Рішення № 75108471, 14.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2018р. Справа №905/437/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь, код ЄДРПОУ 00186520

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191158

про стягнення 391909,40 грн та зобов’язання вчинити певні дії

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бондаренко Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 – адв.

Згідно із ст.216 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 07.06.2018р. по 14.06.2018р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про:

- зобов'язання відповідача здійснити поставку товару, а саме: «Відсіву коксу доменного» у кількості 1466,29 сухих тон загальною вартістю 7838188,09 грн з ПДВ, на адресу позивача, відповідно до умов специфікації №10 до договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.;

- стягнення з відповідача на користь позивача 391909,40 грн штрафу за недопоставлену продукцію за специфікацією №10 до договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. та специфікації №10 від 02.08.2017р. в частині своєчасного постачання товару та у повному обсязі, що стало підставою для нарахування неустойки згідно з положеннями п.8.4 вказаного договору.

Одночасно, за твердженням позивача, існують підстави для зобов'язання відповідача виконати обов’язок з постачання товару в натурі на умовах, узгоджених сторонами у специфікації №10 від 02.08.2017р.

У відзиві №09-10/46 від 25.04.2018р. та судових засіданнях відповідач наполягав на наявності підстав для відмови у задоволенні позову з посиланням на те, що Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» скористалось правом на притримання товару, що мав бути поставлений відповідно до специфікації №10 від 02.08.2017р., з огляду на існування заборгованості покупця за попередніми поставками, які були здійснені постачальником на виконання договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. та специфікацій №7 від 11.05.2017р., №8 від 01.06.2017р., №9 від 30.06.2017р. Крім того, як стверджував відповідач, неналежне виконання обов’язку щодо постачання товару на підставі специфікації №10 від 02.08.2017р. було обумовлено обмеженням відвантаження по станції Нікополь Придніпровської залізниці з 17.08.2017р. по 21.08.2017р. Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» вказувало про неможливість здійснення постачання на умовах, встановлених договором №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. та специфікацією №10 від 02.08.2017р. через суттєву зміну ціни на товар та недосягнення сторонами домовленості про нову ціну.

У випадку задоволення вимог про стягнення штрафу, відповідач просив зменшити його розмір на 90%.

У відповіді на відзив №35-4016 від 07.05.2018р. позивач зазначав про безпідставність тверджень відповідача, викладених у відзиві. Зокрема, позивач вказував на відсутність повідомлень Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про зупинення постачання товару через наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» за договором; недоведеність обмеження відвантаження по станції Нікополь Придніпровської залізниці з 17.08.2017р. по 21.08.2017р. та відсутність у зв’язку з цим повідомлень постачальника про форс-мажорні обставини в порядку п.6.1 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. Також, позивач заперечив проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов’язком відповідача, до господарського суду не надходили. У судовому засіданні 17.05.2018р. представник Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» засвідчив можливість переходу до розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2016р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) був підписаний договір поставки №012/17-01/1700977, за змістом п.1.1 якого (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 17.02.2017р.) постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцю продукцію коксохімічного виробництва (товар) у відповідності до асортименту, якості, строків, у обсязі, за цінами та на умовах, передбачених в специфікаціях до цього договору, які є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Витрати з перевезення (з.д. тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на покупця, якщо інше не обумовлено специфікаціями.

За змістом п.2.1 укладеного сторонами правочину (з урахуванням змісту протоколу узгодження розбіжностей від 17.02.2017р.) постачальник зобов’язується здійснити поточні поставки товару, обумовленого в специфікаціях до цього договору на умовах FCA залізнична станція відправлення (згідно з правилами Інкотермс-2010), що підтверджується залізничними накладними (квитанціями), якщо інші умови поставки не обумовлені специфікаціями до цього договору. Моментом поставки (дата поставки) товару вважається дата штемпеля (електронного підпису) станції Сартана на залізничній квитанції (квитанції на приймання вантажу на маршрут або групу вагонів), якщо інше не передбачено базисними умовами поставки, узгодженими сторонами в специфікаціях. Моментом виконання зобов’язань з поставки (дата поставки) товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції на приймання вантажу на маршрут або групу вагонів), якщо інше не передбачено базисними умовами поставки, узгодженими сторонами в специфікаціях.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. ціна товару за одиницю та по позиціям вказується у специфікаціях до цього договору. Загальна сума договору складає суму у національній валюті України, яка визначається сумою поставленого товару за всіма специфікаціями до цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017р., і відповідно, за грошовими розрахунками, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань (п.9.5 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями п.п.2.4 – 2.6 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. постачальник постачає товар на умовах FCA залізнична станція Сартана у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікаціях до цього договору. Погодженим обсягом товару вважається обсяг поставки, вказаний у діючій специфікації до цього договору, з моменту підписання специфікації. Допускається щомісячна поставка товару з відхиленням по кількості +/- 10% від обсягів, погоджених у специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, з підписанням специфікації №10 від 02.08.2017р. до договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. сторонами було узгоджено найменування товару, його кількість, ціну реалізації, умови оплати та поставки товару.

За змістом відомостей, наявних у вказаній специфікації, відповідач зобов’язується протягом серпня 2017 року відповідно до графіку відвантаження товару в період з 04.08.2017р. (2-3 вагони на добу) відвантажити позивачу товар – відсів коксу доменного, ТУ У 23.1-00190443-193-2004, у кількості 2000 тн сухої ваги загальною вартістю 10691184 грн з ПДВ.

При цьому, відповідачем фактично поставлено позивачу товар у обсязі 433,71 тн, про що свідчать наступні акти:

- №91374715 від 12.08.2017р. щодо прийому-передачі товару в кількості 90,35 тн,

- №91376029 від 28.08.2017р. щодо прийому-передачі товару в кількості 39,41 тн,

- №91376030 від 29.08.2017р. щодо прийому-передачі товару в кількості 109,49 тн,

- №91376174 від 30.08.2017р. щодо прийому-передачі товару в кількості 54,81 тн,

- №91380741 від 01.09.2017р. щодо прийому-передачі товару в кількості 43,83 тн,

- №91380742 від 01.09.2017р. щодо прийому-передачі товару в кількості 95,82 тн.

Виходячи з того, що відповідач встановлений договором обов’язок щодо поставки товару у передбачений укладеним сторонами правочином строк не виконав, загальний обсяг недопоставленого в строк товару (серпень 2017 року) за специфікацією №10 від 02.08.2017р., за твердженням позивача, складає 1466,29 тн сухої ваги відсіву коксу доменного (з урахуванням толеранс, визначеного п.2.6 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.), Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення суми штрафу у розмірі 391909,40 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, у специфікації №10 від 02.08.2017р. до договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. сторони узгодили постачання у серпні 2017 року 2000 тн сухої ваги відсіву коксу доменного.

При цьому, у визначений період Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» відвантажено на адресу позивача 433,71 тн відповідного товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі.

Факт недопоставки товару відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується. Разом з тим, за його твердженням, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» скористалось правом на притримання товару з огляду на існування заборгованості покупця за попередніми поставками, що були здійснені постачальником на виконання договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. та специфікацій №7 від 11.05.2017р., №8 від 01.06.2017р., №9 від 30.06.2017р.

З цього приводу суд зазначає про наступне:

За приписами ч.5 ст.692 Цивільного кодексу України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У п.3.9 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. визначено, що у разі порушення покупцем порядку розрахунків за товар, постачальник має право не здійснювати постачання товару покупцю до погашення заборгованості за поставлений (починаючи з початку дії договору), але не оплачений товар, що не буде вважатись відмовою постачальника від поставки узгоджених сторонами договору обсягів.

З огляду на наведене, норми діючого законодавства та умови укладеного позивачем та відповідачем правочину передбачають право продавця на притримання товару за наявності заборгованості покупця. Проте, за висновками суду, таке волевиявлення продавця повинно бути виражено у спосіб, доступний для сприйняття контрагентом, оскільки ця відмова стосується зміни умов договору, учасником якого він є.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» зверталось до відповідача з листами №43-4013 від 14.08.2017р., №59-4013 від 28.08.2017р., №54-4013 від 06.09.2017р., у яких зазначало про наявність обставин запізнення відвантаження товару у серпні 2017 року.

Факт отримання цих листів відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

У листі №0103/1641 від 23.08.2017р. Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» з посиланням на заборону відвантаження по станції Нікополь Придніпровської залізниці та дефіцит рухомого складу під навантаження, просило розглянути можливість продовження строку відвантаження продукції, запланованої у серпні 2017 року, на вересень 2017 року.

Жодних посилань про намір скористатись правом продавця, яке визначено у п.3.9 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р., вказана відповідь відповідача не містила.

В той же час, у листі №0103/1737 від 07.09.2017р. Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» з посиланням на п.3.9 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. повідомляло покупця про призупинення постачання товару з огляду на наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».

Проте, вказаний лист не приймається судом до уваги, виходячи з того, що він був складений у вересні 2017 року, тоді як поставка мала відбутись до кінця серпня 2017 року.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, прострочення виконання відповідачем зобов’язання з постачання відсіву коксу доменного не було пов’язано з наміром продавця скористатись правом, яке визначено у п.3.9 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р., що свідчить про порушення відповідачем вказаного договору та специфікації №10 від 02.08.2017р. в частині своєчасного постачання товару та у повному обсязі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом п.8.4 договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р., у разі недопоставки постачальником узгодженого обсягу товару, покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого обсягу товару.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 391909,40 грн штрафу з огляду на недопоставку у серпні 2017 року товару у кількості 1466,29 сухих тон (з урахуванням толеранс), що погоджено специфікацією №10 від 02.08.2017р. до договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.

За змістом п.3 вказаної специфікації базова ціна на умовах поставки СРТ складає еквівалент 172,28 доларів США/тонну сухої ваги без урахування ПДВ у національній валюті України по курсу НБУ, який діяв на дату оплати. Ціна, вказана у специфікації, розрахована по курсу НБУ станом на 02.08.2017р. – 25,857073 грн та складає 4454,66 грн без ПДВ.

Як було вказано вище, виконання зобов’язання щодо поставки товару за договором №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. (специфікація №10 від 02.08.2017р.) мало відбутись не пізніше 31.08.2017р.

Відтак, станом на кінцеву дату відвантаження товару вартість 1 тн сухої ваги продукції становила 4406,84 грн (172,28 дол. США * 25,579541 грн), внаслідок чого, за розрахунком суду, сума штрафу у зв'язку з невиконанням своєчасної поставки товару у серпні 2017 року, що погоджено специфікацією №10 від 02.08.2017р. до договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р., становить 387702,33 грн (4406,84 грн *1466,29 тн + 20% ПДВ = 7754046,51 грн; 7754046,51 грн * 5% = 387702,33 грн).

Як зазначалось, у відзиві №09-10/46 від 25.04.2018р. Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», твердження якого підтримувались представником відповідача у судових засіданнях, вказаний учасник судового спору просив суд у випадку задоволення вимог про стягнення штрафу, зменшити його розмір на 90%.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на погіршення фінансово-економічного стану комбінату, наявність заборгованості підприємств-контрагентів Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», проведення бойових дій на території Донецької області та участь комбінату у відновленні інфраструктури регіону, що негативно вплинуло на господарську діяльність підприємства відповідача.

За висновками суду, представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість для постачальника належним чином виконати свої зобов'язання за договором. Наразі, за висновками суду, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням. Водночас, судом врахована поведінка відповідача при розгляді справи, який допустивши порушення договірних зобов?язань, заперечує необхідність їх виконання.

Відтак, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафу не підлягає задоволенню.

В частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару, а саме: «Відсіву коксу доменного» у кількості 1466,29 сухих тон загальною вартістю 7838188,09 грн з ПДВ, на адресу позивача, відповідно до умов специфікації №10 до договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р., суд зазначає про наступне:

В силу норм ч.1 ст.522 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

За змістом ч.3 ст.216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Як встановлено ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також має бути передбачений приписами ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором.

Як зазначалось, 2000 тн сухої ваги відсіву коксу доменного мало бути поставлено відповідачем на користь позивача протягом серпня 2017 року (специфікація №10 від 02.08.2017р. до договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.). Проте, відповідне зобов’язання виконано Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» лише в частині поставки 433,71 тн товару.

Встановивши обставини спірних правовідносин, суд вважає, що право позивача на отримання від відповідача відсіву коксу доменного на умовах договору №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р. та специфікації №10 від 02.08.2017р. підлягає захисту у спосіб зобов'язання відповідача до примусового виконання обов'язку в натурі.

При цьому, зважаючи на те, що за умовами специфікації №10 від 02.08.2017р. ціна товару визначена у доларах США, яка підлягає перерахунку у гривню та коригуванню на дату оплати, суд вважає безпідставним зазначення гривневого еквіваленту ціни товару, яку наведено позивачем у позові.

За таких обставин, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов’язання відповідача здійснити поставку товару, а саме: «Відсіву коксу доменного» у кількості 1466,29 сухих тон на адресу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», відповідно до умов специфікації №10 до договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.

Посилання відповідача на суттєву зміну ціни товару не приймаються судом до уваги, виходячи з того, що недопоставка товару відбулась внаслідок бездіяльності відповідача.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 7640,64 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) здійснити поставку товару, а саме: «Відсіву коксу доменного» у кількості 1466,29 сухих тон на адресу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Електрометалургів, буд.310, код ЄДРПОУ 00186520), відповідно до умов специфікації №10 до договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Електрометалургів, буд.310, код ЄДРПОУ 00186520) 387702,33 грн штрафу за недопоставлену продукцію за специфікацією №10 до договору поставки №012/17-01/1700977 від 26.12.2016р., а також судовий збір у розмірі 7577,53 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 14.06.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця