Рішення № 75105108, 20.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5467/16-ц

Провадження № 2/645/99/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондаревої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., за участі представників позивача – ОСОБА_1 , ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правовідношення за договором припиненими, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним, стягнення заборгованості, повернення майна, третя особа: ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з первісним позовом до ОСОБА_5, в якому просив суд визнати припиненим (припинити) правовідношення за Договором інвестування в розвиток бізнесу № 1 від 01.11.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вважаючи його неукладеним, та в зв’язку з цим визнати припиненими права і обов’язки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за Договором інвестування в розвиток бізнесу № 1 від 01.11.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7

В обґрунтування первісних позовних вимог зазначено, що 01.11.2014 року між ОСОБА_5 як інвестором та ОСОБА_4 як фізичною особою-підприємцем було підписано Договір інвестування в розвиток бізнесу № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_5 брав на себе зобов’язання інвестувати в бізнес ОСОБА_4 100000,00 доларів США. Умовами п. 2.1 Договору визначено, що інвестор передає в організацію інвестиційні кошти в строк до 02.11.2014 року. Моментом передачі інвестиційних коштів вважається момент перерахування інвестиційних коштів на банківський рахунок або в касу постачальників сировини для виробництва продукції ТМ «Алінка» організацією. Згідно з п. 8.3 вказаного Договору, цей Договір вступає в дію з моменту передачі інвестором інвестиційних коштів. Оскільки на виконання цього договору та на його умовах ОСОБА_5 кошти перераховані не були, а отже договір не набрав чинності, то зворотні зобов’язання у позивача перед відповідачем не виникли. Проте ОСОБА_5 вважає, що має право на частину доходу ОСОБА_8 на підставі вказаного договору. Позивач за первісним позовом зазначає, що вказаний договір є квазідоговором, тобто таким, що містить положення кількох договорів, щодо передачі та повернення коштів за спірним договором, то до нього найближчим є договір позики, положення про які потрібно застосовувати при вирішенні вказаного спору. З метою усунення наявних порушень прав позивача за первісним позовом, що полягають у вимозі сплатити кошти відповідачу за первісним позовом, за договором інвестування, який є неукладеним, через несплату відповідачем за первісним позовом передбачених договором коштів, позивач за первісним позовом вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав у вказаний у позові спосіб.

ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4, в якій з урахуванням уточнень, просив визнати Договір інвестування на розвиток бізнесу № 1 укладеним з 01 листопада 2013 року, а в частині дати «01 листопада 2014 року» визнати недійсним; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь суму заборгованості за Договором № 1, а саме: суму боргу 10931898,95 грн. та штраф у розмірі 1640106,47 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь упущену вигоду в сумі 2864300,20 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь відшкодування витрат на лікування та реабілітацію ОСОБА_6 в сумі 30000,00 грн.; витребувати від ОСОБА_4 на свою користь належний позивачу за зустрічним позовом металевий контейнер розміром 4,80х4,50х2,40, який знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Петровського, буд. 74-А.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що в жовтні 2013 році ОСОБА_4 звернувся до подружжя ОСОБА_6 з пропозицією інвестувати в його бізнес з виробництва молочної продукції грошові кошти для розвитку та надав для ознайомлення бізнес-план, який був розрахований на 100000,00 доларів США. Оскільки в наявності у ОСОБА_6 вказаної грошової суми не було, подружжя взяло позику на вказану суму у ОСОБА_9 01.11.2013 року між сторонами відбулось підписання Договору інвестування в розвиток бізнесу № 1 та передача грошових коштів в сумі 100000,00 доларів США. При підписанні вказаного договору сторони домовлялись, що всі інвестиційні зобов’язання будуть виконуватись в 2014 році. Через технічну помилку часом укладання Договору інвестування в розвиток бізнесу № 1 була вказана дата «01 листопада 2014 року» замість правильної «01 листопада 2013 року». Відразу після підписання договору ОСОБА_4 звернувся з проханням не перераховувати грошові кошти на його рахунок, який був заморожений, а видати гроші готівкою в присутності свідків. Грошові кошти були передані ОСОБА_4, який зобов’язався після вирішення проблеми з його рахунком перерахувати на нього отримані від подружжя ОСОБА_6 грошові кошти або в касу постачальників сировини ТМ «»Алінка», й Договір № 1 набрав чинності. Отримавши грошові кошти, відповідач за зустрічним позовом, відповідно до п. 1.2. Договору був зобов’язаний використати отримані кошти на розвиток бізнесу, а саме: купити нове обладнання, додаткові закупки сировини, проте використав їх на власні потреби, а саме придбав транспортні засоби та нерухомість, які були зареєстровані на третіх осіб. Укладений між сторонами спірний Договір на інвестування в розвиток бізнесу № 1 закінчив свою дію 01.06.2016 року. З підстав, передбачених п.п.1.3, 3.1 Договору, ОСОБА_5 просить суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 10931898,95 грн. - суму позики з урахуванням процентів, оскільки інвестиційні кошти були використані не за належністю в повному обсязі, та 1640106,47 грн. штрафу. Також, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що через велику стресову ситуацію, викликану заборгованістю та неможливістю вчасно повернути ОСОБА_9 позику у розмірі 100000,00 грн., захворіла та була вимушена звернутись до лікарні дружина позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6, у зв’язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрачені на її лікування грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. Також, відповідно до умов договору подружжя ОСОБА_6 планувало отримати 2864300,20 грн. доходу з інвестиційних коштів та до кінця 2016 року повернути борг ОСОБА_9, однак через шахрайські дії відповідача за зустрічним позовом прибуток не був отриманий, у зв’язку із чим позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом вказану суму як упущену вигоду. Крім того, для розвитку бізнесу ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 металевий контейнер розміром 4,80х4,50х2,40, який зараз знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Петровського, буд. 74-А. Відповідач за зустрічним позовом відмовляється повертати належний позивачу за зустрічним позовом контейнер, зробив до нього прибудову та перешкоджає доступу до нього, у зв’язку із чим позивач за зустрічним позовом просить суд витребувати від відповідача за зустрічним позовом вказаний металевий контейнер.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 просив суд задовільнити первісний позов в повному обсязі та визнати припиненими Договір інвестування в розвиток бізнесу № 1 від 01.11.2014 року, оскільки відповідачем за первісним позовом не було виконано умов договору в частині передання позивачу за первісним позовом 100000,00 доларів США., тоді як матеріалами справи підтверджується, що вказані кошти ані на банківський рахунок, ані в касу постачальників сировини ТМ «Алінка» не передавались. Так, зокрема, укладений договір не містить посилань, що на момент підписання грошові кошти були передані, також відсутні будь-які розписки про передання вказаних грошових коштів ОСОБА_5 та отримання їх ОСОБА_4, посилання відповідача за первісним позовом на покази свідків, які були присутні при передачі коштів, не є належним та допустимим доказом передання грошей у позику. Враховуючи те, що факт передання 100000,00 доларів США є не доведеним, правовідношення по Договору інвестування в розвиток бізнесу № 1 є припиненими, а обов’язки сторін по договору підлягають скасуванню.

Проти зустрічних позовних вимог представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 заперечував в повному обсязі та вказував, що сторони за договором не виконували передбачені договором зобов’язання, зокрема, ОСОБА_5 не передав грошові кошти в розмірі 100000,00 доларів США, а ОСОБА_4 вказані кошти не отримував, підстав для повернення позивачу за зустрічним позовом вказаних у позовній заяві грошових коштів у відповідача за зустрічним позовом не має, тому позов в частині стягнення грошових коштів та штрафних санкцій є необґрунтованим та недоведеним. В частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. на лікування та реабілітацію третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_6 представник відповідача за зустрічним позовом також заперечував та зазначав, що відповідач за зустрічним позовом не укладав жодного правочину з третьою особою, тому причинно-наслідковий зв’язок між хворобою та лікуванням ОСОБА_6 та поведінкою ОСОБА_4 – відсутній. Також зазначив, що ОСОБА_4 не отримував від ОСОБА_10 металевого контейнеру, та у ОСОБА_4 відсутні будь-які речі, які належать ОСОБА_5 Заявляючи вимогу про витребування металевого контейнера, ОСОБА_5 не зазначає правові підстави та умови його передачі ОСОБА_4, зокрема, дату, місце, спосіб передачі та інші суттєві обставини, які б свідчили про наявність цивільно-правових відносин з цього приводу, а отже не надав жодних доказів про передачу спірного майна та знаходження цього майна у незаконному володінні ОСОБА_4 З наданих позивачем за зустрічним позовом доказів вбачається тільки, що вказаний контейнер дійсно був виготовлений та встановлений на території авторинку «Лоск», подальше місцезнаходження вказаного контейнеру нічим не підтверджується, окрім слів позивача за зустрічним позовом, жодний свідок не надав переконливих пояснень щодо місцезнаходження вказаного майна. Також, не встановлена вартість вказаного металевого контейнеру. З наданих в судовому засіданні пояснень позивача за зустрічним позовом встановлено, що ОСОБА_4 жодним чином в протиправний спосіб без відому позивача за зустрічним позовом не заволодівав ані металевим контейнером, ані іншим майном, яке належить родині ОСОБА_5. З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач за зустрічним позовом володів металевим контейнером, встановленим на авторинку «Лоск», жодних документів, що він був демонтований та не знаходиться на території авторинку «Лоск», матеріали справи не містять, у зв’язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений первісним позов в повному обсязі та просив суд його задовільнити з підстав, викладених у позові та вказаних представником позивача за первісним позовом ОСОБА_2, проти зустрічних позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні. Вказав, що жодною зі сторін не надано підтвердження передання ОСОБА_5 100000,00 доларів США ОСОБА_4, натомість, матеріалами справи підтверджується, що вказані кошти не надходили на рахунки ОСОБА_4 та інших контрагентів. Також представник позивача вважає, що всі свідки, допитані в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_5, є зацікавленими особами. Розписку про повернення ОСОБА_5 46000 доларів США ОСОБА_4 написав 12.04.2016 р. внаслідок погроз з боку ОСОБА_5, якого він боявся

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 проти первісних позовних вимог заперечувала в повному обсязі та просила суд відмовити в їх задоволенні. Зустрічний позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовільнити . Зазначила, що дата укладання спірного Договору інвестування в розвиток бізнесу № 1 - «01.11.2014 року», є результатом технічної помилки ОСОБА_6, яка складала текст вказаного договору. 01.11.2013 року на виконання умов договору ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 100000,00 доларів США, які ОСОБА_4 повинен був особисто покласти на свій рахунок. Передача грошових коштів відбулась в офісі ОСОБА_5 за адресою: м.Харків, вул.Продольна, 8, у присутності Гапон, ОСОБА_11, ОСОБА_6 ОСОБА_4 знав про допущену в договорі технічну помилку, навмисно не звертав на неї увагу та не вчиняв жодних дій для її виправлення. Факт передання ОСОБА_5 ОСОБА_4 металевого контейнеру підтверджується показами свідка ОСОБА_12, а також особистими поясненнями ОСОБА_4 при обранні йому запобіжному заходу в межах кримінального провадження, де він пояснював суду , що подружжя ОСОБА_5 допомагало йому у веденні бізнесу. Факт позики подружжям ОСОБА_5 у ОСОБА_9 грошової суми у розмірі 100000,00 доларів США для передання їх ОСОБА_13

на виконання умов Договору інвестування № 1 документально не підтверджено. Подружжя ОСОБА_5 купили у ОСОБА_4 автомобіль АУДІ 01.03.2016 року, коли в останнього ще не було боргових зобов’язань, та діяв договір, боргові зобов’язання виникли після того, як ОСОБА_14 відмовився повертати грошові кошти за договором.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав та пояснив, що 01.11.2013 р. він передав ОСОБА_4 100000 доларів США готівкою на прохання останнього. ОСОБА_5 отримував прибуток від підприємницької діяльності позивача. ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність на свій розсуд, але ОСОБА_5 регулярно отримував бухгалтерську звітність для контролю. В січні-лютому 2016 р. ОСОБА_5 прибув до с.Нова Водолага, де ОСОБА_4 здійснював свою діяльність, провів перевірку та виявили недоїмку у розмірі 960000 грн. Загалом за три роки ОСОБА_4 повернув йому 54000 доларів США, та залишився винен 46000 доларів США, про що він власноручно написав розписку на копії Договору.

Третя особа за зустрічним позовом, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – ОСОБА_6 зустрічний позов підтримала. Пояснила, що 01.11.2013 р. ОСОБА_4 прибув до їх офісу по вул..Продольній, 8 в м.Харкові, де вони уклали Договір інвестування в розвиток бізнесу №1. Він отримав готівкою 100000 доларів США для нової програми, на купівлю обладнання, вони домовились щодо розміру дивідендів. ОСОБА_6 отримував їх щонеділі, але не в повному обсязі, також готівкою. Договір містить технічні помилки, зокрема, щодо дати укладання.

Ухвалою суду від 05.12.2016 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.12.2016 року від представника позивача за первісним позовом до матеріалів справи долучено документи в обґрунтування первісного позову.

11.04.2017 року від ОСОБА_5 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним, стягнення заборгованості, повернення майна, яка була залишена без руху ухвалою від 18.04.2017 року.

18.04.2017 року від представника відповідача за первісним позовом подано пояснення на запит суду від 15.03.2017 року.

21.04.2017 року від ОСОБА_5 надійшла уточнена зустрічна позовна заява до ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним, стягнення заборгованості, повернення майна, яка була прийнята до спільного розгляду ухвалою суду від 24.04.2017 року.

26.05.2017 року від представника відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення проти зустрічної позовної заяви, які долучені до матеріалів справи.

26.05.2017 року від представника відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_11, яка була задоволено судом.

29.05.2017 року від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 30.05.2017 року.

22.08.2017 року від ОСОБА_4 як представника ТМ «Алінка» надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він підтримав первісний позов в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував повністю (т.1 а.с.182).

22.08.2017 року від представника позивача за зустрічним позовом до матеріалів справи надійшло клопотання про виклик відповідача за зустрічним позовом для дачі особистих пояснень та додаткові документи в обґрунтування зустрічного позову.

11.12.2017 року від представника позивача за зустрічним позовом до матеріалів справи надійшли додаткові документи в обґрунтування зустрічного позову.

21.06.2018 року від позивача за зустрічним позовом до матеріалів справи надійшли додаткові документи в обґрунтування зустрічного позову.

08.05.2018 року від ОСОБА_4 до матеріалів справи надійшла заява свідка відповідно до ст. 93 ЦПК України.

20.06.2018 року від представника позивача за зустрічним позовом до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення (розрахунок).

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, вислухавши

пояснення представників сторін, допитавши свідків, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали Договір інвестування в розвиток бізнесу №1, датований 01.11.2014 р., в двух екземплярах, які мають однакову силу, по одному для кожної сторони (т.2 а.с.8-10).

Вказані обставини сторонами визнані і не оспорюються.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, Інвестор (ОСОБА_5І.) інвестує в Організацію (ТМ «Алінка» в особі ОСОБА_4Л.) 100 000 умовних одиниць (доларів США в перерахунку на національну валюту України – гривні), а Організація зобов*язується сплачувати Інвестору кошти в порядку й на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 вказаного Договору передбачено, що інвестиційні кошти мають бути використані Організацією на розвиток бізнесу.

Згідно п.1.3 Договору, Організація щоденно сплачує Інвестору 50% від суми прибутку, отриманого Организацією за рахунок використання інвестиційних коштів, але не менше 1,00 грн. з 1 кг готової продукції, реалізованої Організацією.

В разі, якщо Організація не вдалось отримати прибуток від використання інвестиційних коштів, отримані нею грошові кошти вважаються позикою і організація сплачує на вказану суму позики проценти у розмірі 15% щомісяця.

У випадку не виконання Організацією умов щодо цільового використання інвестиційних коштів, Інвестор має право вимагати від Організації дострокового повернення інвестиційних коштів та штраф у розмірі 15% на остаточну суму (п.3.1 Договору).

Відповідно до власноручно здійсненого 12.04.2016 р. ОСОБА_4 запису на копії вказаного договору, наданій ОСОБА_5, ОСОБА_4 зобов’язався до 30.05.2016 р. повернути 46 000 у.о. (долари США)

(т.2 а.с.5-7)

Станом на 30.05.2016 р. та на час розгляду справи ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 46000 доларів США ОСОБА_5 не повернув, про що свідчить наявність у останнього оригіналу розписки.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦКУ України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином і в строк, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що позичальник ОСОБА_4 не виконав свого зобов’язання та не повернув позикодавцю ОСОБА_5 у строк до 30.05.2016 р. позику у розмірі 46000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час розгляду справи (100 доларів США = 2644,6439 грн.) становить 1 216 536 грн. 10 коп., суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 вказану заборгованість, відповідно до положень ст.ст. 1046, 1049 ЦК України.

Зустрічних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 3% річних, індексу інфляції та пені не заявлено.

Доводи представників ОСОБА_4 щодо не отримання ним від ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 46000 доларів США, зазначених у Договорі від 01.11.2014 р. (безгрошовість розписки), суд вважає неспроможними, оскільки вони нічим не підтверджені.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 штрафу у розмірі 1 640 106,47 грн., на підставі п.3.1 Договору – задоволенню не підлягають, оскільки мета, зазначена в п.1.2 Договору, – «на розвиток бізнеса» суд вважає неконкретною та не визначеною. Поняття «розвиток бізнесу» є дуже широким, тому має бути деталізованим, проте Договір №1 не містить положень щодо певного цільового використання запозичених коштів, посилань на конкретний бізнес-план. Крім того, ОСОБА_5 визнав у судовому засіданні ту обставину, що деякий час він отримував від ОСОБА_4 плату за користування його коштами.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 у розмірі 30000,00 грн. суд також відмовляє, за недоведеністю причинно-наслідкового зв’язку між фактом неповернення грошових коштів ОСОБА_4 та виявленими у дружини ОСОБА_5 – ОСОБА_6 захворюваннями.

Також суд відмовляє у задоволенні зустрічної вимоги щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 2 864300,20 грн. внаслідок шахрайських дій ОСОБА_4, оскільки на час розгляду цивільної справи факт шахрайства відносно ОСОБА_5 вироком суду не встановлений. Доказів належності ОСОБА_4 чи іншим особам певного майна, придбаного за кошти ОСОБА_5, останній суду не надав. Крім того, як зазначалось вище, Договір №1 від 01.11.2014 р. не містить чітко визначених умов щодо цільового використання коштів ОСОБА_5 та навіть припускає можливість неотримання прибутку (п.1.3)

Крім того, суд відмовляє у задоволенні зустрічної позовної вимоги щодо витребування від ОСОБА_4 та повернення ОСОБА_5 металевого контейнера розміром 4,8 м. х 4,5 м. х 2,4 м., оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів знаходження вказаного майна у володінні ОСОБА_4 за адресою: Харківська область, с.Нова Водолага, вул..Петровського, 74-А.

Підстав для визнання правовідносин (правовідношення) за договором №1 від 01.11.2014 р. припиненими, для визнання припиненими взаємних прав і обов’язків сторін - судом не вбачається, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 дійсно запозичив у ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 46000 доларів США, які дотепер не повернув, відтак, правовідносини, які виникли між сторонами, мають місце та тривають на час розгляду справи.

Вимог про визнання договору №1 від 01.11.2014 р. неукладеним - не заявлено, такого судового рішення матеріали справи не містять. Доказів написання розписки 12.04.2016 р. внаслідок погроз з боку ОСОБА_5 – ОСОБА_4 суду не надав.

Також суд не вбачає підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання Договору №1 недійсним в частині дати його укладання, оскільки вказаний договір був виготовлений заздалегідь, шляхом друкування на принтері, а запис про дату його складання «1 ноября 2014 г.» вчинений рукописно у момент його підписання сторонами, що виключає можливість технічної помилки. При цьому жодна зі сторін в момент його підписання ніяких зауважень, заперечень та виправлень до договору не внесла. Також слід зазначити, що вперше з позовом до суду ОСОБА_5 звернувся лише у квітні 2017 р., тобто до цього часу дата договору протягом 3 років 5 місяців (з 01.11.2013 р.) ним не оспорювалась. Крім того, зазначена у договорі дата укладання «01.11.2014 р.» відповідає даті, вказаній у п.2.1 щодо обов’язку Інвестора передати кошти в строк «до 02.11.2014 р.», також вчиненій рукописно.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є його колишніми бізнес-партнерами. ОСОБА_4 завжди не вистачало коштів на розвиток бізнесу та будівлю заводу, у зв’язку з чим він шукав інвесторів. В жовтні 2013 року свідок познайомив ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та вони неодноразово приїздили до офісу ОСОБА_5, де врешті-решт домовились, що ОСОБА_5 інвестує ОСОБА_4 100000,00 доларів США для купівлі обладнання для майбутнього заводу. В перших числах листопада 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписали відповідну угоду про інвестування. Договір був виготовлений працівниками ОСОБА_5, містив багато помилок, але свідок його не читав. ОСОБА_4 ознайомився з умовами договору та підписав два його екземпляри, один з яких залишився у ОСОБА_4, а інший примірник був переданий ОСОБА_5 Після підписання

договору ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 100000,00 доларів США, 10 пачок купюрами по 100 доларів США, які ОСОБА_4 оглянув та поклав до себе в сумку. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовились зустрітись через місяць для звітування. Ніякого обладнання за два місяці не було придбано, на всі пропозиції ОСОБА_11 щодо купівлі обладнання ОСОБА_4 вказував, що він знайде дешевше. В грудні 2013 року свідок посварився з ОСОБА_4, перестав з ним спілкуватись та вести спільні справи. В листопаді 2013 року в смт. Нова Водолага він бачив ОСОБА_4 на автомобілі Toyota Sequoia, при цьому останній повідомив свідку, що купив цей автомобіль за інвестовані ОСОБА_5 гроші, оскільки на даний час необхідного обладнання за вигідною ціною не має, а якщо воно з’явиться - він відразу продасть автомобіль, крім того на перепродажі вказаного автомобіля можна заробити гроші, хоча обладнання для покупки було. Вказаний автомобіль був оформлений на сина дружини ОСОБА_4 Також ОСОБА_11 вказав, що в цей період листопад-грудень 2013 року ОСОБА_4 були придбані і інші автомобілі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що в грудні 2013 році ОСОБА_4 запропонував йому стати компаньйоном та зробити внесок в його діяльність для того, щоб стати співзасновником в його посередницькій діяльності в молочній галузі, та повідомив, що ОСОБА_5 інвестував йому на розвиток бізнесу 100000,00 доларів США. Коли саме ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у вказаній сумі - свідку не відомо, укладену між ними угоду свідок не бачив. Свідок пояснив, що він повністю вів комерційну сторону виробництва, а саме займався, договорами, виробництвом, поставками сировини, а грошовими питаннями займався ОСОБА_4 Свідкові відомо, що ОСОБА_4 сплачував ОСОБА_18 грошові кошти, та особисто він два рази разом з ОСОБА_4 відвозив кошти ОСОБА_18 , але за що та в якому розмірі - свідок не знає. Крім того, свідок повідомив, що на протязі 2014-2015 років, в разі відсутності ОСОБА_4 на виробництві, про фінансову діяльність виробництва родині ОСОБА_18 за вказівкою ОСОБА_4 напряму звітувала бухгалтер ОСОБА_17, також звітували комірник та технолог. Також свідок вказав, що вони з ОСОБА_4 взяли у ОСОБА_5 під приміщення для ведення бухгалтерії металевий магазин з ролетами (МАФ), в середині з лінолеумом та пластиком, розміром приблизно 6х6 або 7-х3, який перевезли з м. Харкова до Нової Водолаги, де встановили по вул. Петрівського, 273-а, добудували коридор, зробили ремонт та розташували там працівників бухгалтерії. Що знаходиться наразі з цим об’єктом - свідкові не відомо, останній раз він бачив його близько трьох років назад.

Показання вказаних свідків, допитаних за клопотанням ОСОБА_5, не можуть слугувати належними та допустимими доказами передання 01.11.2013 р. ОСОБА_5 саме 100 000 доларів США ОСОБА_4, а також доказами передання металевого контейнера.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених вимог та підстав, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5І . та про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_4

Питання щодо розподілу витрат, пов’язаних з оплатою судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Судовий збір у розмірі 2556,00 грн., сплачений ОСОБА_4 при поданні позову, не відшкодовується, оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено.

При поданні зустрічного позову з ціною позову майнового характеру 15 490 005,62 грн., ОСОБА_5 сплатив судовий збір у розмірі 8000,00 грн. (1600 грн. х 5), відтак, суд стягує з ОСОБА_4 на його користь судовий збір у розмірі 628,30 грн., пропорційно до частини вимог, які задоволені судом (1 216 536,10 : 15 490 005,62 х 8000).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правовідношення за договором припиненими – відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору частково недійсним, стягнення заборгованості,

повернення майна, третя особа: ОСОБА_6,- задовільнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором №1 від 01.11.2014 р. у розмірі 1 216 536 грн. 10 коп.

У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 – відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 628 грн.30 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий – суддя: