Ухвала суду № 75106209, 02.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/807/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Новікова О.М.

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канівці» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2018 року у складі судді Кваші І.М. у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канівці» (далі - СТОВ «Канівці») до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» (далі - ТОВ «Гранекс-Черкаси»), державного реєстратора виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію договору, визнання договору оренди землі поновленим, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Канівці" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року СТОВ «Канівці» звернулось до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 01 липня 2007 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Канівці» було укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_5 передала позивачу в користування належну їй земельну ділянку загальною площею 3,1001 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, який зареєстрований 21 січня 2008 року у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК під № 040879700850. Відповідно до умов договору він був укладений строком на 10 (десять) років : з 01 липня 2007 року по 01 липня 2017 року.

Пунктом 8 вказаного договору оренди передбачалось, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

СТОВ "Канівці" добросовісно та належним чином виконувало свої зобов'язання за укладеним договором.

21 квітня 2017 року СТОВ "Канівці", до закінчення дії вказаного договору, у встановлений законом термін, направило власниці земельної ділянки лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом та проект додаткової угоди. Позивач запропонував орендодавцю продовжити дію договору оренди землі до 31 грудня 2027 року; орендна плата - 8% та не менше за середню величину найвищих показників орендної плати трьох сільськогосподарських підприємств у Чорнобаївському районі Черкаської області. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

29 травня 2017 року ОСОБА_5 подала заяву у якій повідомила, що не має наміру продовжувати існуючий договір шляхом підписання додаткової угоди та просила повернути їй земельну ділянку. Про причини відмови, чи бажання самостійно обробляти земельну ділянку відповідачка не повідомила.

Позивачу стало відомо, що до закінчення дії цього договору ОСОБА_5 05 квітня 2017 року уклала договір оренди тієї ж земельної ділянки з ТОВ «Гранекс-Черкаси».

Вважаючи порушеним своє переважне право як первісного орендаря на укладення договору оренди на новий строк, СТОВ «Канівці» просило визнати недійсним договір оренди, укладений між відповідачами 05 квітня 2017 року; скасувати рішення прийняте державним реєстратором про державну реєстрацію права та їх обтяжень: індексний номер 35014939 від 03 травня 2017 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 3.1001 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за ТОВ «Гранекс-Черкаси»; визнати поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ «Канівці» та ОСОБА_5; стягнути з відповідачів пропорційно на користь СТОВ «Канівці» судовий збір.

У січні 2018 року представник ОСОБА_6 звернувся з зустрічною позовною заявою до СТОВ «Канівці» про самовільне зайняття земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3,1001 га, (кадастровий номер НОМЕР_1), що перебувала в оренді СТОВ "Канівці" відповідно до договору оренди строком до 01.07.2017 року. Про строк дії договору дізналася після отримання копії первісного позову, на даний час він закінчився. Твердження СТОВ «Канівці», що воно продовжило користуватися її земельною ділянкою після закінчення дії договору 02 липня 2017 року, підтверджує незаконні дії останнього, оскільки ОСОБА_5 згоди на це не давала, тому її права як власника майна є порушеними.

Позивачка за зустрічним позовом просила суд усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2018 року первісний позов СТОВ "Канівці" до ОСОБА_5 та інших - задоволено частково.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 3,1001 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 05.04.2017 року між ТОВ "Гранекс-Черкаси" та ОСОБА_5

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, індексний номер 35014939 від 03.05.2017 року, про державну реєстрацію договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, укладеного 05.04.2017 року між ТОВ "Гранекс-Черкаси" та ОСОБА_5

В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до СТОВ "Канівці" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено.

Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належної їй на праві власності земельною ділянкою площею 3,1001 га, що знаходиться в адміністративних межах Великоканівецької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі СТОВ «Канівці» просить рішення суду змінити. Задовольнити позовні вимоги СТОВ «Канівці» в повному обсязі, визнавши укладеним договір оренди землі від 01 липня 2007 року між СТОВ «Канівці» та ОСОБА_5, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. У зустрічному позові ОСОБА_5 відмовити повністю. При цьому, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування ним всіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд залишив поза увагою, що СТОВ «Канівці» на реалізацію свого переважного права в поновленні договору оренди земельної ділянки 28 квітня 2017 року направило власнику земельної ділянки лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про намір скористатися переважним правом на оренду.

За наслідком розгляду даного звернення ОСОБА_5 надала письмову відповідь, в якій зазначила, що не має наміру укладати договір оренди з СТОВ «Канівці» чи поновлювати вже існуючий договір шляхом підписання додаткової угоди

Також позивач вказує, що у наданій відмові не зазначено жодної обґрунтованої підстави прийнятого рішення, оскільки непогодження з розміром орендної плати або з іншими істотними умовами договору надавало б змоги СТОВ «Канівці» досягти відповідної домовленості, тобто з'ясування питання, з якої саме конкретно підстави відповідач відмовився від укладення договору оренди на новий строк є визначальним для даної справи.

