Ухвала суду № 75106751, 04.07.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кифлюка В.Ф.,

суддів Дембіцької О.О., Колотила О.О.,

з участю секретаря Дзюбака М.В.

учасників судового провадження: прокурора Шевчук С.І., обвинувачених ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015260080000305 за апеляційною скаргою заступника прокурора області ОСОБА_4 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 р. по обвинуваченню ОСОБА_1 Лазора Радовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.3 КК України.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.04.2018 р. ОСОБА_5 Лазора Радовича визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.

Цим же вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено у виді цілодобового домашнього арешту.

Задоволено частково цивільні позови потерпілих.

провадження №11кп/794/246/18 головуючий у 1 інстанції Цуренко В.А.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 у відшкодування майнової шкоди по 4850 гривень та моральної шкоди по 15000 гривень, судові витрати в розмірі 213,34 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди по 3000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди по 3000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди по 3000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_12 у відшкодування моральної шкоди по 3000 гривень.

Згідно вироку 22.06.2015 р. приблизно о 00.36 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп’яніння та ОСОБА_13, (який вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2017 року визнаний винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України), знаходячись біля приватного магазину ОСОБА_8, що по вул. Центральній, 23, в с. Петричанка Глибоцького району Чернівецької області, підійшли до альтанки, яка розташована біля вказаного магазину, де в цей час відпочивали ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та вчинили суперечку, в ході якої ОСОБА_5 безпричинно витяг ОСОБА_9 із альтанки, кинув на землю та почав наносити удари кулаками та ногами по різних частинах тіла. Побачивши це дружина ОСОБА_9В -ОСОБА_10 та решта відпочиваючих, з метою припинення хуліганських дій останнього, намагались зупинити його.

Тоді ОСОБА_13, переслідуючи елементарні правила поведінки, моралі, добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, намагаючись самоутвердитись за рахунок інших осіб, підійшов до підійшов до лежачого на землі ОСОБА_9 та почав наносити йому удари по різних частинах тіла. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 також почали наносили удари. З метою припинення їхніх хуліганських дій потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 відштовхували їх, щоб вони не били ОСОБА_9, але останні продовжували наносити удари ОСОБА_9 та ОСОБА_8 по різних частинах тіла.

Хуліганські дії ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вперто не припиняли і іхні дії супроводжувались нанесенням потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 тілесних ушкоджень.

Дії обвинувачених було припинено після того, як прийшла мама потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_14 і повідомила, що вона викликала працівників поліції.

На вказаний вирок суду заступник прокурора області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_1 та ухвалити новий вирок, яким призначити останньому покарання у виді 2 роки позбавлення волі.

При цьому, не заперечуючи кваліфікації дій обвинувачених, доведеності їх вини, апелянт вважає, що вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням. Вказував також, що ОСОБА_1 ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду не вжив заходів до відшкодування потерпілим заподіяної ним майнової та моральної шкоди. Апелянт також посилався на зміст постанов ВС України, згідно яких зробив висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, у вироку належним чином не мотивоване, не обґрунтоване та може сприяти виникненню і формуванню думки у ОСОБА_1 відчуття безкарності, вседозволеності та неповаги до норм чинного законодавства.

Вирок суду щодо ОСОБА_5 не оскаржувався.

До початку апеляційного розгляду від обвинуваченого та його захисника надійшло клопотання про застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про амністію в 2016 році», оскільки на його утриманні є повнолітній син ОСОБА_1 Іонуц , який є інвалідом III групи.

Прокурор підтримав заявлене клопотання та просив звільнити обвинуваченого від покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Заслухавши думку учасників провадження, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисників.

Відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим законом мають малолітніх сина чи дочку, визнаних інвалідами.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_1 Іонуца Лазаровича, який є інвалідом III групи, обвинувачений є суб’єктом Закону України «Про амністію у 2016 році» і його клопотання необхідно задовольнити.

У зв’язку з тим, що прокурор також підтримав заявлене клопотання обвинуваченого, колегія суддів не розглядає апеляційні вимоги апелянта.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області,-

У Х В А Л И Л А :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 Лазора Радовича задовольнити та на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити його від покарання, призначеного йому вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.04.2018 р. за скоєння злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України у виді 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий В.Ф.Кифлюк

Судді О.О.Дембіцька

ОСОБА_15

Згідно з оригіналом: суддя