Постанова № 75104871, 03.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/17678/17

Провадження № 22-ц/787/597/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Рівненське регіональне управління Державної

спеціалізованої фінансової установи «Державний

фонд сприяння молодіжному житловому

будівництву»,

представник позивача - адвокат ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року(суддя Тимощук О.Я.) у справі № 569/17678/17 за позовом ОСОБА_3 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про зобов'язання виконати умови договору, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» щодо припинення надання часткової компенсації ОСОБА_3 за договором № 16-628.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в 2017 році відповідач всупереч п.2.2, п. 2.3, п. 3.1.2 договору від 12 грудня 2005 року № 16-628 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків припинив виконання своїх договірних зобов'язань, позбавивши її права на часткову компенсацію відсотків за договором кредиту.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що припинення відповідачем виконання договірних зобов'язань з моменту укладання додаткових угод № 014/53-05/35492/81-1/27225 та № 014/53-05/35492/81-1/27226 від 13.02.2017 року, є порушенням п.2.2, п. 2.3, п. 3.1.2 договору від 12 грудня 2005 року № 16-628 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків та суперечить вимогам ст. ст.526,610,629 ЦК України.

19 лютого 2018 року Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» подано апеляційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року, у якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з моменту підписання додаткових угод від 13 лютого 2017 року змінилися істотні умови кредитного договору від 07 лютого 2005 року, а саме було збільшено строк дії кредитного договору та змінено схнму погашення кредиту зі стандартної на ануїтетну, що призвело до збільшення розміру часткової компенсації відсотків, тому у позичальника перестали існувати правові підстави на отримання часткової компенсації відсоткової ставки кредиту, наданого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; додаткові угоди від 13 лютого 2017 року до кредитного договору від 07 грудня 2005 року не стосуються правовідносин, що виникли між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_3 за договором про надання часткової компенсації відсоткової ставки комерційних банків № 628 від 12 грудня 2005 року; продовження надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, згідно договору № 628 від 12 грудня 2005 року є неможливим, оскільки не відповідає умовам даного договору та Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодими громадянам на дудівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2003 року № 853.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду апеляційної інстанції не надавав.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та АППБ «Аваль» було укладено кредитний договір № 014/53-05/35492 на придбання житла загальною площею 31,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 терміном на 20 років (240 місяців).

Згідно умов договору № 16-628 від 12 грудня 2005 року, укладеного між позивачем та відповідачем, про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, відповідач зобов'язався здійснювати часткову компенсацію відсотків на рахунок позивача по договору кредиту РОФ АППБ «АВАЛЬ» від 07.12.2005 року № 014/53-05/35492.

За умовами кредитного договору № 014/53-05/35492 від 07.12.2005 року кредит надано позивачу в доларах США. Відповідач згідно умов договору №16-628 проводив часткову компенсацію по курсу НБУ на момент здійснення Позичальником (позивачем) платежу.

13.02.2017 року позивачем було укладено з ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» додаткові угоди № 014/53-05/35492/81-1/27225 та № 014/53-05/35492/81-1/27226, за умовами яких було змінено валюту кредиту з доларів США на українську гривню.

Однак, після підписання позивачем додаткових угод відповідач припинив виплату часткової компенсації.

Як вбачається із матеріалів справи, у листі № 395 відповідач вказав, що підставою відмови продовження надання часткової компенсації позивачу за договором №16-628 є зміна істотних умов договору кредиту додатковими угодами (збільшення строку дії кредитного договору та зміна схеми погашення кредиту із стандартної на ануїтетну), а продовження відповідачем надання часткової компенсації позивачу за договором №16-628 не відповідає умовам договору та Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2003 року №853.

Проте, як вбачається із графіку платежів, який є додатком до кредитного договору від 07.12.2005 р. № 014/53-05/35492, дата останнього платежу - грудень 2025 року, а схема погашення - ануїтетна (тобто рівними платежами по 227,72 доларів США).

Відповідно до графіку платежів, який є додатком додаткової угоди № 014/53-05/35492/81-1/27226 від 13.02.2017 р., дата останнього платежу - грудень 2025 року, а схема погашення - ануїтетна (тобто рівними платежами по 5251,45 грн.).

Оскільки схема погашення кредиту після укладання додаткових угод № 014/53-05/35492/81-1/27225 та № 014/53-05/35492/81-1/27226 від 13.02.2017 р. порівняно із умовами основного договору кредиту № 014/53-05/35492 від 07.12.2005 р. не змінилася, а дата погашення останнього платежу згідно старого та нового графіків є грудень 2025 року, то підстав стверджувати про зміну істотних умов договору немає.

Судом не встановлено невідповідності умов договору та Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2003 року №853.

Відповідач зобов'язаний виконати умови договору №16-628 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12.12.2005 р., шляхом здійснення нарахування та виплати часткової компенсації відсотків за договором кредиту від 07.12.2005 року № 014/53-05/35492, із внесеними змінами додатковими угодами № 014/53-05/35492/81-1/27225 та № 014/53-05/35492/81-1/27226 від 13.02.2017 р., починаючи з 13.02.2017 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Припинення відповідачем виконання договірних зобов'язань з моменту укладання додаткових угод № 014/53-05/35492/81-1/27225 та № 014/53-05/35492/81-1/27226 від 13.02.2017 р., є порушенням п.2.2, п.2.3, п.3.1.2 договору №16-628 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків та суперечить вимогам ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2018 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: Н.М. Ковальчук

С.В. Хилевич