Таким чином, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні поновленим договору оренди землі від 01.07.2007 року та в частині зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні належною ОСОБА_5 на праві власності земельною ділянкою. Рішення суду в іншій частині не оскаржується, тому не підлягає перегляду згідно з вимогами ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

ТОВ «Гранекс-Черкаси» скористалося своїм правом та надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що позивачем не було надано до суду першої інстанції самого листа-повідомлення та проекту додаткової угоди для ОСОБА_5, що не дає можливості встановити їх зміст. Також СТОВ «Канівці» не надало підтвердження про сумлінне виконання зобов'язань у відповідному процентному співвідношенні відповідно до умов договору оренди земельної ділянки. Крім того, відповідь від орендодавця про відмову у поновленні договору з СТОВ «Канівці» не дає підстав для поновлення дії договору з останнім.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання поновленим договору оренди землі від 01.07.2007 року, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів ні на підтвердження факту повідомлення орендарем орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору про намір скористатися своїм переважним правом на оренду землі, ні підтверджень щодо користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Задовольняючи вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов до висновку, що власник земельної ділянки ОСОБА_5 має право самостійно вирішувати як розпоряджатися належним їй на праві власності майном, а у зв'язку з обмеженням відповідачем її права користування земельною ділянкою, таке право підлягає захисту, оскільки СТОВ «Канівці» безпідставно користується даною земельною ділянкою.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1001 га, розташована в адмінмежах Великоканівецької сільської ради, Чоорнобаївського району Черкаської області (кадастровий номер НОМЕР_1) відповідно до державного акту ІІ-ЧР № 037561 (а.с.8).

01.07.2007 року між СТОВ «Канівці» та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_5 передала в оренду позивачу належну їй земельну ділянку площею 3,1001 га (а.с. 5-6).

Пунктом 8 цього Договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 10 років : з 01 липня 2007 року по 01 липня 2017 року. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 01.07.2007 року ОСОБА_5 передала СТОВ "Канівці" земельну ділянку за договором оренди землі (а.с. 7).

Вищевказаний договір пройшов державну реєстрацію та 02.07.2007 року зареєстрований за № 040779700433 у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК.

З метою скористатися своїм переважним правом, СТОВ «Канівці» 26 квітня 2017 року направили орендодавцю заяву-повідомлення та проект додаткової угоди, що вбачається з опису цінного листа (а.с.40).

24 квітня 2017 року ОСОБА_5 направила СТОВ «Канівці» відмову у поновленні (укладенні) договору оренди землі, в якій зазначено, що не має наміру укладати договір оренди землі із СТОВ «Канівці» чи поновлювати вже існуючий договір шляхом підписання додаткової угоди (а.с. 50).

Також позивачу стало відомо, що, в період дії основного договору оренди землі з СТОВ «Канівці», ОСОБА_5 05.04.2017 року уклала договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб цієї ж земельної ділянки з ТОВ «Гранекс-Черкаси», який був зареєстрований 26.04.2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9, 166).

Рішення суду щодо визнання недійсним договору оренди землі від 23.03.2017 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Гранекс-Черкаси», не оскаржується.

Що стосується позовних вимог про визнання договору оренди землі від 01.07.2007 року поновленим, то колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення даних правовідносин) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар надав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Наявними у справі доказами доведено, що СТОВ «Канівці» виконало усі викладені вище умови. Посилання ТОВ «Гранекс-Черкаси» на неналежне виконання позивачем умов договору оренди з приводу несвоєчасної сплати орендної плати нічим не підтверджені.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також колегія суддів вважає доведеним у судовому засіданні факт своєчасного направлення орендодавцю заяви-повідомлення з проектом додаткової угоди та отримання їх останньою. В матеріадлаїх справи мається оригінал опису цінного листа куди входить заява-повідомлення та проект додаткової угоди а також фіскальний чек від21.04.2017 року про оплату за відправку цінного листа. Сама ОСОБА_5 жодного разу не заявляла про те, що не отримувала вказані документи до закінчення дії договору оренди від 01 липня 2007 року. Не вказувала вона про це і у зустрічному позові.

Отже аналіз приведених вище обставин та правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладання договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року (справа № 6-2027 цс15).

Сам факт укладання ОСОБА_5 05.04.2017 року договору оренди своєї земельної ділянки з ТОВ «Гранекс-Черкаси», в період дії основного договору оренди землі з СТОВ «Канівці», свідчить про небажання її узгоджувати з попереднім орендарем умови оренди запропонувати свої умови оренди. Тим самим ОСОБА_5 позбавила позивача можливості скористатись своїм переважним правом на продовження оренди земельної ділянки.

Що стосується повідомлення ОСОБА_5 на адресу СТОВ «Канівці» у квітні 2017 року, тобто до закінчення дії договорів, про небажання продовжувати орендні відносини, то в матеріалах справи відсутні докази направлення даного повідомлення. Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що в повідомленні не вказані причини відмови, незгода з існуючими умовами договору та намір укласти договір оренди з іншим орендарем.

На підставі встановлених обставин справи, змісту поданих повідомлень, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, колегія суддів вважає, що ці повідомлення не створюють будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даний спір стосується захисту переважного права одного орендаря перед іншим орендарем на продовження дії договору оренди і на підставі вказаних вище доводів вважає, що таке право СТОВ «Канівці» порушене а рішення суду в цій частині не відповідає закону.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами (до такого висновку прийшов Верховний Суд України у справі №6-2540 цс16 від 23 листопада 2016 року.)

У випадку виявлення наміру у орендодавця на укладення нового договору оренди, реалізація переважного права попереднього орендаря можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

Сторони попереднього договору оренди, і в першу чергу орендодавець, має право на перегляд умов попереднього договору при укладенні нового. Це право прямо передбачено ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Але ці нові умови мають бути доведені в чіткій та конкретній формі попередньому орендарю, щоб останній міг зробити такий же чіткий та конкретний вибір: прийняти ці умови і скористатися своїм переважним правом на укладення нового договору або відмовитися від таких умов і на цьому його переважне право припиняється.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря в тому і полягає, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати свою земельну ділянку в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк, а орендар, в свою чергу, який належно виконував обов'язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Як встановлено судом позивач на виконання умов укладеного договору оренди землі, а саме п. 8, з метою реалізації свого переважного права, письмово повідомив орендодавця про намір укладення договору оренди на новий строк, проте відповідач, у заяві-повідомленні про відмову у поновленні (укладенні) договору оренди землі не зазначив жодної підстави такої відмови.

Тобто, з'ясування питання, з якої саме конкретно підстави (або непогодження з якими істотними умовами договору) відповідач відмовився від укладення договору оренди на новий строк, є визначальним для даної справи.

При відсутності спроби або конкретних дій сторін для досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору не можна вважати, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося.

Вказане також узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 січня 2018 року у справі №910/12017/17.

У зв'язку з зазначеними обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у продовженні дії договору, без зазначення конкретних та чітких її підстав, порушує право орендаря на реалізацію переважного права, передбаченого ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» було порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря є недобросовісною.

Таким чином, вимоги позивача стосовно відновлення його порушеного переважного права на продовження договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у своїх вимогах просив визнати поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ «Канівці» та ОСОБА_5 на той самий строк та на тих же умовах. Тобто визначив умови договору, які відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відносяться до істотних умов договору.

На думку колегії суддів це є неприпустимим, оскільки порушує принцип свободи договору, визначений п. 3 ст. 3 ЦК України.

Більше того частинами 8, 9 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачений термін укладання додаткових угод та право орендаря оскаржувати дії орендодавців у разі відмови або зволіканні від укладання таких угод.

Отже поновлення переважного права позивача в запропонованій ним формі не може бути здійснене, оскільки не ґрунтується на законі.

На підставі викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні первісного позову про визнання договору поновленим, в частині задоволення зустрічного позову та стягнення судових витрат.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відновлення порушеного переважного права позивача на укладення договору оренди та визнання договору поновленим, у задоволенні зустрічної позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою слід відмовити, так як вимоги первісного та зустрічного позову є взаємовиключними.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд апеляційної скарги здійснює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_5 та ТОВ «Гранекс-Черкаси» слід стягнути на користь СТОВ «Канівці» судові витрати в сумі 1600 грн. (за задоволення позовної вимоги про визнання договору поновленим) та 2400 грн. (за задоволення апеляційної скарги), всього 4000 грн., що становить по 2000 грн. з кожного з відповідачів.

Крім того, в зв'язку з задоволенням апеляційної скарги в частині оскарження рішення за результатами розгляду зустрічного позову, з ОСОБА_5 слід стягнути на користь СТОВ «Канівці» судовий збір, сплачений апелянтом, в сумі 960 грн.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канівці» - задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2018 року - змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні первісного позову про визнання договору поновленим, в частині задоволення зустрічного позову та стягнення судових витрат.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канівці» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси», державного реєстратора виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в частині вимог про визнання договору оренди землі поновленим - задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Канівці» та ОСОБА_5, зареєстрований 02 липня 2007 року у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040779700433.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Канівці" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канівці» судові витрати в сумі 2 960 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канівці» судові витрати в сумі 2 000 грн.

В іншій частині - рішення районного суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 липня 2018 року

Судді