Постанова № 75106114, 04.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 754/3318/18 Головуючий у 1 інстанції Ченцова С.М. Провадження № 33/795/281/2018 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді Демченка О.В.,

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, непрацюючий, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 12 березня 2018 року, о 05 год. 00 хв., в м. Києві по вул. Братиславській,4, керував транспортним засобом “ВАЗ 21110”, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу “Драгер” в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 “а” Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Також просить призначити для захисту його прав та інтересів захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернігівській області.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок суду є передчасним і не відповідає вимогам ст. 280 КУпАП. Вказує, що в порушення ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, коли поліцейським було складено протокол та вручено його копію, він помітив, що в протоколі не зазначена частина статті КУпАП, що є суттєвим порушенням вимог чинного законодавства. Також його не було відсторонено від керування транспортним засобом, у зв’язку з цим у нього виникли сумніви в достовірності результатів приладу, та попросив, щоб його було направлено для проходження огляду на стан сп’яніння в медичному закладі, на що він отримав відмову від поліцейських. Вказує на безпідставну відмову в його клопотанні щодо виклику в судове засідання інспектора роти 2 роти 4 батальйону 2 полку УПП ДПП в м. Києві ОЛБ ст. лейтенанта ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також вказує на відсутність в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Зазначає, що судом не надано належної оцінки його поясненням стосовно відсутності належної кваліфікації його дій під час складання протоколу, а саме те, що в копії протоколу, яка вручена йому, не зазначено частину статті, а в протоколі, який надійшов до суду, вона вже зазначена, що, на думку апелянта, свідчить про фальсифікацію документу. Наголошує на порушенні судом вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за № 14, статті 268 КУпАП. Вказує, що судом було безпідставно не розглянуто його клопотання про забезпечення йому судом права на захист та призначення захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернігівській області, через брак коштів та відсутність можливості залучення його самостійно.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити.

Вислухавши в судовому засіданні автора апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Дані вимоги судом першої інстанції були дотримані.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12 березня 2018 року серії БД № 420735 ОСОБА_1, 12 березня 2018 року, о 05 год. 00 хв., в м. Києві по вул. Братиславській,4, керував транспортним засобом “ВАЗ 21110”, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу “Драгер” в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 “а” Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким він погодився та власноруч підписав (а.с.2). будь-яких клопотань про бажання пройти медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння в лікувальному закладі ОСОБА_1 не заявляв.

ОСОБА_5 огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд був проведений у зв’язку з виявленими ознаками, а саме, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою приладу “Драгер”, результат огляду на стан сп'яніння був позитивним та становить 1.98%о, з чим поголився ОСОБА_1 та підписав його.(а.с. 4).

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які засвідчили, що у їх присутності водій погодився у встановленому законом порядку пройти перевірку для визначення стану сп’яніння за допомогою приладу “Драгер”, результат тесту якого показав 1.98%о. (а.с. 5).

У відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння… затвердженої наказом МВС та МОЗ України 11.11.2015 р. № 1413/27858, встановлення алкогольного сп’яніння поліцейськими за допомогою технічних засобів є достатнім доказом і не потребує повторного медичного огляду водія в закладі охорони здоров’я.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 “а” Правил дорожнього руху, що забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Твердження апелянта про те, що судом було безпідставно не розглянуто його клопотання про забезпечення йому судом права на захист та призначення захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернігівській області через брак коштів та відсутність можливості залучення його самостійно, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” від 02 червня 2011 року № 3460-VI передбачений вичерпний перелік суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, проте ОСОБА_1 до таких суб’єктів не відноситься. Ніяких доказів того, що він може відноситись до осіб, яким повинен бути призначений захисник за рахунок держави, ОСОБА_1 в засіданні місцевого та апеляційного суду не надав. Тому рішення місцевого суду про не призначення захисника за рахунок держави є правильним і ґрунтується на чинному законодавстві.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що даний протокол складений з порушеннями ст. 256 КУпАП, а саме, не зазначена частина статті КУпАП, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення, не знаходить свого підтвердження в матеріалах, оскільки протокол про адміністративне правопорушення в повній мірі відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

Таким чином, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції досліджені, їм дана правильна оцінка, а відмова суду у задоволенні клопотання щодо виклику свідків та працівника поліції була обґрунтована, оскільки з комплексу всієї доказової бази, яка є в матеріалах адміністративної справи та досліджених в судах обох інстанцій, і які в повній мірі узгоджуються між собою, достатньо зробити висновок про винуватість водія ОСОБА_1

Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає недоцільним скасування постанови суду першої інстанції з указаних підстав, оскільки вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення повністю доведена вказаними доказами.

Враховуючи, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, апеляційний суд приходить до висновку, що стягнення за адміністративне правопорушення накладено відповідно до положень ст. 33 КУпАП та згідно санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_6