’язку з чим, просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

У судовому засіданні 03.07.2018 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 25.07.2017 р. між позивачем (ОСОБА_3) та відповідачем (Замовником) було укладено договір поставки № 170145 (далі – Договір), за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язується у 2017 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в специфікації (ях) - додатку (ах) до цього Договору, з Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації (ій) - додатку (ів) до цього Договору.

Ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 1272000,00 грн. в т.ч. ПДВ. (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

В ОСОБА_3 приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання ОСОБА_3 заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками Сторін за Договором, у разі якщо ОСОБА_3 приймання - передачі товару не скріплений печатками Сторін за Договором, він вважається не підписаний.

Відповідно до п. 5.4. Договору поставка здійснюється виключно на підставі письмових заявок Замовника.

Згідно п. 5.5. Договору право власності на товар, зазначений у специфікації (ях) -додатку (ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.

Пунктом 5.12. Договору погоджено, підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.3.4. п. 6.3. Договору ОСОБА_3 зобов'язаний на протязі дії договору направляти Замовнику для підписання ОСОБА_3 приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2. цього Договору, підписані та скріплені печаткою зі сторони ОСОБА_3.

Відповідно до п.п. 6.1.3. п. 6.1. Договору Замовник зобов'язаний підписати та скріпити печаткою зі сторони Замовника отримані від ОСОБА_3 приймання-передачі товару, які оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2. цього Договору, на протязі 7 днів після їх отримання.

Відповідно до п. 7.2.1. у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від взятих на себе зобов'язань та відшкодування збитків за неналежне виконання зобов'язань за цим договором у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1272000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 169 від 26.07.2017 р.

Товар отримано представником відповідача за Довіреністю № 1545 від 26.07.2017 р. (виданої на ім’я ОСОБА_4В.).

Сторонами складено та підписано ОСОБА_4 приймання-передачі Товару від 26.07.2017 р. по Договору, згідно якого, ОСОБА_3 передано, а Замовником прийнято 27.07.2017 р. Товар на суму 1272000,00 грн.

За отриманий Товар відповідач не розрахувався.

Позовні вимоги про стягнення з ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” суми 1360895,37 грн., з яких: сума 1272000,00 грн. основного боргу, сума 32488,27 грн. пені, сума 12650,30 грн. відсотків за користування коштами, сума 43756,80 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем та відповідачем було складено та підписано ОСОБА_3 приймання-передачі Товару від 26.07.2017 р. по Договору, згідно якого, ОСОБА_3 передано, а Замовником 27.07.2017 р. прийнято Товар на суму 1272000,00 грн.

При цьому, у вказаному ОСОБА_3 зазначено, що до цього ОСОБА_3 додається оригінал рахунку фактури.

Отже, з урахуванням приписів п. 4.2 Договору та дати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі Товару, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений йому Товар в період з 27.07.2017 р. по 30.11.2017 р.

Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати Товару, всупереч вимог закону та умов Договору, не виконав.

Доказів погашення заборгованості в сумі 1272000,00 грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 1272000,00 грн. основного боргу за Договором у повному обсязі.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.

Так, у своїх запереченнях на позов, відповідач вказує, що ОСОБА_3 приймання-передачі товару не відповідає умовам Договору, а оригінал рахунку на оплату не отриманий відповідачем.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

В ОСОБА_3 приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання ОСОБА_3 заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками Сторін за Договором, у разі якщо ОСОБА_3 приймання - передачі товару не скріплений печатками Сторін за Договором, він вважається не підписаний.

За твердженням позивача, разом з ОСОБА_3 приймання - передачі товару від 26.07.2017 р., відповідачу було надано і відповідний рахунок на оплату.

При цьому, як встановлено судом, у вказаному ОСОБА_3 зазначено, що до цього ОСОБА_3 додається оригінал рахунку фактури. Будь-якого запису, що рахунок, разом з ОСОБА_3, Замовником (відповідачем) не отримано, ОСОБА_3 приймання - передачі товару від 26.07.2017 р. не містить.

Суд наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення рахунку позивачем відповідачу (під підпис тощо).

Відповідачем вищевказане твердження позивача належним чином не спростовано.

При цьому, суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання Товару і до звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов Договору, щодо неотримання рахунку, невідповідності ОСОБА_3 приймання-передачі Товару умовам Договору та не заперечував проти існування заборгованості за отриманий Товар.

Також, слід зазначити, що відсутність в ОСОБА_3 приймання - передачі товару номеру, дати заявки, дати отримання ОСОБА_3 заявки, а також прізвищ осіб, якими підписано ОСОБА_3, не свідчить про те, що ОСОБА_3 приймання - передачі товару від 26.07.2017 р. є недійсним, або таким, що не породжує прав та обов’язків для сторін, якими він підписаний.

Пунктом 4.2 Договору обумовлено, що лише у разі, якщо ОСОБА_3 приймання-передачі товару не скріплений печатками Сторін за Договором, він вважається не підписаний.

В даному випадку, ОСОБА_3 приймання - передачі товару від 26.07.2017 р. підписаний та засвідчений печатками обох Сторін (ОСОБА_3 та Замовника).

Суд наголошує, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов’язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов’язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманої від позивача продукції.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявлених ТОВ “Науково-технічне підприємство “Трансінвест” позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті грошових коштів в сумі 1272000,00грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції за період грудень 2017 р. – лютий 2018 р. в сумі 43756,80грн. та 3% річних за період з 30.11.2017 р. по 30.03.2018 р. в сумі 12650,30 грн., за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання, заявлені до стягнення правомірно, а тому задовольняються судом у заявленому розмірі.

Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.1 Договору, яким передбачено, що у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про стягнення пені, за заявлений позивачем період часу з 30.11.2017 р. по 30.03.2018 р. в сумі 32488,27 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання своїх договірних зобов’язань щодо оплати отриманого Товару.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 20413,44 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Трансінвест” (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21, код ЄДРПОУ 39270330) суму 1272000 (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, суму 32488 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 27 коп. пені, суму 43756 (сорок три тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 80 коп. втрат від інфляції, суму 12650 (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 30 коп. відсотків та суму 20413 (двадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 44 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 04 липня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко