Рішення № 75107012, 04.07.2018, Новоселицький районний суд Чернівецької області

04.07.2018

Справа № 720/124/18

Провадження № 2/720/238/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Факащук А.П.

представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору, визнання права власності на спадкове майно та визначення часток в майні колишнього колгоспного двору -,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання особи такою, що втратила право на частку в майні колишнього колгоспного двору, визнання права власності на спадкове майно та визначення часток в майні колишнього колгоспного двору, посилаючись на те, що станом на 1990-1991 роки домоволодіння по вул. Княгині Ольги, 85 в с. Тарасівці Новоселицького району відносилося до колгоспних дворів, в якому проживали п’ятеро осіб. В 2012 році відповідач ОСОБА_4 вибув з вказаного господарства та свою частку в майні колишнього колгоспного двору не витребував, тому за пропуском строку давності витребування своєї частки, його доля у майні колишнього колгоспного двору перейшла до інших членів домоволодіння, які залишилися там проживати. 25 квітня 2013 року померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частку домоволодіння, яку своєчасно прийняли ОСОБА_2 на 3/16 частки домоволодіння як спадкоємець за заповітом та ОСОБА_7 на 1/16 частку домоволодіння як обов’язкову долю у спадщині. 31 січня 2014 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 5/16 частки домоволодіння, яку ОСОБА_2 своєчасно прийняла як спадкоємець за заповітом. Однак, оскільки при житті спадкодавець не отримав правовстановлюючих документів на домоволодіння, вони не може оформити на себе право власності на вказане спадкове майно. Просили суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору, визнати за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно та визначити їм частки в майні колишнього колгоспного двору.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Новоселицького району Чернівецької області звернулися до суду із заявами, в яких позов визнали та просили розглянути справу у їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ОСОБА_5 сільської ради Новоселицького району № 56 від 11 січня 2018 року станом на 1990-1991 роки домоволодіння, яке розташовано по вул. Княгині Ольги, № 85 в с. Тарасівці Новоселицького району відносилося до дворів колгоспного типу, в якому були зареєстровані та проживали п’ятеро осіб.

Житловий будинок даного домоволодіння був побудований в 1988 році на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстрований в погосподарській книзі сільської ради із наданням відповідної адресної частини.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року підтвердженням належності будинку служила відповідна довідка виконавчого комітету сільської ОСОБА_2 депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української СРСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року державна реєстрації нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Інструкція втратила чинність згідно із наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, введення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Положеннями ст. 126 ЦК УРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 6 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

З довідки ОСОБА_5 сільської ради Новоселицького району № 122 від 02 березня 2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 21 листопада 2012 року виписався з вказаного домоволодіння та вибув в с. Ванчиківці Новоселицького району.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_4 позов визнав та після свого вибуття з вказаного домоволодіння більш трьох років будь-яку частку в майні колгоспного двору не витребував по сьогоднішній день, суд вважає, що він втратив частку в майні колишнього колгоспного двору даного домоволодіння.

Таким чином, житловий будинок та господарські споруди вказаного домоволодіння після вибуття з господарства ОСОБА_4 належали голові двору ОСОБА_7 та його членам ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності по 1/4 частці за кожним.

Після смерті 25 квітня 2013 року ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/4 частку вказаного домоволодіння.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 як спадкоємець за заповітом на 3/16 частки домоволодіння прийняла позивач ОСОБА_2 та на 1/16 частку домоволодіння прийняв непрацездатний вдівець ОСОБА_7, який мав обов’язкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали із спадкодавцем, що підтверджується довідкою ОСОБА_5 сільської ради Новоселицького району № 55 від 11 січня 2018 року.

31 січня 2014 року помер ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на 5/16 частки даного домоволодіння, а саме на його 1/4 частку в майні колишнього колгоспного двору та 1/16 частку яку він успадкував як обов’язкову долю після смерті своєї дружини ОСОБА_6.

Спадщину після смерті ОСОБА_7 як спадкоємець за заповітом своєчасно прийняла позивач ОСОБА_2, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали із спадкодавцем, що підтверджується довідкою ОСОБА_5 сільської ради Новоселицького району № 54 від 11 січня 2018 року.

Однак, у зв’язку із смертю спадкодавців та відсутністю за ними зареєстрованих належним чином правовстановлюючих документів на вказане домоволодіння, нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті своїх батьків, спадщину після їх смерті прийняла своєчасно, інших спадкоємців немає, то право власності на 1/2 частку домоволодіння слід визнати за нею в порядку спадкування.

Окрім цього, позивачам не визначена частка в майні колишнього колгоспного двору, що збереглися на теперішній час, що унеможливлює отримання ними свідоцтв про право власності на дане нерухоме майно та має значення для визначення частки спадкодавців у спільному сумісному майні.

При вирішенні даної позовної вимоги суд виходить з того, що згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за № 20 від 22 грудня 1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Визнання права та зміна правовідношення є встановленими ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про визначення за позивачами по 1/4 частці у вказаному домоволодінні, як їх частку в майні колишнього колгоспного двору, що збереглося на теперішній час.

На підставі ст.ст. 328, 1218, 1223, 1241, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 126 ЦК УРСР в редакції 1963 року, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати колишнього члена колгоспного двору ОСОБА_4 таким, що втратив право на частку в майні колишнього колгоспного двору домоволодіння, яке розташовано по вул. Княгині Ольга, № 85 в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку домоволодіння, яке складається з житлового будинку літера «А», літніх кухонь літера «Б», «Д», сараїв літера «В», «Г», вбиральні літера «Е», колодязя № 1, огорожі № 2, 3 та яке розташовано по вул. Княгині Ольга, № 85 в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, а саме в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на 3/16 частки домоволодіння та в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 на 5/16 частки домоволодіння.

Визначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному по 1/4 частки в майні колишнього колгоспного двору, що збереглося на теперішній час в домоволодінні по вул. Княгині Ольга, № 85 в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, яке складається з житлового будинку літера «А», літніх кухонь літера «Б», «Д», сараїв літера «В», «Г», вбиральні літера «Е», колодязя № 1, огорожі № 2, 3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: